Постанова № 57994546, 28.04.2016, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 209/826/16-а

Провадження № 2-а/209/29/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області Багбая Є.Д., як суддя місцевого адміністративного суду розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Дніпровського району при виконкомі Дніпродзержинської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Дніпровського району при виконкомі Дніпродзержинської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16 березня 2016 року адміністративною комісією Адміністрації Дніпровського району при виконкомі Дніпродзержинської міської ради було винесено постанову №17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Постанова була прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 2 лютого 2016 року серії ДН №020552 в якому зазначено, що ОСОБА_2 було порушено норми ст. 152 КУпАП та п.п. 4.5.12 роділу 4 Правил благоустрою м. Дніпродзержинська, затверджених рішенням Дніпродзержинської міської ради №406-20/VI від 29 лютого 2012 року, а саме 2 лютого 2016 року о 07.30 годин на площі Дзержинського в м. Дніпродзержинськ ОСОБА_2 обкліював фотографіями пам'ятник Дзержинського. Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню оскільки на час прийняття постанови діяв Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки, на підставі якого 29 січня 2016 року Дніпродзержинською міською радою було прийнято рішення №66-04/ VIІ про демонтаж металевої статуї (пам'ятника Дзержинського). Дані обставини не були враховані комісією при винесенні постанови.

В судове засідання позивач не з'явився надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити постанову про адміністративне правопорушення відносно нього скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав, проти його задоволення заперечує, надав письмові заперечення проти позову /а.с. 19-22/, згідно яких вважає, що комісія діяла у спосіб передбачений законом, та винесла постанову згідно вимог чинного законодавства.

Судом досліджені письмові докази по справі:

- постанова про адміністративне правопорушення /а.с. 4/, згідно якої підтверджується винесення постанови за правопорушення відносно позивача по справі;

- копія паспорту позивача /а.с. 9/, згідно якого підтверджується його місце реєстрації;

Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 2 лютого 2016 року о 07.30 годин на площі Дзержинського в м. Дніпродзержинськ ОСОБА_2 під час громадської акції обкліював фотографіями пам'ятник Дзержинського. В зв'язку з цим відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДН №020552 від 2 лютого 2016 року серії ДН №020552 в якому зазначено, що ОСОБА_2 було порушено норми ст. 152 КУпАП та п.п. 4.5.12 роділу 4 Правил благоустрою м. Дніпродзержинська, затверджених рішенням Дніпродзержинської міської ради №406-20/VI від 29 лютого 2012 року. 16 березня 2016 року адміністративною комісією Адміністрації Дніпровського району при виконкомі Дніпродзержинської міської ради було винесено постанову №17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно ст.55 Конституції України , кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.252 КУпАП, Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 288 КУАП прямо передбачає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в районний у місті суд в порядку визначеному КАС України.

Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2,3,4 ст.70 КАСУ,Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..

Відповідно до ст.152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з вищенаведеної норми Закону, суб'єктами вказаного у ст.152 КУпАП правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Відповідно до ст.152 КУпАП, об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою, які регулюються Законом України № 2807-IV від 06.09.2005р. «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон).

Згідно ч.2 ст.18 Закону, підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;

2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини).

Згідно ч.2 ст. 17 Закону, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;

2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.

Як вбачається з положення ст.17 та ст.18 вищезазначеного Закону, як підприємства, установи та організації, так і громадяни зобов'язані утримувати в належному стані ті об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.

Згідно ст.13 Закону, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Згідно рішення від 29 січня 2016 року Дніпродзержинської міської ради №66-04/ VIІ вирішено здійснити демонтаж пам'яток та пам'ятних знаків епохи тоталітарного режиму на території м. Дніпродзержинська зі збереженням їхньої цілісності: 1.1. за умови попереднього зняття даних об'єктів з державного обліку згідно з додатком 1, в тому числі і пам'ятника Ф.Е.Дзержинському на площі Дзержинського.

Згідно ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ст.279 КУпАП, головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 здійснив під час проведення мирної акції 2 лютого 2016 року обклеювання пам'ятника Ф,Е. Дзержинського на площі Дзержинського в м. Дніпродзержинську фотографіями на яких були зображені жертви ВЧК, яку очолював в свій час Дзержинський Ф.Е., дана акція була проведена в якості вимоги суспільства щодо виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та рішення від 29 січня 2016 року Дніпродзержинської міської ради №66-04/ VIІ щодо демонтажу цього пам'ятнику.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Європейська конвенція, Конвенція) «Свобода вираження поглядів»:

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) є допустимим, якщо воно встановлене законом та є необхідним в демократичному суспільстві. Таким чином втручання у право особи на свободу вираження поглядів становитиме порушення статті 10 Конвенції, якщо воно не підпадатиме під одне з виключень, встановлених пунктом 2 статті 10 Конвенції. Відповідно Суд має по черзі розглянути, чи було втручання у цій справі «встановлено законом», чи переслідувало воно ціль/цілі, яка/які є легітимними відповідно до пункту 2 статті 10, та чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення зазначеної мети. Прикметник «необхідний» у розумінні пункту 2 статті 10 Конвенції передбачає існування «нагальної суспільної необхідності». При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, відповідно Суд повноважний виносити остаточне рішення щодо того, чи сумісне таке «обмеження» зі свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції. Вищезазначена правова позиція міститься в рішенні Європейського суду по справі «Яновський проти Польщі».

Мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві.

Право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, яка зобов'язана забезпечити його ефективну реалізацію.

Здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач був притягнений до адміністративної відповідальності в порушення необхідності такого притягнення в демократичному суспільстві, оскільки він виражав свої політичні погляди шляхом розміщення фотографій катувань його співвітчизників на пам'ятнику який уособлює ці катування та розміщував їх на споруді яка підлягала знесенню на виконання вимог Закону України та рішення органу місцевого самоврядування, тому адміністративна комісія яка розглядала дане правопорушення мала можливість враховуючи обставини вчинення правопорушення та особу правопорушника закрити провадження в межах своїх повноважень відповідно до норм КУпАП, застосування адміністративного стягнення в даному випадку не відповідало нагальній суспільній необхідності та не підпадало під виключення, встановлені пунктом 2 статті 10 Конвенції.

З увагою на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163, 171-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Адміністрації Дніпровського району при виконкомі Дніпродзержинської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову №17 від 16 березня 2016 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП, адміністративної комісії адміністрації Дніпровського району при виконавчому комітеті Дніпродзержинської міської ради.

Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 152 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови сторонами по справі.

Суддя Є.Д. Багбая