Ухвала суду № 57987996, 31.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/7680/14-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 5 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на його частку та стягнення грошової компенсації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що він з жовтня 2008 року по червень 2013 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Вони разом проживали, вели спільне господарство та були пов»язані спільним побутом.

Під час спільного проживання, 26.09.2010 року ними було придбано автомобіль Фольксваген Пассат 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

28.08.2012 року за спільні кошти сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, проте договір купівлі-продажу було зареєстровано на ОСОБА_3 В подальшому в цій квартирі ним проведено косметичний ремонт, завезені меблі, придбано кухонну стінку.

У травні - червні 2013 року в квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, ним також було проведено євроремонт. Крім того, за спільні кошти робили ремонт в квартирі АДРЕСА_3.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив встановити факт спільного проживання однією сім»єю в період з 03.06.2009 року по 10.06.2013 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнати за ним право власності на 1/2 частину даної квартири, визнати автомобіль Фольксваген Пассат, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, сумісною власністю, стягнути на його користь 1/2 частки грошової компенсації, що становить 72872,00 грн., та стягнути на його користь 1/2 частки грошових коштів за проведені ремонтні роботи та благоустрій в квартирах, що становить 26604,06 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове - про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що судом не надана належна оцінка поясненням свідків та наданим ним письмовим доказам.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 21 СК, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У відповідності до положень частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Стаття 3 СК України визначає, що сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом першої інстанції встановлено, що з червня 2009 року по червень 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримували дружні та інтимні стосунки.

Вказана обставина визнана і відповідачем по справі.

Разом з тим відповідач заперечує, що вони спільно проживали та вели спільне господарство, стверджує, що вони не мали спільного бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано достатніх та належних доказів того, що сторони разом проживали, були пов»язані спільним побутом, мали взаємні права та обов»язки.

За своєю природою, дружні стосунки між людьми не виключають спілкування, спільного проведення досугу, відпочинку, візитів одне до одного, надання взаємодопомоги як безоплатної, так і за винагороду.

Допитані в судовому засіданні за клопотаням позивача свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, на невірну оцінку показів яких посилається позивач, підтвердили наявність дружніх стосунків між сторонами, надання позивачем допомоги відповідачу в побутових питаннях. Вказані пояснення не містять зазначення будь-яких конкретних обставин, на підставі яких є можливість зробити висновок про наявність спільного побуту, спільного бюджету, взаємних прав та обов»язків сторін. Із змісту вказаних пояснень вбачається, що про особисті стосунки сторін свідкам відомо зі слів позивача.

Разом з тим свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 тап ОСОБА_18, які є сусідами та знайомими відповідача, а також її батько ОСОБА_19 факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 категорично заперечили.

Не є доказами спільного проживання та ведення спільного господарства і надані позивачем документи, оскільки даних про вчинення сторонами будь-яких дій щодо спільного побуту та бюджету вони не містять.

Зазначення самим позивачем адреси відповідача як власної, не є достатнім та належним доказом фактичних шлюбних відносин.

Надані позивачем фото- відео- матеріали, є лише підтвердженням дружнісх стосунків сторін.

Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 57 ЦПК передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 58 ЦПК, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Оскільки позивачем достатні та належні докази спільного проживання, наявності спільного побуту та взаємних прав та обов'язків не надані, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання однією сім»єю та задоволенні майнових вимог пов»язаних із спільним проживанням.

Крім того, квартира АДРЕСА_1 є власністю іншої особи.

Доказів здійснення будь-яких витрат щодо проведення ремонтних робіт в квартирах відповідача, позивачем не надано.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді