Ухвала суду № 57989256, 19.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3424/15-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.Провадження № 22-ц/780/2588/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 45 19.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.

за участю секретаря: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. У вказаному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_4, який в добровільному порядку знятися з реєстрації за адресою знаходження будинку не бажає.

Просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_4 втратив право користування будинком та добровільно не звільняє спірне приміщення. Посилаючись на вимоги ст. ст. 383, 391 ЦК України, просила позов задовольнити. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 з 14 червня 1994 року (а.с.6).

З ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2015 року (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_4 є внуком ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які побудували будинок АДРЕСА_1 Вишгородського району Київської області.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив із того, що відповідач правомірно вселився у спірне житлове приміщення а позивачкою не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 своїми протиправними діями чинить їй перешкоди у користуванні та володінні своїм житлом.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Звертаючись до суду з позовом позивачка посилалась на положення ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України.

Разом з тим відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Позивачка ж обґрунтовувала свої вимоги лише тим, що вона є власником спірного житлового будинку, без попереднього вирішення у встановленому законом порядку питання щодо того, чи втратив відповідач право користування цим житловим приміщенням, оскільки по справі встановлено, що відповідач вселився зі згоди попередніх власників і проживає у ньому вже протягом тривалого проміжку часу.

Відповідно до ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази та ухвалив обґрунтоване рішення з вірним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: