Рішення № 57988074, 31.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №759/7350/14-ц Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 30 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з навчанням за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Харківський Національний університет внутрішніх справ звернувся до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що наказом № 241 о/с від 26.07.2005 року ОСОБА_1 зараховано до складу курсантів ХНУВС. Після закінчення навчання в університеті згідно наказу № 252 о/с від 27.06.2009 року ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУ МВС України в м. Києві. Наказом ГУМВС України в м. Києві № 131 о/с від 11.03.2011 року відповідача було звільнено за власним бажанням. Відповідно до договору відповідач зобов»язаний у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відшкодувати фактичні витрати, пов»язані з його утриманням у навчальному закладі. На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача фактичні витрати, пов»язані з його навчанням в розмірі 25124,70 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2016 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове - про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Наказом Університету від 26.07.2005 року № 241 о/с відповідача зараховано до складу курсантів (т.1 а.с. 3).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 року № 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

На виконання положень Указу Президента, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 серпня 1999 року № 660 затверджено Порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування.

Вказаним нормативним документом ректорам вищих навчальних закладів МВС України наказано, після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укласти з ними угоду, передбачену додатком 1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 992.

Цим наказом зобов»язано начальників відповідних підрозділів МВС України, ректорів вищих навчальних закладів МВС України на підставі Типової угоди укласти угоду про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ та про їх подальше працевлаштування з кожним повнолітнім курсантом незалежно від курсу навчання. Курсантів, які не досягли 18-річного віку, ознайомити з умовами угоди під розписку при досягненні повноліття укласти з ними угоду.

Вимоги вказаних нормативних актів позивачем виконані не були.

15 вересня 2006 року відповідач досяг повноліття (т.1 а.с. 83).

22.05.2009 року у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих начальних закладах Міністерства внутрішніх справ», між Університетом, УМВС України в Житомирській області та відповідачем укладений Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (т.1 а.с. 4-5).

Як вбачається з пункту 2.3.6 Договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим рахунком.

Згідно з п. 3.2 вказаного договору підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Пунктом 4.1 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат.

Відповідно до пункту 7.4 договір набуває чинності з моменту підписання.

Згідно з наказом Університету від 27.06.2009 № 252 о/с, відповідача з 27.06.2009 року було відраховано зі складу курсантів Університету та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в м. Київ (т.1 а.с. 6).

Наказом ГУМВС України в м. Києві від 11 березня 2011 року № 131 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.п. «ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих начальних закладах Міністерства внутрішніх справ, відповідно до якого витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі відповідача, є правильним.

Разом з тим, слід врахувати наступне.

Оскільки умовами договору передбачалося, що він діє з моменту підписання, то період стягнення повинен бути з 22 травня по 27 червня 2009 року.

При цьому посилання позивача на необхідність застосування положень п. 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України та Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, згідно якого період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу, не грунтується на законі, оскільки такий термін не охоплювався умовами договору.

Пунктами 2.2, 2.3 вказаного Порядку передбачено, що після закінчення навчального року у наказі начальника ВНЗ про переведення курсантів на наступний курс навчання проти прізвища кожного курсанта проставляється загальна сума його утримання за цей рік відповідно до розрахунків, визначених пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах. Щорічні витяги з цих наказів долучаються до особової справи випускника ВНЗ.

У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Розрахунок наданий позивачем стосується всього періоду навчання відповідача та містить лише загальні суми витрат, понесених позивачем за періоди навчальних років без конкретного зазначення та помісячної деталізації цих витрат. Вказаний розрахунок не відповідає вимогам пункту 2.1 Порядку.

Документи, складання яких передбачено вказаним порядком, суду не надані.

За таких обставин, суд позбавлений можливості самостійно визначити суму заборгованості.

Оскільки, у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60, ЦПК України, обов»язок доказування покладається на сторони, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено розмір понесених витрат, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Поскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити,

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2016 року скасувати, ухваливши нове.

У задоволенні позову Харківського Національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з навчанням, відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді