Постанова № 58000078, 24.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/16197/15-п Головуючий суддя І інстанції Сенаторов В.М.

Провадження № 33/790/11/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м.Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника митниці Шевченко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2015 року,-

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 482 МК України і накладено на неї стягнення у вигляді 286809 грн. 61 коп. (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот дев'ять гривень 61 копійку) штрафу та конфіскації в дохід держави 13000 (тринадцять тисяч) доларів США на суму 286809 грн. 61 коп. (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот дев'ять гривень 61 копійку).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Як зазначено в постанові, 17.09.2015 року з Харківської митниці ДФС до суду надійшли матеріали з протоколом про порушення митних правил № 435/80700/15 від 28 липня 2015 року відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 482 МК України.

Згідно протоколу про порушення митних правил, 28.07.2015 року, о 12 год. 15 хв. Під час осо хорони державного кордону України, прикордонним нарядом місцевого пункту пропуску «Журавлівка», що використовується для спрощеного перетину митного кордону України мешканцями прикордонних регіонів, при здійсненні прикордонного контролю у гр.-ки ОСОБА_1, яка пішки прямувала з України до Російської Федерації, було виявлено валюту - 13000 доларів США, яку гр-ка ОСОБА_1 намагалась в порушення вимог ч. 3 ст. 371 МК України перемістити з України до Російської Федерації поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона не мала умислу на порушення митних правил, і про те, що у неї в сумці є 13000 доларів США вона не знала, оскільки вона поклала собі в сумку лише 10000 доларів США, а ще 3000 доларів США без її відома їй у сумку поклала її мати. Також ОСОБА_1 вказала, що не поїхала через митний пункт пропуску «Гоптівка», оскільки там були черги.

У свою чергу представник Харківської митниці в судовому засіданні, підтримавши подання, просила визнати ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 482 МК України, посилаючись на наявність в її діях ознак правопорушення, передбаченого даною статтею Митного кодексу.

Суд, перевіривши матеріали митної справи, вислухавши сторони, приходить до наступного.

Згідно постанови Національного банка України № 148 від 27.05.2008 року (зі змінами), фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 4 «Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних регіонів України та Російської Федерації» від 18.10.2011 (ратифіковано ЗУ № 4423-УІ від 22.02.2012 року), жителі прикордонних регіонів можуть переміщувати через кордон у місцевих пунктах пропуску (місцях перетинання кордону) товари, не призначені для виробничої або іншої комерційної діяльності, у кількості, що не перевищує передбачені законодавством держав Сторін норми ввозу (вивозу) товарів без сплати митних зборів та податків.

У разі перевищення норм. Вказаних у п. 3, а також за наявності у жителів прикордонних регіонів наміру ввезти (вивезти) товари, які призначені для виробничої або іншої комерційної діяльності або ввезення (вивезення) яких заборонено чи потребує наявності дозвільних документів, відповідних органів держав Сторін, жителі прикордонних регіонів зобов'язані перетинати кордон в митних пунктах пропуску.

Відповідно до Наказу адміністрації Державної прикордонної служби від 14.12.2011 року пункт пропуску «Журавлівка» Дергачівського району має категорію місцевого пункту пропуску. Згідно наказу Міністерства доходів та зборів від 25.04.2013 року за Дергачівським районом закріплені такі митні пости, як «Гоптівка» та «Козача Лопань». В місцевих пунктах пропуску митний контроль не здійснюється і відсутня також зона митного контролю. По даному факту у відношенні гр.-ки ОСОБА_1 був складений протокол про ПМГІ за ознаками ч. 1 ст. 482 МК України, вищезазначена валюта - 13000 доларів США (вартість валюти за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року складає 286 809,61 грн.) на підставі ст. 511 МК України вилучена та передана на зберігання до каси Харківської митниці ДФС.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1, її винність у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил з описом валюти; актом огляду та перерахунку грошових коштів.

Крім цього, в особистих поясненнях гр.-ка ОСОБА_1 повідомила, що прямувала в м. Бєлгород на рейсовому автобусі сполученням «Харків - Бєлгород», однак для подальшого прямування до Російської Федерації та перетину кордону в пішому порядку, вийшла біля місцевого пункту пропуску «Журавлівка», де під час прикордонного контролю у згортку в її жіночій сумці було виявлено 13000 доларів США, чим підтвердила факт спроби переміщення валюти через митний кордон України поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей, тобто поза митним контролем.

Враховуючи характер правопорушення, передбачену законом санкцію, особу порушника і доведеність його винуватості, стягнення на ОСОБА_1 слід накласти у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості переміщуваних предметів та їх конфіскації.

Не погодившись з винесеним процесуальним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.482 МК України.

Крім того, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в апеляційних скаргах ставлять і альтернативну вимогу скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю і обмежитись усним зауваженням.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 обгрунтовують невідповідністю викладених в постанові суду висновків фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою судового розгляду та відсутністю у ОСОБА_1 умислу на скоєння правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши доводи особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника митниці Шевченко Г.В., апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.482 МК України.

Так, згідно наданих суду матеріалів, вбачається, що для об'єктивної оцінки дій ОСОБА_1, по справі судом було допитано ОСОБА_1 і в якості свідка її матір ОСОБА_5, а також вивчені матеріали справи яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка.

Суд прийшов до вірного висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.482 МК України.

Даний висновок суд обґрунтував на підставі наявних в справі матеріалів в тому числі протоколу про порушення митних правил, а також на підставі пояснень ОСОБА_1, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності.

В поданих апеляційних скаргах є посилання на те, що судом неповно були встановлені та досліджені всі обставини справи, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Однак доводи, на які посилаються апелянти не підтверджуються висновками, що містяться в постанові районного суду, та не ґрунтуються на наявних в справі доказах.

Так, з постанови суду першої інстанції вбачається, що суд належним чином вивчив всі наявні в справі матеріали, надав їм вірну оцінку, та виніс належним чином мотивовану і обґрунтовану постанову, з урахуванням доводів сторін процесу.

Висновки суду щодо наявності умислу в діях ОСОБА_1 належним чином обґрунтовані та не підлягають скасуванню.

Протокол про порушення митних правил (а.с.5-8 ) складено уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством дії посадової особи що його складала не оскаржувалися.

Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 дій і посадових осіб державної прикордонної служби України.

Дані обставини були підтверджені ОСОБА_1 при апеляційному розгляді

Аналіз пояснень ОСОБА_1 від 28.07.2015 року (а.с.30) свідчить про те, що 28.07.2015 року вона в усній формі повідомила прикордонникам що переміщує через державний кордон України 10000 доларів США, однак при пред'явлені згортку з сумки, в якому знаходилась валюта було виявлено 13000 доларів США.

В подальшому, на запитання представника митних органів вона повідомила що намагалась перемістити через державний кордон 13000 доларів США з метою придбати житло на території Російської Федерації і що вважала що таку суму -13000 доларів США можна переміщувати.

Поясненння ОСОБА_1 від 28.07.2015 року (а.с.30) підписані нею беззастережно.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляцій про відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на переміщення валютних коштів через державний кордон України необгрунтованими.

В суді першої інстанції була допитана в якості свідка її матір ОСОБА_5 (а.с.75,76) і згідно протоколу судового засідання на запитання представника ОСОБА_1 «Вам був відомий її маршрут?» вона відповила: «Ні»; на запитання суду «Розкажіть як саме ви їй надали грошові кошти?» ОСОБА_5 відповіла: «10000 доларів я надала їй особисто в руки, а інші 3000 доларів мовчки поклала в сумку».

При апеляційному розгляді свідок ОСОБА_5 повідомила, що підтверджує свої покази, надані нею в суді першої інстанції в повному обсязі, однак додатково повідомила, що 3000 доларів вона без відома її доньки ОСОБА_1 поклала на стіл в пакет чи газету, точно не пам'ятає.

Між тим, згідно до пояснень ОСОБА_1 наданих нею при апеляційному розгляді справи та фото (а.с.9-27) іноземна валюта - долари США знаходились у неї в згортку із шпалер, а не в газеті чи пакеті.

За таких обставин, аналізуючи пояснення ОСОБА_1 від 28.07.2015 року (а.с.30) та покази свідка ОСОБА_5, апеляційний суд сприймає критично доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_1 не знала про наявність в неї 13000 доларів США в сумці при переміщенні державного кордону України і розцінює їх як позицію захисту ОСОБА_1 з метою уникнення від відповідальності за скоєне правопорушення відповідно до чинного законодавства України.

Посилання ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_4, ОСОБА_2 на рішення судів України по іншим справам щодо порушення митного законодавства України апеляційний суд вважає некоректними, оскільки в Україні не діє принцип прецендентного права, а за таких обставин рішення по інших судових справах, винесених судами України, не мають преюдиційної сили.

Крім того, фактичні обставини в різних справах можуть бути дещо іншими і не співпадати з фактичними обставинами, які встановлені судом першої та апеляційній інстанціями в даній справі і це необхідно враховувати.

Суб'єктивні висновки представника ОСОБА_1 щодо порушення працівниками митниці вимог ст. 256 КУпАП, апеляційний суд не сприймає оскільки вони не базуються на вимогах закону, так як ст. 494 МК України чітко регламентує вимоги до протоколу про порушення митних правил та згідно саме з даною нормою МК України і було складено у відношенні ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил.

Стягнення судом першої інстанції призначено ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 482 МК України, яка не передбачає інших альтернативних видів стягнень.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є належним чином обгрунтованою та вмотивованою і підстав для скасування її за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 5 листопада 2015 року щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 482 МК України - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Харківської області Я.В. Чопенко