Постанова № 58000903, 30.05.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1523/16-а

Провадження №:2-а/138/29/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря Гавінчук О.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката Пограничного А.М.,

представника відповідача Гоцуляка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що перебував у трудових відносинах з органами прокуратури України та одержав право на пенсію за вислугу років. На час звільнення з органів прокуратури він перебував на посаді Могилів-Подільського міжрайпрокурора. З 28.09.2000 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від суми заробітної плати, що становить 6590,28 грн. Згідно з довідкою прокуратури Вінницької області від 16.02.2016 № 18/54 заробітна плата працівника, що перебуває на посаді, з якої звільнився позивач, відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 станом на 01.12.2015 складає 14145,58 грн. 22 лютого 2016 позивач звернувся до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до розміру заробітної плати, вказаної в довідці № 18/54. Однак листом від 29.02.2016 № 535/06-52/02 відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, ЗУ «Про прокуратуру». Відповідач у своїй відмові зазначив, що з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вказаними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважає дії відповідача з відмови йому у перерахунку пенсії протиправними, оскільки відповідач застосував зворотню дію закону, який звужує зміст та обсяг існуючих прав та свобод позивача, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України. Також позивач вважає, що граничний розмір його пенсії не може бути обмежений, оскільки згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання» максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим законом, тобто до 01.10.2011. З урахуванням викладеного позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку його пенсії у розмірі 90 % від розміру заробітку на час звільнення та зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області перерахувати йому призначену пенсію, виходячи з розміру заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Вінницької області від 16.02.2016 № 18/54, без обмежень граничного розміру пенсії, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що лист від 29.02.2016 № 535/06-52/02, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, є рішенням відповідача, оскільки в даному випадку прийняття рішення в іншій формі, зокрема у виді протоколу, не передбачено чинним законодавством.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось представником відповідача, позивач перебував у трудових відносинах з органами прокуратури України та одержав право на пенсію за вислугу років. На час звільнення з органів прокуратури він перебував на посаді Могилів-Подільського міжрайпрокурора.

Пункт «б» ч. 2 ст. 50-1 закону України «Про прокуратуру» (1991 року) в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії, встановлює, що пенсії за вислугу років призначаються працівникам, які займають прокурорські посади, перелічені у статті 56 цього Закону, після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками з вислугою на цих посадах не менше 20 років - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги понад 20 років пенсія збільшується на два відсотки цього заробітку.

Відповідно до даної норми з 28.09.2000 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від суми заробітної плати, що на даний час становить 6590,28 грн. Даний факт підтверджується копією пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно з копією довідки від 16.02.2016 № 18/54, виданої прокуратурою Вінницької області, заробітна плата працівника на посаді, з якої звільнився ОСОБА_1, з 01.12.2015 відповідно до постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 складає 14145,58 грн. (а.с. 11).

22 лютого 2016 позивач звернувся до Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до розміру заробітної плати, вказаної в довідці № 18/54 від 16.02.2016.

Однак рішенням у виді листа від 29.02.2016 № 535/06-52/02 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії (а.с. 12) В своїй відмові відповідач посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, відповідно до якого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, ЗУ «Про прокуратуру». Відповідач у своїй відмові зазначив, що за правилами дії норм права у часі нормативно-правові акти, які втратили свою чинність, не можуть регулювати правовідносини, які виникли після втрати ними чинності.

Разом з тим, на момент прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ позивач вже мав право на отримання пенсії за вислугою років та отримував її у передбаченому Законом України «Про прокуратуру» (1991 року) порядку. Частина 13 ст. 50-1 даного Закону визначає, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина 1 ст. 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З аналізу даних норм вбачається, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ щодо скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, ЗУ «Про прокуратуру», не застосовуються до осіб, яким пенсія вже призначена.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд України. Так, в постанові ВСУ від 10.12.2013 № 21-348а13 зазначено, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи дані обставини, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсіїу розмірі 90 % від розміру заробітку відповідно до довідки прокуратури Вінницької області від 16.02.2016 № 18/54 є протиправними.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (2014 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Такі зміни до даної норми закону були внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». При цьому п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону визначає, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим законом, тобто до 01.10.2011, а тому не можуть застосовуватись і по відношенню до позивача, якому пенсію призначено 28.09.2000.

Також у рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Враховуючи викладене та аналізуючи зібрані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 94 ч. 1, 158-163 КАС України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, ст. ст. 22 ч. 2, 3, 46 ч. 1, 58 ч. 1 Конституції України, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 1-9/2015, постановою Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-348а13 суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90 % від розміру заробітку на час звільнення.

Зобов'язати Могилів-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 22 лютого 2016 року у розмірі 90 % від розміру заробітку відповідно до довідки прокуратури Вінницької області від 16.02.2016 № 18/54, а саме 12731 (дванадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 02 коп. без обмежень граничного розміру пенсії.

Стягнути з Могилів-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у виді судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Лисенко Т.Ю.

Повний текст постанови складено 30.05.2016.