Постанова № 57988971, 27.05.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1258/16-а

Провадження № 2-а-47/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 травня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Болобана В.Г.,

за участі секретаря Рудніцької О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Обухові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військовий комісаріат Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати відмову Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - неправомірною та зобов'язати здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності з урахуванням індексу інфляції на день прийняття постанови суду.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 04 лютого 1986 року по 08 листопада 1987 року він проходив військову строкову службу в Республіці Афганістан та отримав статус «Учасника бойових дій», під час проходження військової служби отримав осколочні поранення.

16 серпня 2012 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1642 було встановлено причинний зв'язок поранення, контузії з виконанням обов'язків військової служби в Республіці Афганістан, де велися бойові дії.

23 серпня 2012 року комісією МСЕК з 23 вересня 2012 року позивачу довічно була встановлена друга група інвалідності з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.

Позивач зазначає, що на початку 2016 року звернувся до Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України з заявою на отримання грошової допомоги, який в свою чергу направив зазначені матеріали до Міністерства оборони України, що підтверджується листом № 2/5/557 від 29 лютого 2016 року.

04 травня 2016 року позивачу в Обухівському районному військовому комісаріаті був виданий витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України від 01 квітня 2016 року № 20 про відмову в задоволенні заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачу не було відмовлено у призначенні грошової допомоги, а повернуті документи на доопрацювання.

Представник відповідача Київського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначив що позивач не надав підтверджуючих документів про отримання поранень, травм чи контузій в період строкової служби з 25.10.1985 року по 09.11.1987 рік, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову, надав письмові заперечення проти позову.

Вислухавши представника позивача, представників відповідачів, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги такі обставини.

Позивач у період з 04.02.1986 року по 08.11.1987 року проходив військову строкову службу в Республіці Афганістан та отримав статус «Учасника бойових дій», що підтверджується копією військового квитка та копією довідки № 2738 від 09.11.2015 року.

Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16.08.2012 № 1642, захворювання позивача пов'язано з виконанням обов'язків військової служби в Республіці Афганістан.

23.08.2012 року комісією МСЕК з 23 вересня 2012 року позивачу довічно була встановлена II група інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, що підтверджується копіює довідки.

03.09.2012 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

В подальшому, з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.

Згідно із листом Київського обласного військового комісаріату від 29 лютого 2016 року № 2/5/557 позивачу повідомлено, що його документи направлені до департаменту фінансів Міністерства оборони України.

04 травня 2016 року позивачу в Обухівському районному військовому комісаріаті був виданий витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України від 01 квітня 2016 року № 20 про необхідність направлення на доопрацювання документів, оскільки в поданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року встановлено, що «допомога, що не була призначена, призначається и виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги».

Друга група інвалідності була встановлена позивачу з 23.08.2012 року, а тому він має право на допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» .

Пунктом 1 даної Постанови затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а пунктом 2 Постанови визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до п. 2 п.п. 4 Порядку. «Одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби - за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, у розумінні Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей", не пов'язується з часом та місцем звільнення з військової служби, а пов'язується із фактом та часом встановлення інвалідності військовослужбовцю, який звільнений з військової служби, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Дана позиція визначена в постановах колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Матеріалами справи безспірно підтверджено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби в Республіці Афганістан та з 23 вересня 2012 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності довічно.

Судом встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії, порядок призначення і виплата, якої повинна відбуватись на підставі Кабінету Міністрів України від № 499 від 2008 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності та співставленні, аналізуючи докази позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки дії відповідача щодо повернення документів позивача для доопрацювання є незаконними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України подати до суду звіт про виконання постанови суду - суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги.

Керуючись статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, статтями 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати відмову Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - неправомірною.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі настання II групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 с. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності з урахуванням індексу інфляції на день прийняття постанови суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

СуддяБолобан В. Г.