Постанова № 57985046, 25.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2016 р. Справа№ 910/32516/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 18.02.2016

у справі № 910/32516/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп`ютерний Світ»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АЙТІ Дистриб`юшн»,

про стягнення 15 000,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Яценко В.С. - представник (довіреність №18/12/2015 від 18.12.2015);

від відповідача: Зарубін В.Б. - представник (довіреність б/н від 30.11.2015);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн» (надалі - ТОВ «Мегатрейд Дистриб`юшн», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп`ютерний Світ» (надалі - ТОВ «Діавест-Комп`ютерний Світ», відповідач) про стягнення 15 000,00 грн заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за договором поставки від 16.05.2012 №С_05-12/123.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АЙТІ Дистриб`юшн» (надалі - ТОВ «Мегатрейд АЙТІ Дистриб`юшн», третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/32516/15 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2016 у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.04.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 № 09-52/847/16, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №910/32516/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 25.05.2016.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Третя особа свого уповноваженого представника у судове засідання не направила, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляла, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі відповідного поштового відправлення.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника третьої особи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

25.05.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діавест-Комп'ютерний Світ" (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки №С_05-12/123, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, інше обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до видаткових накладних (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених даним договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 60 календарних днів з дня погодження сторонами замовлення на окрему партію товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Згідно з пунктом 3.1. договору його ціна складається із сум вартості товарів, поставлених за всіма підписаними сторонами видатковими накладними.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що для здійснення покупцем оплати за даним договором постачальник виставляє покупцю рахунки-фактури, які складаються на підставі замовлення покупця на товар. Покупець зобов'язаний оплатити 100 % вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (пункт 9.1. договору).

Відповідно до пункту 9.6. договору жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов'язки за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн" на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 38 485, 20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 26.06.2013 №90102673, підписаною уповноваженими представниками обох сторін та скріпленою печатками господарюючих суб'єктів, а також виставленим рахунком на оплату від 10.06.2013 №73088.

Проте відповідач поставлений товар оплатив частково у розмірі 23 485,20 грн, що підтверджується довідкою банківської установи про надходження коштів та банківськими виписками з рахунку позивача, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 15 000, 00 грн.

Місцевим судом встановлено, що 11.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн» (в тексті договору - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН» (в тексті договору - новий кредитор) було укладено договір №Б_12-15/1397 про відступлення права вимоги (надалі - договір відступлення), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові відповідно до договору поставки від 16.05.2012 №С_05-12/123 та видаткової накладної № 90102673 від 26.06.2013, оплаченої частково, право вимоги від боржника оплати за поставлений товар у розмірі 15 000, 00 грн.

Згідно пункту 2. договору відступлення новий кредитор набуває право вимагати від боржника 15 000,00 грн згідно накладної. Також за даним договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника стягнення трьох відсотків річних, пені та збитків від інфляції за весь період з початку виникнення заборгованості боржника перед первісним кредитором по накладним, а також стягнення збільшеної вартості поставленого товару внаслідок зростання курсу долара США відповідно до положень договору поставки від 16.05.2012 №С_05-12/123.

Відповідно до пункту 4. договору первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 6. договору відступлення).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом від 11.12.2015 № 11/12/15-2, в якому повідомив останнього про укладення вказаного договору про відступлення права вимоги, що підтверджується описом вкладення та фіскальними чеками № 5863 від 14.12.2015 та № 6945 від 17.12.2015.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, ТОВ «Мегатрейд Дистриб'юшн» як новий кредитор звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним договором поставки, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі.

Між тим, враховуючи, що норма статті 516 Цивільного кодексу України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні або ж взагалі обумовити заборону на відступлення права вимоги.

Так, за умовами пункту 9.6. договору поставки жодна із сторін не вправі передавати свої права й обов'язки за даним договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у наведеному вище пункті договору поставки ТОВ «Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн» та ТОВ «Діавест-Комп'ютерний Світ» фактично було погоджено необхідність отримання згоди боржника на відступлення кредитором своїх прав, в тому числі, права вимоги до покупця.

Проте, як встановлено місцевим судом, ТОВ «Мегатрейд АЙТІ Дистриб'юшн» письмової згоди на передання ТОВ "МЕГАТРЕЙД ДИСТРИБ'ЮШН" права вимоги виконання грошового зобов'язання до ТОВ "Діавест-Комп'ютерний Світ" не отримувало, а отже сторонами під час укладення договору відступлення не було дотримано вимог, встановлених статтею 516 Цивільного кодексу України та пунктом 9.6. договору поставки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (статті 215 ЦК України).

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6098/14.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного узгодження з боржником відступлення права вимоги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання спірного договору недійсним в порядку, передбаченому статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн» задоволенню не підлягає.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідно до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, рішення суду першої інстанції підлягає зміні та доповненню його резолютивної частини відповідним пунктом.

Пунктом 3.17.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 встановлено, що визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої-четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 49, п. 1 ч. 1 ст. 83, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі №910/32516/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі №910/32516/15 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступними пунктами:

«Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 11.12.2015 №Б_12-15/1397, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд АЙТІ Дистриб`юшн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатрейд Дистриб`юшн» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, ідентифікаційний код 37176428) в доход Державного бюджету України 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору».

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

4. Матеріали справи №910/32516/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий