Постанова № 57985088, 19.05.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р.Справа № 909/399/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглядає апеляційні скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області від 07.04.2016р. за №05/2-346 вих-16 та Фонду державного майна України від 11.04.16р., №10-25-6525

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016р.

у справі № 909/399/14

за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

до відповідача приватного акціонерного товариства «Лукор», м. Калуш, Івано-Франківська область,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонду державного майна України; 2) відкритого акціонерного товариства «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», с. Мостище, Калуський район, Івано-Франківська область,

про визнання недійсними п. 22-24 рішення загальних зборів учасників приватного акціонерного товариства «Лукор» від 15.11.2013р. та рішення позачергових загальних зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014р.,

представники сторін:

- прокурор Макогон Ю.І.;

- від позивача ОСОБА_2;

- від відповідача ОСОБА_3;

- від третьої особи-1 ОСОБА_4;

- від третьої особи-2 не зявився;

- від третьої особи-3 ОСОБА_3

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України учасникам судового процесу розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014р. у справі №909/399/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р., було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ПрАТ «Лукор» від 17.01.2014р. та від 15.11.2013р. Приймаючи рішення, суди, в першу чергу, виходили з того, що при проведенні зборів акціонерів був дотриманий порядок і процедура їх проведення, що узгоджується з вимогами статуту акціонерного товариства та вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а керуючий санацією ВАТ «Оріана» володів відповідними повноваженнями на представництво інтересів учасника на зборах акціонерів ПАТ «ОСОБА_1 та на голосування на них.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014р. у даній справі, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

При цьому, судом касаційної інстанції вказано, що перевіривши дотримання чинного законодавства під час скликання та проведення спірних загальних зборів акціонерів, суди попередніх інстанцій взагалі не з'ясовували зміст прийнятих на них рішень, які були предметом позовних вимог. Так, на зборах акціонерів від 15.11.2013р. було прийнято рішення про відчуження майнових активів ПАТ «Лукор». Проте, у порушення вимог ст. 43 ГПК України, суди взагалі не досліджували, яке саме майно відповідача було відчужено, його обсяг та вартість, а також чи здійснено оплату вартості цього майна з боку його набувача та в якій сумі. У той же час з'ясування цих обставин впливає на висновок про порушення внаслідок прийняття такого рішення прав ВАТ «Оріана», як акціонера відповідача.

В процесі нового розгляду даного спору в господарському суді Івано-Франківської області, провадження у справі №909/399/14 зупинялось до вирішення Верховним Судом України справи №909/320/14 за позовом ВАТ «Оріана» до ПрАТ «Лукор», ТзОВ «Лукор-Нафтохім», за участю третіх осіб: ТзОВ «Карпатнафтохім», Фонд державного майна України про визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р. та 17.01.2014р.

За наслідком розгляду даної справи у Верховному Суді України (постанова від 01.04.2014р.) була скасована постанова касаційної інстанції від 30.10.2014р., а справа скерована до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2015р. у справі №909/320/14, залишено без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р., якими відмовлено в позові ВАТ «Оріана» щодо визнання незаконними рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р. та 17.01.2014р.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016р. у справі №909/399/14 (суддя Калашник В.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача приватного акціонерного товариства (надалі ПрАТ) «Лукор» про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів відповідача від 15.11.2013р. та від 17.01.2014р.

Оскаржуваним рішенням встановлено, що позивачем і прокурором не наведено жодних правових підстав невідповідності оскаржуваних рішень ПрАТ «Лукор» вимогам законодавства, окрім тих, що пов'язані з порядком скликання та проведення зборів акціонерів, які спростовуються матеріалами справи, та, крім того, позивач не є акціонером ПрАТ «Лукор». В підтвердження своєї правової позиції щодо безпідставності позовних вимог суд першої інстанції взяв до уваги висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 12.11.2014р. у даній справі.

Водночас, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, місцевим господарським судом досліджено обставини щодо змісту оскаржуваних рішень, прийнятих на загальних зборів акціонерів від 15.11.2013р. та 17.01.2014р. Так, відповідно до рішення загальних зборів ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р. прийнято рішення про: а) відчуження майнових активів товариства, а саме: нерухомого майна, переліченого у п.п. 1.1-1.7 в користь ТзОВ «Карпатнафтохім»; відчуження 9425072 часток, що становлять 5.98% у статутному капіталі ТзОВ «Карпатнафтохім» в користь Лукойл ОСОБА_5 (LUKOIL Chemical BV); б) затверджено ринкову вартість вказаного майна; в) попередньо схвалено укладення значних правочинів, які здійснюватимуться товариством протягом 1 року з дати проведення цих загальних зборів на загальну суму 900 млн. грн. (після чого ПрАТ «Лукор» було укладено ряд договорів купівлі-продажу належного йому майна, які були повністю виконані сторонами). Відповідно до рішення загальних зборів ПрАТ «Лукор» від 17.01.2014р. припинено діяльність товариства шляхом його ліквідації. Таким чином, суд дійшов до висновку, що жодних порушень прав ВАТ «Оріана», як акціонера ПрАТ «Лукор» на підставі оскаржених рішень загальних зборів акціонерів щодо відчуження майна товариства не відбулось. Крім того, місцевим господарським судом було враховано встановлені обставини та правову оцінку законності рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р. та 17.01.2014р., що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2015р., прийнятій за наслідками повторного розгляду в касаційному порядку справи №909/320/14.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Івано-Франківської області та Фонд державного майна України оскаржили його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга першого заступника прокурора Івано-Франківської області ґрунтується на тому, що: 1) виходячи з положень ст.ст. 17, 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керуючий санацією ВАТ «Оріана» на мав права брати участь у голосуванні на загальних зборах від 17.01.2014р. та голосувати за ліквідацію ПрАТ «Лукор»; 2) при прийнятті рішень на загальних зборах від 15.11.2013р. було допущено порушення низки норм матеріального права щодо призначення оцінщика майна товариства, затвердження звіту про ринкову вартість пакету акцій, а також порядку повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів; 3) суд дійшов хибного висновку про те, що оскаржувані рішення загальних зборів не порушують інтересів Кабінету Міністрів України.

Вимоги, викладені в апеляційній скарзі Фонду державного майна України ґрунтуються, в основному, на тому, що керуючий санацією не уповноважений здійснювати функції з управління належними боржнику корпоративними правами у господарських товариствах, створених за участю боржника, а, отже, оспорювані рішення загальних зборів приймались за відсутності кворуму.

Не погоджуючись із апеляційними скаргами, ПрАТ «Лукор» подало до суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Відповідач із покликанням на встановлені факти та правові висновки, які містяться у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі №909/320/14 та постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2016р. у цій же справі, зазначає про наявність права у керуючого санацією брати участь у загальних зборах та голосувати на них, заперечує порушення норм матеріального права при скликанні та проведенні загальних зборів та спростовує наявність порушення прав Кабінету Міністрів України в результаті прийняття оскаржуваних рішень.

Окрім цього, до суду надійшли письмові пояснення ВАТ «Оріана», у яких товариство зазначило про підтримку вимог апеляційної скарги прокурора. Додатково, третя особа-2 наголосила на тому, що відповідно до рішення комітету кредиторів від 04.02.2014р. керуючому санацією ВАТ «Оріана» було фактично заборонено приймати участь у позачергових загальних зборах ПрАТ «Лукор», призначених на 17.01.2014р. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недопустимість застосування до спірних відносин п.88 постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р.

У судове засідання третя особа-2 явку повноважного представника не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті та письмові пояснення третьої особи-2, в яких викладена її позиція, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги без участі представника третьої особи-2.

З матеріалів справи та апеляційних скарг вбачається наступне:

З реєстру власників іменних цінних паперів вбачається, що станом на 15.10.2013р. акціонерами ПрАТ «Лукор» були: ВАТ «Оріана», якому належить 47,9272 % акцій та ТзОВ «Лукойл-Нафтохім», якому належить 52,0728 % акцій (а.с.8, том 2).

15.11.2013 р. відбулися загальні збори акціонерів ПрАТ «Лукор», на яких прийняті рішення із 24-ох питань порядку денного, що оформлені протоколом зборів №14 (а.с. 30-43, том 1).

Серед інших питань, згідно до пункту 22 порядку денного, було прийнято рішення про відчуження майнових активів товариства.

Так, згідно підпункту 1 пункту 22 порядку денного прийнято рішення про відчуження нерухомого майна, переліченого у п.п. 1.1-1.7 в користь ТзОВ «Карпатнафтохім». Згідно підпункту 2 пункту 22 порядку денного вирішено вчинити з Лукойл ОСОБА_5 (LUKOIL Chemical BV), юридичною особою за законодавством Нідерландів, договір купівлі-продажу належних ПрАТ «Лукор» 9425072 часток, що становлять 5.98% у статутному капіталі ТзОВ «Карпатнафтохім» за ціною 10845500 доларів США, що на дату оцінки складає 85688000 грн. по офіційному курсу НБУ.

Відповідно до п.23 вказаного вище протоколу, вирішено затвердити оціночну вартість акцій, яка була проведена ТзОВ "Консалтингова фірма "Увекон" 15.10.2013р. згідно договору з ПрАТ «Лукор» від 01.02.2013р. №0151/2015 на рівні 163,067975830816 грн. за одну акцію.

Відповідно до п.24 протоколу схвалено укладення правочинів, які повинні були здійснюватись товариством у поточній господарській діяльності впродовж 1 року з дати проведення цих зборів на загальну суму 900 млн. грн., а також уповноважено генерального директора товариства, або особу, що виконує його обовязки, впродовж одного року з дати проведення цих загальних зборів здійснювати усі необхідні дії із здійсненням і виконанням від імені товариства угод, вказаних у п.1.1-1.4.

ОСОБА_1 збори, як позачергові, були скликані на вимогу акціонера ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с.116-117, том 1).

Повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» надіслано ВАТ «Оріана» 15.10.2013р., підтвердженням чого є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладеного та копії листів УДППЗ «Укрпошта» про відправку та вручення даного повідомлення уповноваженій особі ВАТ «Оріана (а.с.179-184, том 1). Повідомлення про проведення даних загальних зборів було розміщено у бюлетені «Цінні папери України» №194(3744) від 16.10.2013р. (а.с. 9, том 2).

Акціонерами, які мали право на участь у загальних зборах акціонерного товариства станом на 12.11.2013р. є ВАТ «Оріана», якому належало 47,9272 % акцій та ТзОВ «Лукойл-Нафтохім», якому належало 52,0728 % акцій, що підтверджується випискою депозитарної установи (а.с.8, том 2). Згідно переліку акціонерів, які зареєструвались для участі у загальних зборах 15.11.2013р., зареєстровано ВАТ «Оріана» та ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с. 114, том 1).

Представником від ВАТ «Оріана» був ОСОБА_6, керуючий санацією ВАТ «Оріана», що діяв на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012р. у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19, витяг з ЄДР станом на 13.11.2013р. (а.с. 114, 120-128, 139, том 1). Представником від ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» була ОСОБА_7, директор ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с. 114, том 1).

17.01.2014р. відбулися загальні збори акціонерів ПрАТ «Лукор», на яких прийняті рішення із 5-ти питань порядку денного, зокрема, рішення про ліквідацію ПрАТ «Лукор» (п. 3 порядку денного), обрання ліквідаційної комісії (п. 4 порядку денного), затвердження порядку та строків ліквідації (п. 5).

ОСОБА_1 збори, як позачергові, були скликані на вимогу акціонера ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с.26-29, 118 том 1).

Повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» надіслано ВАТ «Оріана» 17.12.2013р., підтвердженням чого є копія повідомлення, опис вкладеного та підтвердження про вручення 19.12.2013р. даного повідомлення уповноваженій особі ВАТ «Оріана» (а.с.182-183, том 1). Повідомлення про проведення даних загальних зборів було розміщено у бюлетені «Цінні папери України» № 239(3789) від 18.12.2013 (а.с 208, том 2).

Акціонерами, які мали право на участь у загальних зборах акціонерного товариства станом на 14.01.2014р. є ВАТ «Оріана», якому належало 47,9272 % акцій та ТОВ «Лукойл-Нафтохім», якому належало 52,0728 % акцій, що підтверджується випискою депозитарної установи (а.с. 204 205, том 2). Для участі у загальних зборах зареєструвались ВАТ «Оріана» та ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с. 206, том 2).

Представником від ВАТ «Оріана» був ОСОБА_8, керуючий санацією ВАТ «Оріана», що діяв на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012р. у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19, витяг з ЄДР станом на 17.01.2014р. та ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 31.12.2013р. у справі №826/20806/13-а (а.с. 115, 120-131, 140, том 1). Представником від ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» була ОСОБА_7, директор ТзОВ «Лукойл-Нафтохім» (а.с. 115, том 1).

Вважаючи, що: 1) керуючий санацією ОСОБА_8 не мав права представляти інтереси ВАТ «Оріана» на зборах акціонерів ПрАТ «Лукор» та голосувати на них; 2) при скликанні зборів були допущені порушення щодо своєчасного повідомлення ВАТ «Оріана»; 3) оспорювані рішення порушують права Фонду державного майна України, як власника ВАТ «Оріана», та спрямовані на невиконання розпорядження Кабінету Міністрів України №314-р від 10.08.2000р. «Питання погашення ВАТ «Оріана» заборгованості за отриманий під гарантії Кабінету Міністрів України іноземний кредит», прокурор звернувся до суду із позовною заявою у даній справі про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ПрАТ «Лукор» від 17.01.2014р. та п. 22-24 рішення загальних зборів учасників ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про акціонерні товариства", установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості, зокрема, про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства і можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

Закон України Про акціонерні товариства визначає права акціонерів, власників зокрема простих акцій, на участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства (ст. 25 Закону).

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 32 Закону, акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Як встановлено місцевим господарським судом, востаннє річні загальні збори в ПрАТ Лукор проводились 6 років тому, в зв'язку із тим, що представники від ВАТ Оріана не брали участі в таких зборах.

Згідно з ст. 47 Закону України Про акціонерні товариства позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою, зокрема, на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства. Закон України Про акціонерні товариства регулює порядок створення і діяльності наглядової ради товариства як органу, що здійснює захист прав акціонерів товариства. Так, передбачається обов'язковість створення наглядової ради, якщо є 10 і більше акціонерів товариства. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами (ч.2 ст. 51 Закону). В той же час, наглядова рада у ПрАТ Лукор не була сформована через відсутність пропозицій стосовно членів наглядової ради від ВАТ Оріана, хоча статутом ПрАТ Лукор передбачено створення наглядової ради. Згідно з ч. 6 ст. 47 цього Закону, у разі якщо наглядова рада не прийняла рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства, такі збори можуть бути скликані акціонерами, які цього вимагають.

Таким чином, загальні збори акціонерів, що відбулись 15.11.2013р. та 17.01.2014р., слід вважати позачерговими, оскільки вони були скликані як позачергові на вимогу одного із акціонерів - ТзОВ Лукойл-Нафтохім, якому належить 52,0728 % акцій відповідача.

Перевіривши висновок суду першої інстанції про те, що про проведення загальних зборів акціонерів, призначених на 15.11.2013р. та 17.01.2014р. ВАТ "Оріана" було повідомлене належним чином і у встановлений законодавством строк, колегія суддів дійшла висновку про його правильність. Вказаний висновок ґрунтується на положеннях ст.ст. 35, 47 Закону України Про акціонерні товариства та доказах, які містяться в матеріалах справи. Судом вірно зазначено, що дата фактичного отримання чи неотримання акціонером повідомлення правового значення не має, оскільки встановлений законом строк у 30 днів ставиться в залежність від дати направлення повідомлень (15.10.2013р. та 17.12.2013р. відповідно). При цьому, ст. 35 Закону передбачено, що у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону такі повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори. Таким чином, порушень порядку скликання вказаних зборів, які б призвели до порушення прав акціонерів, судом не встановлено, оскільки у них брали участь представники обох акціонерів ПрАТ «Лукор».

Стосовно тверджень скаржників, що керуючий санацією ВАТ «Оріана» не був повноважним представником вказаного акціонера на загальних зборах акціонерів ПрАТ «Лукор» та не мав право голосу на них, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено вище, представником від ВАТ Оріана на зборах акціонерів ПрАТ Лукор, рішення яких оскаржуються, був ОСОБА_6, керуючий санацією ВАТ Оріана, якого призначено ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012р. у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 про банкрутство ВАТ Оріана. При цьому, судом першої інстанції було враховано висновки, що містяться в ухвалі окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/20806/13-а від 31.12.2013р. та постанові окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/1397/14 від 14.03.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника. За змістом ч. 4 ст. 17 цього Закону, з дня винесення ухвали про санацію боржника керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Отже, з моменту введення щодо боржника процедури санації повноваження органів управління такого боржника припиняються та передаються керуючому санацією, який призначений судовим рішенням у справі про банкрутство. При цьому повноваження керуючого санацією не визначаються статутом боржника, а закріплені у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та можуть бути обмежені тільки комітетом кредиторів і господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, у порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Згідно з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010р. у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 до затвердження плану санації ВАТ "Оріана" керуючому санацією заборонено відчуження майнових активів боржника.

Відповідно до п. 22 рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Лукор" від 15.11.2013р., товариством прийнято рішення про відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ Лукор, а також частки ПрАТ "Лукор" в статутному капіталі ТзОВ "Карпатнафтохім" (а.с.39-41, том 1).

На виконання вищевказаних пунктів рішення загальних зборів від 15.11.2013р., ПрАТ «Лукор» було укладено ряд договорів купівлі-продажу належного йому майна (а.с. 1-73, том 6), які були повністю виконані сторонами, в тому числі, що стосується проведення оплати. Доказом цього є наявність в матеріалах справи платіжних доручень про перерахування коштів за набуте покупцем майно (а.с. 198-214, том 6).

Таким чином, на цих зборах вирішено питання про відчуження майна саме ПАТ "Лукор", а не ВАТ "Оріана". При цьому, ВАТ "Оріана" як акціонеру цього товариства належать виключно корпоративні права, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами, а не право власності на майно цього товариства. Разом із тим, як зазначалось вище, оспорюваним рішенням загальних зборів акціонерів корпоративні права ВАТ "Оріана" не порушено, а майнові активи позивача не відчужено.

Крім того, право на отримання активів акціонерного товариства у разі його ліквідації є невід'ємним правом кожного акціонера, а прийняття ПАТ "Лукор" рішення про припинення діяльності товариства в результаті ліквідації є способом реалізації акціонерами належних їм корпоративних прав, а не відчуженням останніх.

Не приймаються судом покликання Фонду державного майна України у своїй апеляційній скарзі на положення п. 88 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику в справах про банкрутство, оскільки, як було зазначено вище, ст. 1 та ч. 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однозначно врегульовують дане питання.

У своїй апеляційній скарзі прокурор посилається також на порушення під час прийняття оскаржуваних рішень вимог ст.ст. 68, 69 Закону «Про акціонерні товариства», стосовно порядку визначення ціни акцій, що підлягає обов'язковому викупу, а також порядку призначення оцінщика майна та затвердження його ринкової вартості.

Зокрема, у своїй скарзі скаржник зазначає, що рішення загальних зборів від 15.11.2013 року, в частині п. 22, 23 не відповідає чинному законодавству України, окрема ст. 69 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки чинним законодавством України не передбачено затвердження загальними зборами постфактум договору, уже укладеного з оцінювачем. Як зазначає скаржник, на момент укладення договору з оцінювачем та проведення самої оцінки, ні оцінювач, ані умови договору з ним, загальними зборами ПрАТ «Лукор» затверджено не було. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для визнання недійсним п. 22, 23 оскаржуваного рішення загальних зборів від 15.11.2013р.

Разом з тим, ст. 68 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував «проти» прийняття загальними зборами рішення, зокрема про: вчинення товариством значного правочину. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій (ст.69 Закону).

З метою надання можливості акціонерам здійснити обов'язковий викуп належних їм акцій, ПрАТ «Лукор» затвердило оціночну вартість акцій проведену ТзОВ «Консалтингова компанія «Увекон» по договору ПрАТ «Лукор» від 01.10.2013р. на рівні 163,06 грн. за одну акцію.

Та обставина, що укладення з оцінювачем договору та проведена ним оцінка передували дню прийняття загальними зборами рішення про обрання оцінювача та затвердження умов договору з ним, прав позивача - держави, в особі Кабінету Міністрів України не порушує, оскільки недотримання порядку визначення ринкової вартості акцій може порушувати права виключно акціонера, який зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував «проти» прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для обов'язкового викупу акцій. В даному випадку, Кабінет Міністрів України не є акціонером відповідача, а обидва акціонери ПрАТ «Лукор» голосували «за» по всіх питаннях порядку денного оскаржуваного рішення загальних зборів від 15.11.2013р., в тому числі по 24-му питанню - схвалення значних правочинів. Відтак, недотримання товариством вказаної процедури визначення ринкової вартості акцій, не могло вплинути на права акціонерів, оскільки голосування ТОВ «Лукойл-Нафтохім» та ВАТ «Оріана» за попереднє схвалення значних правочинів вчинюваних ПрАТ «Лукор», унеможливило реалізацію ними своїх прав на викуп товариством належних їм акцій. У зв'язку з цим, порушення прав Кабінету Міністрів України є недоведеним.

За вказаних підстав, визначення ринкової вартості акцій ПрАТ «Лукор» станом на 30.09.2013р., а не на 15.10.2013р., прав акціонерів та Кабінету Міністрів України не порушує, тому не може бути підставою для визнання п. 23 оскаржуваного рішення загальних зборів від 15.11.2013р. недійсним.

Відносно доводів прокурора про те, що рішення загальних зборів акціонерів про ліквідацію ПрАТ "Лукор" прийнято всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10.08.2000р. № 314-р, слід зазначити, що за змістом цього розпорядження встановлено порядок та умови створення товариства за участі ВАТ "Оріана" та інвестора з метою погашення іноземного кредиту під гарантії Уряду за рахунок діяльності новоствореного товариства або за рахунок продажу належних ВАТ "Оріана" акцій (часток, паїв) такого новоствореного товариства. Отже, вказаний організаційно - розпорядчий акт містить лише певні вказівки для визначеного кола осіб щодо порядку, умов та мети створення юридичної особи (у даному випадку - ПрАТ "Лукор"), а, отже, жодним чином не стосується предмета спору про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів. Суд в межах розгляду даного спору не має правових підстав оцінювати наслідки господарської діяльності юридичної особи та економічну доцільність прийняття тих чи інших рішень органами владних повноважень.

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 111-28 ГПК України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначалось вище, в провадженні Верховного Суду України та Вищого господарського суду України перебувала справа №909/320/14 за позовом ВАТ «Оріана» до ПрАТ «Лукор», ТзОВ «Лукор-Нафтохім», за участю третіх осіб: ТзОВ «Карпатнафтохім», Фонд державного майна України про визнання недійсним цих же рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ «Лукор» від 15.11.2013р. та 17.01.2014р., які виступають предметом оскарження у даній справі (в т.ч. з тих самих підстав). За результатами розгляду справи №909/320/14 01.04.2014р. Верховним Судом України прийнято постанову, а 03.06.2015р. Вищим господарським судом України. У вказаних судових рішеннях було встановлено низку обставин та надано правову оцінку оспорюваним рішенням загальних зборів акціонерів та позиціям сторін щодо законності цих рішень (які ідентичні позиціям у даній справі), що було підставно враховано господарським судом Івано-Франківської області при прийнятті оскаржуваного рішення та не взято до уваги скаржниками.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи, які містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржників.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016р. у справі №909/399/14 залишити без змін, а апеляційні скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області та Фонду державного майна України без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяДанко Л.С.