Рішення № 57993081, 23.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/26/16

В справі № 760/9013/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Носачова А.К.

представника позивача- Чернишенко Т.П.

відповідачів- ОСОБА_2., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства »Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом»янського району м. Києва» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у травні 2015 року звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 20 777 грн. 01 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з врахуванням індексу інфляції та річних.

В червні 2015 року позивач подав заяву, якою визначився з колом відповідачів у справі, і просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2013 року в розмірі 20 777 грн. 01 коп., з яких: 19 945 грн. 99 коп. основного боргу, 182 грн. 10 коп. індексу інфляції та 648 грн. 92 коп. 3% річних.

Посилається в позові на те, що відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_1.

Починаючи з січня 2012 року по квітень 2013 року відповідачі нерегулярно вносили плату за утримання будинку та прибудинковоїх території та житлово-комунальні послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 19 945 грн. 99 коп.

Виходячи з того, що відповідачі не реагують на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, борг не сплачують, просить задовольнити позов, стягнути з відповідачів заборговану суму за надані послуги та на підставі ч.2 ст.625 ЦК України стягнути з відповідачів інфляційні втрати та річні.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечували.

Посилалися на те, що не мать заборгованості перед позивачем за надані послуги, а заборгованість, яка у них була раніше, ними давно погашена.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 надала до суду рахунок на сплату за житлово-комунальні послуги за листопад 2011 року та зазначила, що борг перед позивачем за надані послуги на цей період часу становив 1464, 63 гр., який був сплачений, а тому з січня 2012 року не могла утворитися заборгованість у приведеному позивачем розмірі.

Крім того, зазначила, що неодноразово в погашення боргу вносила значні суми, в тому числі в червні 2013 року внесла відповідно 4537, 28 гр. та 3 537, 28 гр. і наявну заборгованість погасила.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.68 ЖК України наймачі зобов'язані своєчасно вносити плату за квартиру та комунальні послуги.

Статтями ст.66 та 67 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом/квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Обов»язок наймача, як споживача житлово-комунальних послуг, вносити плату за їх надання, визначено також ст.20 Закону України »Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 та її родина на підставі ордеру №3329 є наймачами квартири АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою форми №3 від 02 березня 2015 року №742 в квартирі зареєстровані та проживають відповідачі.

Крім того, в квартирі також була зареєстрована донька сторін ОСОБА_3, яка 20.05.2015 року померла та знята з реєстраційного обліку в квартирі.

/ а.с. 6 - 7; 27; 57 - 58 /

З наданої позивачем Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку вбачається, що починаючи з квітня 2008 року відповідачі нерегулярно вносили плату за утримання будинку та прибудинкової території та комунальні послуги.

Рішенням Київської міської ради №607/6843 від 10.11.2011 року « Про внесення змін до Рішення Київради від 23.06.2011 року №291/1678 « По деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації» було реорганізовано Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом»янського р-ну м. Києва шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м. Києві державної адміністарції.

За цим же рішенням Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації є правонаступником прав та обов»язків Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом»янського р-ну м. Києва.

Після реорганізації функції замовника житлово-комунальних послуг були передані позивачу, до якого перейшло і право вимоги до споживачів житлово-комунальних послуг з питань оплати за надані послуги.

Представник позивача суду пояснив, що відповідно до Рішення Солом»янської районної в м. Києві ради №218 від 19.12.2007 року « Про утворення комунальних підприємств» та наказу №1 від 12.03.2008 року Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» з 01.04.2008 року був створений відокремлений структурний підрозділ «Залізничний» Комунального підприємства» Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду».

В зв»язку з цим споживачі, які мали заборгованість за наді послуги отримували 2 рахунки- борговий для сплати боргів, що залишилися перед КП УЖГ Солом»янського р-ну м. Києва та поточні рахунки на сплату від ВСП »Залізничний».

Після реорганізації борги мешканців перед КП УЖГ були передані КП »Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» та об»єднані в єдиний платіжний рахунок.

Дана обставина підтверджується і рахунками на сплату за житлово-комунальні послуги за листопад 2011 року та червень 2013 року, наданими відповідачкою.

/ а.с. 45 - 46; 92 /

Таким чином, в наданій представником позивача Довідці відображено розмір нарахувань за надані послуги та інформацію про їх сплату, починаючи з квітня 2008 року.

З даної Довідки вбачається, що станом на 01.01.2012 року відповідачі мали заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 090, 26 гр./ сальдо на початок січня 2012 року - 13 554, 89 - 1 464, 63 гр. сплачених 31.12.2011 року = 12 090, 26/.

В зв»язку з нерегулярною сплатою рахунків станом на 30 квітня 2013 року заборгованість склала 19 945 грн. 99 коп.

Дані обставини підтверджуються Реєстром оплат по особовому рахунку відповідачів за період з 01.01.2012 року по 23.12.2015 року, в якому приведено періодичність внесених відповідачами платежів, а також Довідкою про нарахування та сплату по особовому рахунку відповідачів, з якої вбачається, що позивачу був переданий особовий рахунок відповідачів з боргом у розмірі 13 554, 89 гр.

За вирахуванням сплаченого боргу 31.12.2011 року в розмірі 1464, 63 гр., сума боргу склала 12090, 26 гр.

/ а.с. 41 - 42 /

З даної довідки вбачається, що відповідачі сплачували кошти за утримання будинку та прибудинкової території, а також за надані житлово-комунальні послуги нерегулярно, періодично вносили платежів, що перевищували суму нарахування.

Станом на 30.04.2013 року сума боргу становить 19 945 грн. 99 коп.

/ а.с. 6 - 8; 27 /

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з того, що відповідачі такі платежі вносили з порушенням строків, визначених законом, та нерегулярно, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З приведеного позивачем розрахунку, наданого до суду та перевіреного судом, вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 182 грн. 10 коп. та 648 грн. 92 коп. річних.

Розрахунку інфляційних втрат та річних, наданого позивачем, відповідачі в судовому засіданні не спростовували.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум, доведеним.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів у судовому засіданні, виходячи з наступного.

Так, з наданих відповідачами квитанцій вбачається, що ними дійсно в червні 2013 року в рахунок погашення заборгованості було сплачено відповідно 4537, 28 гр. та 3537, 28 гр.

З наданої представником позивача Довідки вбачається, що дані суми були враховані при проведенні розрахунку заборгованості, як і внесені в грудні 2011 року в рахунок погашення заборгованості 1464, 63гр.

/ а.с. 45 - 46; 92 /

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України відповідачам судом неодноразово роз»яснювався порядок надання доказів та можливі способи спростування наданих представником позивача доказів.

В зв»язку з цим у судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва для надання відповідачам можливості скористатися своїм правом спростувати надані позивачем доказми.

Не дивлячись на це, будь-яких доказів на спростування інформації, викладеної в Довідці, про оплату наданих послуг у приведений позивачем період, відповідачі суду не надали.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 57-58 ЦПК України, в обґрунтування своїх заперечень проти вимог позивача, відповідачі суду не надали.

Будь-яких клопотань перед судом у порядку ст. ст. 133 та 137 ЦПК України з метою витребування доказів в обґрунтування заперечень проти позову відповідачі перед судом не заявляли, не дивлячись на неодноразові роз»яснення суду з цього приводу щодо порядку надання доказів та оголошення в зв»язку з цим перерв у судових засіданнях, а також тривалого перебування справи в провадженні суду.

За таких обставин твердження відповідачів у цій частині не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст .88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з цього, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 243 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.15, 16, ч.1 ст.509,526, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.ст.66 - 68 ЖК України, ст.ст.18, 20, 21 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.3-4, 10-11,57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства »Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом»янського району м. Києва» 19 945, 99гр. боргу, 182,10 гр. інфляційних втрат, 648, 92 гр. річних та 243, 60 гр. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку

для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя