Ухвала суду № 57989526, 19.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6786/14-ц Головуючий у І інстанції Чирка С. С.Провадження № 22-ц/780/1260/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 47 19.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Поліщука М.А.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту спільного проживання однією сімєю та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що вона та ОСОБА_9 з 2004 року по 2014 рік проживали без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство, утримували один одного, взяли на себе зобов'язання подружжя та виконували їх. Під час проживання позивача з ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ними 4 жовтня 2009 року був придбаний у власність транспортний засіб Honda CR-V 2354, випуску 2007 року, чорного кольору, право на який було оформлено за ОСОБА_9, а тому на підставі ст. 74 ЦК України вважала, що таке майно є об'єктом права їх спільної сумісної власності.

Просила встановити факт її проживання з ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану в період з 2004 року по 2014 рік та визнати за нею право власності на 1/2 частку транспортного засобу Honda CR-V, випуску 2007 року, державний номерний знак НОМЕР_2.

Рішенням Бориспілького міськрайонного суду Київської області від09 грудня 2015 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2004 року по 2014 рік.

Визнано за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1\2 частину транспортного засобу Honda CRV , 2007 року випуску , чорного кольору, номер кузова : НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого ВРЕВ №4 м.Києва 24 березня 2010 року.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з апеляційними скаргами в яких просять рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що письмових доказів, які б свідчили про проживання позивача та ОСОБА_9 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в матеріалах справи не міститься, рішення суду ґрунтується лише на показах свідків. Також зазначає, що ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини та вважається такою що не прийняла її.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що покази свідків на боці позивача та фотографії не дають підстав для висновку про спільне проживання сторін, яке пов'язано спільним побутом.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_5 не надала суду доказів, що в період з 2004 року і по 2014 рік вела з ОСОБА_9 спільне господарство, що вони мали спільний сімейний бюджет, що вони підтримували подружні стосунки, мали спільний побут та їх відносини були притаманні чоловіку та дружині. Також зазначає, що покази допитаних в судовому засіданні свідків, викликаних судом за їх клопотанням, спростовують доводи позивача. ОСОБА_9 постійно проживав однією сім'єю з її матір'ю ОСОБА_11 починаючи з 1991 року по день смерті ОСОБА_9, який припадає на ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а тому транспортний засіб Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2. був набутий саме ними.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що з 2004 року позивач та ОСОБА_9 почали спільно проживати однією сім'єю спочатку у тимчасовому помешканні, а потім у збудованому ними житловому будинку, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_1, яка знаходиться на землях Садового товариства «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві, та перебувала у користуванні ОСОБА_9

Такі фактичні шлюбні відносини між позивачем та ОСОБА_9 тривали до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, поки останній не помер від серцевого захворювання, про що свідчить свідоцтво про його смерть серія НОМЕР_4, виданого 25 січня 2014 року відділом реєстрації смерті у м. Києві.

З часу спільного проживання однією сім'єю, ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спільно проживали в будинку, розташованому на земельній ділянці АДРЕСА_1, яка знаходиться на землях Садового товариства «Блакитна затока» на острові Водників у м. Києві, були пов'язані спільним побутом та вели спільне господарство, що зокрема проявилося в тому, що одержаний ними дохід складав їх єдиний сімейний бюджет, який витрачався як на будівництво цього будинку, так і на придбання майна, у тому числі речей домашнього вжитку, транспортного засобу, житлового будинку, який знаходиться в с. Мигалки та їх щоденні потреби, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 увесь час проводили разом, утримували та доглядали один одного, їздили спільно на відпочинок, відвідували рідних, близьких, друзів, а також знайомих по роботі.

Суд визнав доведеним той факт, що транспортний засіб Honda CR-V 2354, випуску 2007 року, чорного кольору, номер кузова: НОМЕР_3, придбано у власність в період проживання позивачки та ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, що дає підстави визнати його об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Згідно п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За положеннями ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги, встановив факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнав транспортний засіб об'єктом права спільної сумісної власності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційних скарг про те, що покази свідків, допитаних в судовому засідання є суперечливими і навпаки не взяв до уваги покази свідків зі сторони апелянтів, які є послідовними, а також безпідставно взяв до уваги сімейні фотознімки.

Оцінюючи покази свідків у сукупності з іншими доказами у справі, їх достовірність та переконливість, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав ставити під сумнів показання свідків з боку позивачки, бо такі показання підтверджуються доданими до позовної заяви письмовими доказами, узгоджуються з ними та не спростовані відповідачами.

На запит адвоката ОСОБА_12, за інформацією наданою дільничним терапевтом, мали місце періодичні звернення гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_9 в 2012-2013 роках. (т.1 а.с. 168), показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_15,ОСОБА_16,ОСОБА_17, фотознімками, довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Голосіївського району м. Києва від 20 лютого 2015 року за № 170, доводи позивача підтверджені.

Суд мотивував у рішенні підстави чому він вважає покази свідків з боку відповідача сумнівними та суперечними. Зокрема покази свідків ОСОБА_18, у якої склалися неприязні стосунки до позивача та ОСОБА_19 покази якої спростовуються та суперечать показам інших свідків.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що позивачка не володіла повною інформацією про кількість дітей ОСОБА_9 та розмір його пенсії є припущенням, поскільки відповідач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав суду переконливих доказів на підтвердження таких заперечень.

Інших доводів незаконності рішення апеляційні скарги не містять.

Висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: