Рішення № 5799801, 04.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/31504.09.09 За позовомСубєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»

Провизнання права власності та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 предст. ( дов. б/н від 11.05.2009 р.)

Від відповідачівЧепов О.О. предст. (дов. № 42929 від 08.12.2006 р.)

Обставини справи:

СПД-ФО ОСОБА_1 звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»про визнання права власності на нежилу будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 559,8 кв. м (літ «ь»), та про зобовязання відповідача зареєструвати право власності на вказану вище будівлю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2009 р. порушено провадження у справі № 12/315 та призначено справу до розгляду на 04.09.2009 р.

В судовому засіданні 04.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на те, що в справі наявні документи, які свідчать про право власності позивача на майно, що є предметом спору. Щодо здійсненої добудови, то в справі наявні технічна документація БТІ після проведення ремонтних робіт та заключення спеціаліста, відповідно до якого технічний стан приміщення оцінюється як нормальний, а ремонтні роботи виконані в межах приватної власності та в цілому відповідає обємно-планувальним, конструктивним, санітарно-гігієнічним, електротехнічним вимогам та вимогам щодо пожежної безпеки і енергозбереження чинних будівельних норм.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, однак в усному порядку проти задоволення позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні 04.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2004 року позивач придбав будівлю складу, літера «ь», загальною площею 371,60 кв. м, яке розташоване на АДРЕСА_1, уклавши нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу з громадянином ОСОБА_4.

Право власності позивача на будівлю, що є предметом вказаного договору, зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Здійснюючи повноваження власника, позивач за власні кошти здійснив ремонт та перепланування вищевказаного приміщення, в результаті чого загальна площа нежитлової будівлі, розташованої у АДРЕСА_1 збільшилась до 559,8 кв. м.

В матеріалах справи міститься технічні обміри БТІ приміщення після проведення ремонтних робіт, відповідно до яких площа приміщення складає 559,8 кв. м.

Крім того, в матеріалах справи міститься заключення спеціаліста, відповідно до якого технічний стан приміщення оцінюється як нормальний, а ремонтні роботи виконані в межах приватної власності та в цілому відповідає обємно-планувальним, конструктивним, санітарно-гігієнічним, електротехнічним вимогам та вимогам щодо пожежної безпеки і енергозбереження чинних будівельних норм.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач самовільно збільшив площу належних йому на праві власності приміщень, однак як свідчать матеріали справи, здійснив це у відповідності до вимог будівельних норм та у межах належної йому та зареєстрованої в установленому порядку власності, а отже позовні вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 559,8 кв. м, що заходяться у АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію за ним права власності на вищезазначене нерухоме майно, однак відповідача дій з реєстрації права власності не вчинив, що відповідачем не заперечується.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445 (Далі Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення № 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Частиною пятою ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV та пп. 1.5 Положення № 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952-IV та Положення № 157/6445, Цивільного кодексу України Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна зобовязане зареєструвати право власності на обєкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

Стаття 182 ЦК України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно ст.. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, передбачено обовязковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 Ц України).

Відповідно до Додатку 1 п. 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (з наступними змінами і доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкт нерухомого майна віднесені рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (п.10).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За вказаних вище обставин, позовні вимоги позивача господарським судом визнаються правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 41, 124 Конституції України, ст. ст. 321, 391, 392, 526, 778 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 2, 33, 46, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес», МФО 322012) право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 559,8 кв. м (літ «ь»).

3.Зобовязати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 559,8 кв. м (літ «ь»)

4.Стягнути з Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836, з будь-якого виявленого в процесі вчинення виконавчих дій рахунку) на користь Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в АТ «Банк Велес», МФО 322012) державне мито у розмірі 85,00 (вісімдесят пять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 (сто вісімнадцять) грн.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

СуддяЛ. В. Прокопенко