Рішення № 57992413, 24.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3253/16-ц

провадження № 2/753/3238/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"24" травня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

за участю секретаря - Кубів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_3(далі - Відповідач-2) про стягнення страхового відшкодування та шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 29.08.2015 року в м. Києві на перехресті на пр. Відрадного та бул. І. Лепсе сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у даному ДТП за ст. 124 КУпАП України. Оскільки на момент ДТП відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» згідно із полісом № АІ/3750947, чинним на момент ДТП, позивач 14 грудня 2015 року звернувся до Відповідача-1 із повідомленням про ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування, проте жодних дій які б свідчили про виконання страховиком свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування останнім вчинено не було. ОСОБА_2 з метою визначення реальної вартості виконання робіт для відновлення пошкодженого свого автомобіля здійснив незалежне авто-товарознавче дослідження, за результатами якого розмір матеріальної шкоди автомобіля склав 54 239,68 грн. Так як до цього часу страховиком не здійснено виплату страхового відшкодування, позивач був змушений звернутися до суду з відповідним позовом й просив суд стягнути з Відповідача-1 вартість страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 2 380 грн., а з Відповідача-2 - матеріальну шкоду в розмірі 4 239 грн. 68 коп. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник, позов підтримали у повному обсязі, не заперечували проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог ЦПК України, проте поштова кореспонденція, направлена на його адресу повернулась до суду з відміткою «за терміном зберігання».

Відповідач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив. Поштове повідомлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання фізичними особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою її місця проживання або місця реєстрації, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2015 року в м. Києві на перехресті на пр. Відрадного та бул. І. Лепсе сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у даному ДТП за ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу № АІ/3750947, чинного на момент ДТП обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент вчинення ДТП відповідальність ОСОБА_3 була за страхована у ПрАТ «СК «Україна». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну складає 50 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до ПрАТ «СК «Україна» 14 грудня 2015 року із повідомленням про ДТП та 06 травня 2015 року із письмовою заявою на виплату страхового відшкодування, проте жодних дій по відшкодуванню збитків останнім здійснено не було.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, з метою визначення реальної вартості виконання робіт для відновлення пошкодженого автомобіля здійснив незалежне авто-товарознавче дослідження у ФОП ОСОБА_5, та за Звітом № 929 від 04.02.2016 року вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля НОМЕР_2 складає 54 239 грн. 68 коп. (а.с.13-21).

Будь-яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту оцінювача, чи доказів пов'язаних з його недостатньою професійною кваліфікацією, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності з положеннями п. п. 34.1., 34.2., 34.3., 34.4. ст. 34 цього Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Так, позивач скористався своїм правом та з метою визначення реальної вартості виконання робіт для відновлення пошкодженого автомобіля здійснив незалежне авто-товарознавче дослідження, у зв'язку з чим страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження), що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 526 від 01.02. 2016 року складають 2 380 грн. (а.с. 41).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд дійшов висновку, що відповідач, ПрАТ «СК «Україна», не прийняв рішення і не виплатив у встановлений строк позивачеві страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн, що становить ліміт відповідальності за шкоду встановлену полісом, оскільки вартість фактичного розміру матеріальної шкоди перевищує 50 000 грн., та кошти за послуги з надання звіту експерта у розмірі 2 380 грн., що разом становить 52 380 грн., чим порушив його права, які підлягають захисту.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наведене та те, що вина Відповідача- 2 за заподіяну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки доведена, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_3 різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою у розмірі 4 239 грн. 68 коп. (54 239,68 - 50 000 = 4 239,68).

Згідно вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відповідно до ст.ст.79,84 ЦПК України, належать, в тому числі й витрати на правову допомогу.

Відповідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячний розмір за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому суд вважає за необхідне пропорційно стягнути з відповідачів сплачені позивачем судові витрати: а саме - судовий збір 5 66 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

На підставі наведеного, ст. ст. 22, 23, 625, 979 - 984, 988-992, 999, 1167, 1188 ЦК України, ст. 5, ст. 12, ст. 22, ст. 29, ст. 30, ст. 34, ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (код ЄДРПОУ 30636550) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 2 380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1 850 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.та витрати по сплаті судового збору в сумі 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_3(ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4 239 (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 68 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.та витрати по сплаті судового збору в сумі 42 (сорок два) грн. 47 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА