Ухвала суду № 57985887, 23.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильєвої М.А.

суддів - Коваль С.М. - Мороза І.М.

при секретарі судового засідання - Цибульнику М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 120141000500010681 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та їй призначено покарання у виді штрафу у розмірі 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

за участю сторін судового провадження

прокурора - Заріцької О.А.

потерпілої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 18 листопада 2014 року близько 21 год. 10 хв. за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 5, керуючи трамваєм б/н НОМЕР_1, рухаючись по трамвайних коліях з боку вул. Скляренка в напрямку вул. Івашкевича в м. Києві, будучи неуважною та не стежачи за дорожньою обстановкою, чим порушила п. 1.5 та 2.3 б) ПДР України, наближаючись до трамвайної зупинки «Інститут ім. Бакуля», при появі на трамвайних коліях пішохода, якого вона об'єктивно спроможна була виявити, не вжила заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки керованого нею трамваю, чим порушила п. 12.3 ПДР України, внаслідок чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила трамвайні колії в напрямку трамвайної зупинки з ліва на право відносно руху трамвая.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2234/е від 29 грудня 2014 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Також відповідно до вироку з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави витрати на проведення авто-технічної експертизи у розмірі 737.88 грн., з КП «Київпастранс» Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо (код ЄДРПОУ 33230748) на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальної шкоди 2361 грн. 16 коп.

Не оскаржуючи фактичні обставини справи, обвинувачена ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок, пом'якшивши їй покарання, не позбавляючи її права керування транспортним засобом.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що свою вину визнає частково, оскільки, на її думку, потерпіла, яка з метою посадки в трамвай раптово почала рух з протилежного боку від зони посадки, перебігаючи всю зону руху трамваїв, не впевнившись в безпечності своїх дій та наявності інших учасників руху, також винувата, так як порушила пункти 4.11; 4.12; 4.14 та параграф «б» розділу 4, п. 5.1 розділу 5 ПДР України та «Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України».

Також, ОСОБА_1 зазначає, що вжила всіх можливих заходів, щоб уникнути ДТП, застосувала екстрене гальмування, проте, тридцятитонний трамвай негайно зупинити неможливо.

Крім того, ОСОБА_1 просить прийняти до уваги дані, які її характеризують, її вік, статус ветерана труда, та не застосовувати до неї додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, потерпілу, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги в частині незастосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а в частині штрафу - поклалася на розсуд суду, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріал кримінального провадження та додатково надані обвинуваченою докази на підтвердження своїх доводів, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, розглянувши справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у справі доказами, оціненими судом в їх сукупності.

Так, з показань ОСОБА_1 під час розгляду провадження в суді першої інстанції вбачається, що вона вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення визнала частково, пояснивши, що 18 листопада 2014 року приблизно о 21 год., керуючи трамваєм 17-го маршруту в напрямку площі Шевченка, від'їхала від зупинки вул. Скляренка та, наближаючись до трамвайної зупинки «Інститут ім. Бакуля», біля трамвайних колій сторонніх осіб не бачила. У зв'язку з необладнанням трамваю вимірювачем швидкості, вона не може сказати, з якою швидкістю рухався трамвай. В подальшому, на зовсім малій відстані, вона побачила потерпілу, яка раптово почала переходити трамвайні колії зліва від трамваю. Вона застосувала екстрене гальмування, але не встигла зупинити трамвай, внаслідок чого трамвай вдарив потерпілу. Враховуючи відстань від трамвая до потерпілої, вона, як водій, не могла зупинити трамвай. Вважає, що потерпіла порушила Правила дорожнього руху, оскільки раптово вийшла на трамвайні колії.

Показання обвинуваченої, в т.ч. й про те, що потерпілою порушені Правила дорожнього руху, що й призвело до ДТП, судом першої інстанції ретельно перевірялися та не знайшли свого підтвердження.

Так, допитана в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 вказала про те, що в листопаді 2014 року близько 21 год. вона йшла з роботи на трамвайну зупинку з подругою. Біля зупинки вони попрощалися, й вона побачила трамвай, який виїхав з-під моста праворуч від неї. Місце переходу обладнано ліхтарями, гарно освітлювалося. Вона почала переходити трамвайні колії по переходу. Від неї до трамваю було приблизно метрів10. Що відбувалось після цього, вона не пам'ятає. Зі слів їй стало відомо, що її збив та протягнув трамвай. Місце, в якому вона переходила трамвайні колії, умисно обладнано плитами для зручності переходу пішоходами колій. Вважає, що водій трамвая повинен був її бачити.

З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона разом з потерпілою поверталися з роботи. Було темно, але трамвайна зупинка добре освітлена. Вони підійшли до переходу через трамвайні колії, і ОСОБА_2, побачивши трамвай, попрощалася з нею та пішла в бік трамвайної зупинки. Вона також побачила трамвай на відстані 150-200 метрів, який виїхав з-під мосту на вул. Автозаводській в м. Києві. Пройшовши три шаги, її раптово обігнав трамвай, перед яким котилася потерпіла. Після зупинки трамвая потерпіла була без свідомості.

Як вбачається висновку експерта № 682/ат від 29 грудня 2014 р. в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій трамвая «Т-3» б/н бортовий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була керуватись вимогами пунктів 12.2, 12.3ПДР України, в даній дорожній ситуації, водій трамвая «Т-3», б/н ОСОБА_1 з моменту виникнення небезпеки для руху, мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування, з технічної точки зору, в діях водія трамвая «Т-3», б/н ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України.

З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія трамвая «Т-3» б/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимогам пунктів 12.3 ПДР України.

Висновком експерта № 2234/е від 29 грудня 2014 року підтверджується заподіяння ОСОБА_2 саме внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або наближеному до нього контакті, тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми грудної клітки: перелому правої ключиці в проекції середньої третини (зі зміщенням уламків); закритої черепно-мозкової травми: рани (визначена клінічними лікарями, як забійна) у тім'яній ділянці зліва; субдурального крововиливу у ділянці правої лобної частки.

Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від дії (внаслідок ударів-співударянь) тупих твердих предметів, у строк, вказаний у описовій частині Постанови слідчого, тобто 18 листопада 2014 року, внаслідок автомобільної травми - Рентгенологічні дані свідчать про порушення анатомічної цілісності правої ключиці (наявність перелому зі зміщенням уламків). У звичайному клінічному перебігу відновлення порушеної анатомічної цілісності вказаної кістки та функції грудної клітки потребує строк понад 21 добу, які віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальновизнаного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, тілесне ушкодження, вказане у п. а) даних підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відповідно пп. 2.2.1/в та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, оцінюючи показання обвинуваченої з приводу того, що вона не бачила потерпілу до того, як остання почала переходити трамвайну колію, обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у справі та досліджених судом під час судового розгляду доказів, які узгоджуються між собою та взаємодоповнюють один одного.

З огляду на встановлені під час судового розгляду справи обставини кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що саме порушення вимог Правил дорожнього руху України, зокрема п. 1.5, 2.3 (б), 12.3 ПДР України, з боку ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченої, що судом не прийняті до уваги всі дані, які характеризують її особу, а тому призначене їй покарання є суворим, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд першої інстанції врахував суспільну небезпечність діяння, що характеризується необережною формою вини, ступінь тяжкості даного кримінального правопорушення, що віднесений законом до правопорушень невеликої тяжкості та особу винної, за відсутності обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.

При цьому, судом враховано, що обвинувачена є пенсіонеркою, що унеможливлює застосування до неї покарання у виді виправних робіт або обмеження волі.

З огляду на встановлені обставини кримінального провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченої, в т.ч. позитивних характеристик обвинуваченої, її віку та ставлення до своїх дій та їх наслідків, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано їй призначив покарання у виді штрафу.

Разом з тим, призначаючи обвинуваченій покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не достатньо врахував сімейний та матеріальний стан ОСОБА_1, а саме, те, що вона проживає із сином, який не працевлаштований з об'єктивних причин, що вона фактично є єдиною працюючою особою, розмір її заробітної плати та пенсії, а тому колегія суддів приходить до висновку про можливість пом'якшення ОСОБА_1 основного покарання у виді штрафу, визначивши його в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої про незастосування до неї додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування такого додаткового покарання, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що трамвай - є джерелом підвищеної небезпеки, і саме дії обвинуваченої знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а також те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та підтверджено обвинуваченою в суді апеляційної інстанції, на даний час вона не займається професійною діяльністю, прямо пов'язаною із керуванням транспортними засобами, працює на посаді контролера-касира, і позбавлення її права керування транспортними засобами не призведе до негативних наслідків для останньої, і саме таке покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 3 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання, пом'якшити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України основне покарання у виді штрафу, визначивши його в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.

________ _____ _______ Васильєва М.А. Коваль С.М. Мороз І.М.