Рішення № 57999494, 25.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2726/16 Головуючий 1-ї ін-ї. - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/7758/13-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» звернулося до суду позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог посилалось на те, що 14.01.2004 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитні кошти у сумі 10000 доларів США зі сплатою 15,5% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення - 14.01.2014 року. Метою кредитування було проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири №29, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 08.01.2004 року.

14.01.2004 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки.

ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 05.08.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 33665,11 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на день розрахунку становить 269085,22 грн., які банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги визнала частково.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором №6/4/2004840-К/173 від14.01.2004 року в розмірі 152656,07 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Комерційний банк «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» задовольнити у повному обсязі.

При цьому посилається на: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення ля справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом неправомірно зменшено суму пені, яка підлягає стягненню, а також неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. При цьому, зважаючи на те, що сума неустойки значно перевищує суму заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зменшив її розмір.

Такий висновок судова колегія вважає вірним.

Встановлено, що 14.01.2004 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №6/4/2004840-К/173, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитні кошти у сумі 10000 доларів США зі сплатою 15,5% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту - 14.01.2014 року для проведення розрахунків за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Того ж дня на забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 6/4/2004/840-П/174.

ОСОБА_5 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 05.08.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 33665,11 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на день розрахунку становить 269085,22 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 6756,09 доларів США, що еквівалентно 54001,43 грн.; заборгованості за відсотками - 1707,95 доларів США, що еквівалентно 13651,64 грн. та пені - 25201,07 доларів США, що еквівалентно 201432,15 грн.

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 548 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

25.02.2016 року відповідачі по справі подали до суду заяву про зменшення розміру неустойки, посилаючись на те, що такі нарахування є несправедливими до них, як споживачів банківських послуг (а.с.206-209).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14 з підстав, передбачених ч.1 ст.355 ЦПК України і яка, відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

З огляду на викладене, суд правомірно зменшив розмір неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки розмір неустойки більше ніж у 3,5 рази перевищує заборгованість по тілу кредиту та відсоткам.

Разом з тим, судом невірно вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Проте, згідно п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На зазначені положення суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно зменшив суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача за подання позовної заяви.

З огляду на викладене, рішення у частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Рішення суду в частині визначення розміру основної заборгованості та відсотків сторонами не оскаржувалось і судовою колегією не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2016 року в частині розподілу судових витрат - змінити, стягнувши з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір в сумі 1345,42 грн. замість 763,28 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді