Рішення № 57993495, 20.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21153/15-ц

провадження № 2/753/1462/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого-судді: ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря: ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідачки ОСОБА_4

представника відповідачки ДАНИЛОВА Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самочинного будівництва та відновлення до попереднього стану

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 , треті особи: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самочинного будівництва та відновлення до попереднього стану. В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,0680 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку. Співвласниками суміжної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого 31.10. 2000 року, реєстровий запис в книзі записів державних актів № 63-2-00233 та Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 31.10. 2000 року, реєстровий запис в книзі записів державних актів № 63-2-00232. Ця обставина встановлена і наведена в рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року у цивільній справі № 753/16877/14-ц, яке набрало законної сили 27 квітня 2015 року.

Зі змісту ч.3 ст. 61 ЦПК України вбачається, що обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом було встановлено, що 25.06.2015року Позивач звертався до Київської міської ради (постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування) з заявою про проведення перевірки (в межах повноважень), за результатами якої прийняти рішення про відновлення його прав і вжити заходів для звільнення співвласниками суміжної земельної ділянки, яка належить йому на прав власності.

11.08. 2014 року заступник Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Мосійчук Ю. листом № 057061-0571Д-1448-3984було рекомендовано, в тому числі замовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та роз'яснено, що це і буде підставою для звернення до суду.

19.08. 2014 року Позивач звернувся до ПП «Сектор» із заявою про виконання комплексу робіт зі складання зазначеної технічної документації.

27.08. 2014 року спеціалісти ПП «Сектор», попередню виконавши зазначені роботи з урахуванням фактичних обставин склали «Технічну документацію» із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1.

Зі змісту виготовленої «Технічної документації», а саме - абрису прив'язок межових знаків вбачається, що з боку суміжної земельної ділянки по вул. Грузинська Відповідачами було здійснено захват частини земельної ділянки, що належить Позивачу:

-в розмірі 3,86кв.м;

-в розмірі 48,88кв.м. (cтop. 12,13-а,14технічної документації), що призвело до порушення прав Позивача, як власника земельної ділянки за вказаною адресою.

На підставі наданих доказів позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та володінні ОСОБА_2 земельною ділянкою в розмірі 3,86м2 судом були задоволені, але спір, що стосується спірної частини земельної ділянки в розмірі 48,88м2 - судом не вирішувався, а тому просить зобов"язати ОСОБА_6 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий НОМЕР_1за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5 від 19.06.2001року шляхом:

-знесення за власний рахунок металевої конструкції (навіс), яка розмішується на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

-звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 48,88м2 по АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2 згідно абрису прив'язок межових знаків та відновлення її до попереднього придатного стану.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3. який діє за

довіреністю НАЕ 149060 від 03.11. 2014 року ( а.с. 39) позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовних вимогах.

Відповідачка ОСОБА_4 та представник відповідачки - адвокат Данилов Ю.В., який діє за договором про надання правової допомоги від 07.12. 2015 року ( а.с. 133-134) проти задоволення позову заперечували, пояснивши суду, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24 січня 2007 року, зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою на адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення частини цегляного гаражу, що позначені на плані літерою «Г», гаражу з шлакоблоків, дерев'яного сараю та паркану, які розміщені на вказаній земельній ділянці й належить на праві власності ОСОБА_2

Судовим рішенням встановлено, що рішення суду виконано, що підтверджується постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва про закінчення виконавчого провадження від 10 травня 2012 року. Так, державним виконавцем встановлено, що рішення суду виконано у повному обсязі згідно акта державного виконавця №133/16 (1145/16) від 21.11.2011 року, а саме: частина цегляного гаража, гараж із шлакоблоків, дерев'яний сарай та паркан, вказані на план-схемі відсутні. А тому посилання позивача на ту підставу, що на його земельній ділянці залишились не знесеними будови внаслідок неналежного виконання рішення суду, є безпідставними. Посилання позивача й на ту підставу, що наразі відповідачами встановлені й нові споруди, які порушують його право власності й знаходяться на його земельній ділянці, не доведені жодними доказами, із заявою про призначення судової будівельної-технічної експертизи останній до суду не звертався; як на підставу своїх доводів послався на Абрис прив'язок межових знаків від 19 серпня 2014 року, складений спеціалістом інженером -геодезистом ОСОБА_9 ПП «Спектор», у зв'язку з чим просили суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_6, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула про причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв через загальну канцелярію про відкладення справи до суду не надходило.

Представник третьої особи Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_8 за довіреністю від 04.08. 2015 року № 05703- 14005 у судове засідання не прибув, про те, через загальну канцелярію за вх. № 63191 від 23.12. 2015 року надав свої письмові пояснення та просив розглядати справу без участі представника ( а.с.40-41).

Представник третьої особи Державна архітектурно-будівельна інспекція України за довіреністю № 40-702-10/6066 від 06.07. 2015 року ОСОБА_10 ( а.с. 132) не заперечувала проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні 11.03. 2016 року та в подальшому просила проводити судові засідання без її участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням письмових пояснень Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0680 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку. що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_5 виданого 19.06.2001 року, реєстровий запис в книзі записів державних актів № 63-2-00335 (а.с.6).

Співвласниками суміжної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого 31.10. 2000 року, реєстровий запис в книзі записів державних актів № 63-2-00233 та Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 31.10. 2000 року, реєстровий запис в книзі записів державних актів № 63-2-00232 (а.с.124; 125; 126).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.10.2004 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Київського міського управління земельних ресурсів Київської міської ради про визнання недійсними рішень Київради, визнання недійсним и державних актів на право приватної власності на земельні ділянки за зустрічним позовом ОСОБА_2 доОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння в частині гаража, визнання недійсним рішення Виконкому Дарницької районної ради народних депутатів м. Києва № 445 від 24.07.1989 року в частині введення в експлуатацію гаража в домоволодінні ОСОБА_12 , та відшкодування моральної шкоди в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовлено, а ОСОБА_2 поновлено строк позовної давності й заявлений ним позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, знести частину цегляного гаража, шлакоблочний гараж, дерев'яний сарай та паркан, які розташовані на земельній ділянці, належної ОСОБА_2 Визнано частково недійсними: - Акт про прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння ОСОБА_12 від 12 липня 1989 року в частині цегляного гаража, позначеного на плані літерою "Г", - рішення виконавчого комітету Дарницької районної ради народних депутатів м.Києва № 455 ОСОБА_12 , позначеного на плані літерою "Г", - свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 19 лютого 1998 року Сьомою державною нотаріальною конторою м.Києва на ім'я позивачів в частині розміру спадкового майна, а саме гаража цегляного під літерою "Г". В задоволенні решти позовних вимогОСОБА_2. відмовлено ( а.с. 78-101; 102-103).

Ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2007 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.10.2004 року залишено без змін (а.с.111-114).

Згідно ч.3, ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини у питанні стосовно правової певності та відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі „Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява №48553/99) суд наголошує, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 параграф 1 та повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів („Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод ; здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтями 90, 91 Земельного Кодексу України передбачений перелік прав та обов'язків власників земельних ділянок, відповідно до яких власник має право, зокрема, самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. В той же час, власник земельних ділянок зобов'язані додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.

Як вбачається зі змісту п. 2 ст. 90 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 391 ЦК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом і власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.1 ст. 107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

З пояснень позивача встановлено, що на спірній частині земельної ділянки розміром 48,88кв.м. відповідачі самочинно збудували споруду у вигляді металевої конструкції (навісу) без дозволу власника - позивача та відповідного погодження з Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, що підтверджується фотофіксацією розміщення металевої конструкції (навісу) на земельній ділянці, що належить позивачу( а.с. 21).

На підтвердження факту самовільного будівництва Відповідачами металевої конструкції (навісу) без відповідного дозволу позивач надав відповідь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 01.08.2014року № 7/26-31/0108/10,зі змісту якої вбачається, що станом на 01.08.2014року Інспекція не видавала дозволу та не реєструвала інших документів дозвільного характеру і не приймала об'єкт в експлуатацію за вказаною адресою (а.с. 20).

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або дуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Законодавцем встановлено порядок отримання дозволу на виконання будівельних робіт, після якого виникає право їх виконувати (ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»), який був порушений відповідачами.

Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 6 від 30 березня 2012року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»роз'яснив: «При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, сдоруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України N 3038-?І Закон N 3038-VI)дозвільний документ (статті 35 - 37 (Закон N 3038-?І)),що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі», (п. 4 Постанови).

Виходячи з фактичних обставин із урахуванням вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що збудована відповідачами металева конструкція (навіс) - є самочинним будівництвом.

Крім того, законодавцем встановлено, що для врегулювання сусідських відносин важливе значення має принцип добросусідства, зміст якого наведено в ст. 103 Земельного Кодексу України.

Отже, 23.09. 2015 року позивач, виходячи з зазначеного принципу, направив рекомендованою кореспонденцією на адресу Відповідачів листи з проханням відновити його права щодо користування власною землею, шляхом добровільного знесення належній останнім металевої конструкції (навісу), яка розташована на його земельній ділянці та відновити межі згідно наявної земельної документації та Державних актів ( а.с. 22;23).

06.10. 2015 року відповідачі отримали поштову кореспонденцію, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с. 24).

Проте, як пояснив у судовому засіданні позивач, на момент подачі позовної заяви від Відповідачів не надходили будь-які відповіді і відповідно права позивача як власника суміжної земельної ділянки - не відновлені, що стало підставою звернення ним до суду.

Стаття 13 Конституції України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не завдаючи при цьому шкоди правам інших осіб і не порушуючи їхніх інтересів.

Згідно із ст. 152 Земельного Кодексу України: 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 нього Кодексу.

Згідно ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За таких обставин факт самочинно збудованої Відповідачами металевої конструкції (навіс), який розміщений на земельній ділянці позивача та небажання останніх добровільно відновити порушене право (принцип добросусідства) - породжує земельний спір, який не може бути врегульований самостійно.

19.08.2014 року позивач звернувся до ПП «Сектор» із заявою про виконання комплексу робіт зі складання зазначеної технічної документації (а.с.12).

Зі змісту виготовленої «Технічної документації», а саме, абрису прив'язок межових знаків вбачається, що з боку суміжної земельної ділянки м. Київ, вул. Грузинська, 35 яка належить відповідачам розташована металева конструкція (навіс), яка частково розміщена на спірній земельній ділянці в розмірі 48,88 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.13-19). Зазначена обставина відповідачкою не оспорювалася, однак останньою стверджувався той факт, що металева конструкція ( навіс) знаходиться у неї у дворі, після знесення гаражу, вони поставили навіс.

Положення ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України зазначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки згоди на розміщення металевої конструкції (навіс) на своїй ділянці позивач Відповідачам не надавав, а самовільний захват останніми частини суміжної земельної ділянки порушують його права, як власника - то в такому випадку це право підлягає захисту в судовому порядку шляхом знесення самочинного будівництва за власний рахунок Відповідачів та відновлення самовільно зайнятої ними частини землі до попереднього стану.

У відповідності до п.1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду повільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»роз'яснено, що за змістом статті 391 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 27, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 321,373,374,375,376, 391ЦК України, ст.ст. З, 10, 60, 61, 88, 109, 212, 213, 214,215, 218, 294 ЦПК України , ст.ст. 90, 91, 114, 125, 126,152 Земельного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самочинного будівництва та відновлення до попереднього стану, задовольнити.

Зобов"язати ОСОБА_6, ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий НОМЕР_3за адресою: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5 від 19.06.2001року шляхом:

-знесення за власний рахунок металевої конструкції (навіс), яка розмішується на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

-звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 48,88м2 по АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2 згідно абрису прив'язок межових знаків та відновлення її до попереднього придатного стану.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у

справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 25 травня 2016 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК