Ухвала суду № 57990766, 31.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2235/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1420/16Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю.І. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

секретар Лимар О.М.,

за участі: відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод і виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання за набувальною давністю право власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права розпорядження належною їй ? частиною житлового будинку АДРЕСА_1

Виселено ОСОБА_2 з ? частини жилого будинку АДРЕСА_1

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №1491 від 28 липня 2014 року, яке видане державним нотаріусом Краснопільської районної державної нотаріальної контори Вангородським В.В. на ім'я ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд; скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію на ім'я ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину житлового будинку, запису про право власності НОМЕР_2 від 28 липня 2014 року; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 30 серпня 2012 року, яке видане Кам'янопотоківською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області на ім'я ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку; скасування запису від 11 жовтня 2012 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за №181 від 10 серпня 2012 року «Про оформлення права власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8»; визнання за ОСОБА_2 за набувальною давністю право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

З зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити згідно прохальної частини зустрічної позовної заяви.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає відхиленню з підстав, ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на праві власності належить ? частина житлового будинку з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2015 року у справі №536/1782/14-ц /т. 1 а.с.5-7, 45, 46/.

На підставі рішення виконкому Кременчуцької районної ради народних депутатів №3 від 19 січня 1987 року на ім'я ОСОБА_8 було видане свідоцтво на право особистої власності на домоволодіння від 28 січня 1987 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 належить ? частина жилого будинку по АДРЕСА_1 без зазначення номера будинку /т. 1 а.с.208/.

Згідно рішення виконавчого комітету Камянопотоківської сільської ради №181 від 10 серпня 2012 року «Про оформлення права власності на ? частину житлового будинку, господарські будівлі і споруди в селі АДРЕСА_1 на ім'я померлого ОСОБА_8» вбачається, що за померлим ОСОБА_8 відповідно до запису в погосподарській книзі сільської ради № 05651 та свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Кременчуцької районної ради народних депутатів 19 січня 1987 року за реєстровим №3, значиться ? частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 а інша ? частина даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами значиться за ОСОБА_5. Житловий будинок побудований у 1986 році. Земельна ділянка розміром 0,09 га приватизована. Виконавчий комітет сільської ради вирішив: оформити право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я померлого ОСОБА_8 взамін свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Кременчуцької районної ради народних депутатів 19 січня 1987 року за реєстровим №3 та видати свідоцтво про право власності; комунальному підприємству «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво про право власності та провести реєстрацію вище вказаного об'єкта відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно /т. 1 а.с.192/.

Відповідно до заяви ОСОБА_6 від 02 серпня 2012 року /т. 1 а.с.193/ та рішення виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради від 10 серпня 2012 року на ім'я померлого спадкодавця ОСОБА_8 Кам'янопотоківською сільською радою 30 серпня 2012 року було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно: ? частину житлового будинку та господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1 /т. 1 а.с.246/.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» зареєстроване право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями на ім'я ОСОБА_8 за вказаною адресою /т. 1 а.с.247/.

28 липня 2014 року державним нотаріусом Краснопільської районної державної нотаріальної контори Вангородським В.В. на ім'я ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину вказаного житлового будинку /т. 1 а.с.45/ та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказану ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 /т. 1 а.с. 46/.

Згідно довідки виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області по записах погосподарської книги ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2

Згідно акта депутата від 24 липня 2015 року ОСОБА_2 з 1997 року проживає в ? частині житлового будинку по АДРЕСА_1 /т. 1 а.с.11/.

Відповідно до акта обстеження комісії в складі депутата Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району від 24 липня 2015 року, ОСОБА_2 проживає з 1997 року в ? частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 Займається господарською діяльністю, ремонтом техніки, обслуговує житловий будинок за власні кошти /т. 1 а.с.12/.

01 жовтня 2015 року представник позивача ОСОБА_6 надіслав ОСОБА_2 заяву-попередження з вимогою звільнення у термін семи календарних днів незаконно зайнятого приміщення будинку, яке ним було одержане 02 жовтня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /т. 1 а.с.13/.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2015 року було усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_6 належною їй ? частиною житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з житлового будинку, розташованого з вищезазначеного приміщення. Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2015 року у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поверенення безпідставно отриманого майна (коштів) відмовлено /т .1 а.с. 5-7,8-10, 57/.

Судом встановлено і не оспрюється сторонами, що ОСОБА_2 після ухвалення рішення суду почав проживати у належній позивачу половині будинку без її дозволу і на вимоги власника не чинити перешкод у розпорядженні власністю не реагує.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою було доведено факт створення відповідачем перешкод у користуванні її власністю, а тому такі перешкоди підлягають усуненню у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, керуючись наступним.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 квітня 2015 року, встановлено, що ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, з 1997 року з дозволу власника ОСОБА_8, який помер 2010 року, спадкоємцем якого є ОСОБА_6, яка прийняла в установленому законом порядку спадщину, проживали в ? частині житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 липня 2014 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить на праві власності ? частина житлового будинку АДРЕСА_1

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено факт правомірності набуття позивачкою права власності на в ? частину житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 то суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд даної справи, в якій бере участь особа щодо якої встановлена зазначена обставина, виходить з правомірності і законності встановлених судом обставин, а саме щодо належності на праві власності ОСОБА_6 спірного майна.

З тих саме підстав колегія суддів не досліджує і не аналізує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині оскарження чинності правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на ? частину житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на доведеність того факту, що відповідач чинить перешкоди власнику житлового приміщення користуватися і розпоряджатися своїм майном, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_6 і виселення відповідача із займаного ним приміщення.

Так само колегія суддів погоджується з виновокм місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову відповідача і визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне житло за набувальною давністю, оскільки ним не було доведено добросовісність заволодіння вищезазначеним майном, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 було відомо, що ? частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на час його заселення у спірне житло перебувало у власності ОСОБА_8, а згодом, після його смерті, право власності на зазначене майно перейшло до ОСОБА_6, як його законної спадкоємиці, а тому ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем.

Оскільки, відповідно до пункту 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Колегія суддів звертає увагу, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності. Ураховуючи той факт, що колегією суду встановлено, що відповідач не є добросовісним набувачем, то відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи і надана їм правова оцінка.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність відхилення скарги і залишення рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя (підпис) Ю. В. Дряниця

Судді: (підпис) Т. О. Кривчун

(підпис) Л. І. Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю. В. Дряниця