Постанова № 57996591, 30.05.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/890/16-а

30 травня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Мужика І.І.

секретаря: Госедло Л.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Жукової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_3 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними зобов»язати вчинити певні дії щодо перерахунку розміру пенсії.

Представник відповідача-Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Жукова О.О. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 6 КАС України.

ЗІ змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 06.04.2010 року перебуває на обліку в Надвірнянськогму об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»( в редакції що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

12.05.2016 року позивач звернувся із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про перерахунок пенсії за вислугою років в розмірі 90% від суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та надав довідку прокуратури Івано-Франківської області № 18-291 вих-16 від 10.05.2016 року про збільшення посадових окладів та заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013.

Однак, листом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за №49/д-15 від 12.05.2016 року позивачу по справі ОСОБА_3 відмовлено у такому перерахунку, мотивуючи тим, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015року за № 213-8 із 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом «Про прокуратуру» не призначаються. Виплата призначених до 01.06.2015 року пенсій йому здійснюється в попередніх розмірах.

Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76 від 28 листопада 2014 року, який набув чинності з 01 січня 2015 року внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру», пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, для якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, ці законодавчі зміни стосуються тих прокурорсько-слідчих працівників, які реалізували чи реалізовують своє право на пенсію із 1 січня 2015 року, адже відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи».

При перерахунку пенсії позивача необхідно врахувати те, що законодавчі зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках до середньомісячного заробітку стосується порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення і характерно, що норми, які регулюють порядок перерахунку пенсії законодавчих змін не зазнали, змінилась лише нумерація відповідних частин ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, при вирішенні питання про застосування відповідних норм ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо перерахунку вже призначених пенсій, необхідно також керуватись вимогами ст. 22 Конституції України, у якій, зокрема зазначено, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

При вирішенні цього питання суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену, зокрема, у його рішеннях від 6 липня 1999 року № 8 рп-99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8рп/2005 у справі № 1-21/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання.

У цих рішеннях викладено розуміння сутності соціальних гарантій суддів, працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури і зазначено, що зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Правову позицію на користь позивачів до підрозділів Пенсійного фонду України висловив Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалі від 20.06.2013 року у справі № К/800/11225/3 та ухвалі від 22.07.2014 року у справі № К/9991/25629/11.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання також була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року в справі № 21 -348а 13 та постанові від 17 грудня 2013 року .

Таким чином, суди різних інстанцій правомірно дійшли висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма права, що визначає розмір пенсії у відсотках до середньомісячного заробітку, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а томудо вимог ст. 19 Конституції України «зобов'язані діяти лише на підставі, в межі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Тобто, Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зобов'язане було при вирішенні заяви позивача про перерахунок пенсії керуватись вимогами ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та ст. 58 Конституції Укрїни про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів.

Відповідач також зобов'язаний був керуватись вимогами ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, у якій зазначено, що «прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку».

Згідно із ч.18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 13 статті 50-1 Закону обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Крім того, у даному випадку при перерахунку позивачу пенсії підлягає застосування положення ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу ОСОБА_3, який не встановлював обмежень максимального розміру пенсії, на відміну від чинної на даний час редакції статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином призначення та виплата пенсій не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності пенсійного законодавства, яке обмежує їхні права.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами і закону прямої дії, а саме, Конституції України над іншими законами при перерахунку мені пенсії застосуванню підлягає розмір встановлений згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії), відповідно до якого розмір пенсії позивача повинен становити 90% від суми місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Івано-Франківської області № 18-291 вих-16 від 10.05.2016 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013), без обмеження її максимального розміру.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку зазначеного у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-291 вих-16 від 10.05.2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 01 січня 2016 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», листа Пенсійного фонду України від 23 грудня 2015 року № 55463/07- 10 «Про заходи виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055» управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі припинило свою діяльність та 31.03.2016 року створено Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, про що проведено державну реєстрацію.

Частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позивач, на користь якого ухвалено судове рішення, не є суб'єктом владних повноважень, а відповідачем у цій справі є орган державної влади, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Із змісту ст.71 КАС України слідує, що обов'язок щодо доказування правомірності рішення в даному випадку покладається на відповідача по справі, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що представник відповідача- Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській областіне надала суду доказів правомірних дій, суд вважає такі дії незаконними.

А тому суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст. 124 Конституції України,рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст.ст. 158-163, 167 ч.2, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 Володимировича-частково задоволити.

Визнати неправомірнимидії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку розміру його пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 та відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 02.12.2012 року) в розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Івано-Франківської області № 18-291 вих-16 від 10.05. 2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії починаючи з 12 травня 2016 року, а також виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення виплати пенсії за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Постанова виготовлена в повному обсязі 31.05.2016 року