Рішення № 57988395, 31.05.2016, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 360/333/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Міланіч А.М.

при секретарі Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради» про стягнення індексації заробітної плати, невиплачених аліментів, компенсацію затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він за наказом № 62 від 12 серпня 2014 року був прийнятий на роботу в КП «Чисте місто» РМР» на посаду юриста та за наказом № 23 від 30 квітня 2015 року звільнений з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату).

30 квітня 2015 року при отриманні трудової книжки розрахунок з ним проведений не був через відсутність у підприємства коштів, заборгованість по заробітній платі складала 26315,60 грн., в тому числі заборгованість по сплачуваних ним аліментах 9565,26 грн., вихідна допомога 12816 грн. та заробітна плата 3934,34 грн.

29 травня 2015 року КП «Чисте місто» РМР» перерахувало на його картковий рахунок 2000 грн., на картковий рахунок його колишньої дружини 2000 грн. аліментів, а в червні 2015 року він отримав вихідну допомогу та залишок заробітної плати в розмірі 14750,34 грн.

Вважав, що відповідач мав також нарахувати та виплатити йому при звільненні індексацію його заробітної плати за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 735,67 грн. та в звязку з невиплатою даних коштів сплатити йому компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку, виходячи з його середньоденного розміру 190,71 грн., і моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Тому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по аліментах в сумі 7565,26 грн., заборгованість по заробітній платі (індексації заробітної плати) в сумі 735,67 грн., компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку по день прийняття рішення судом та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав, викладене підтвердив, суду пояснив, що заборгованість по аліментах, які він сплачує на користь бувшої дружини, повинна бути стягнута саме на його користь, оскільки він вже перерахував дружині кошти в рахунок сплати цих аліментів. Індексація заробітної плати повинна була йому нарахована та виплачена саме в сумі 735,67 грн., так як він несвоєчасно отримував заробітну плату, однак, доказів цього він не має.

Відповідач - комунальне підприємство «Чисте місто» Роменської міської ради» свого представника в судове засідання не направив, просив справу розглядати без його участі, в своїх письмових запереченнях позов ОСОБА_1 вважав безпідставним, так як вся сума заборгованості, яка малась перед позивачем на час його звільнення, йому була виплачена в травні та червні 2015 року, аліменти ж мають бути сплачені лише їх отримувачу, а саме, дружині позивача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 12 серпня 2014 року по 30 квітня 2015 року працював в КП «Чисте місто» РМР» на посаді юриста та за наказом № 23 від 30 квітня 2015 року звільнений з роботи по п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату), що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-10) та визнається сторонами.

Згідно довідки КП «Чисте місто» РМР» від 12 травня 2015 року № 48 заборгованість по заробітній платі позивача станом на 12 травня 2015 року складала 26315,60 грн., в тому числі по сплачуваних ним аліментах 9565,26 грн., вихідна допомога 12816 грн. та заробітна плата 3934,34 грн. (а.с.10).

Як вбачається з копій платіжних доручень, зведених відомостей сум для зарахування на рахунки (а.с.19-24) та що визнається сторонами, позивачу 29 травня 2015 року було перераховано заробітну плату за квітень 2015 року в сумі 2000 грн., 15 червня 2015 року вихідну допомогу в розмірі 10212,75 грн. та 17 червня 2015 року заробітну плату в розмірі 4537,59 грн., що разом становить 16750,34 грн. та відповідає сумі заборгованості підприємства перед відповідачем на час його звільнення (12816 грн. + 3934,34 грн. = 16750,34 грн.).

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при звільненні йому мала бути виплачена також індексація заробітної плати у звязку з порушенням строків виплати йому заробітної плати в сумі 735,67 грн. та в звязку з затримкою розрахунку відповідач повинен сплатити йому його середній заробіток за час затримки з травня 2015 року по день винесення судом рішення.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що так як з позивачем несвоєчасно було здійснено розрахунок, то відповідач мав сплатити йому його середній заробіток за час затримки розрахунку з 1 травня 2015 року по день остаточного розрахунку 17 червня 2015 року.

Разом з тим, позивачем позов подано до суду лише 23 лютого 2016 року, з пропущенням тримісячного строку звернення до суду, із заявою про поновлення даного строку позивач до суду не звертався, а тому в частині вимог щодо стягнення компенсації за час затримки розрахунку за вказаний період необхідно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивач не надав суду жодних доказів щодо порушення відповідачем строків виплати йому (позивачу) заробітної плати та, відповідно, необхідності нарахування позивачу в звязку з цим індексації заробітної плати, то суд вважає за необхідне в частині вимог щодо стягнення заборгованості по даних виплатах в сумі 735,67 грн. також відмовити.

Так як судом не встановлено наявності заборгованості КП «Чисте місто» РМР» по заробітній платі чи інших належних позивачу до виплати при звільненні сум, то не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку за період з 18 червня 2015 року по даний час.

Заборгованість по стягуваних з позивача аліментах має бути виплачена лише отримувачу цих аліментів, а тому в цій частині вимог теж необхідно відмовити.

В частині відшкодування позивачу моральної шкоди суд визнає за необхідне також в позові відмовити, так судом не встановлено понесення позивачем такої шкоди.

Керуючись ст.116,117,233,237-1 КЗпП України, ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради» про стягнення індексації заробітної плати, невиплачених аліментів, компенсацію затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий-суддяОСОБА_2