Постанова № 57984899, 18.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа№ 910/5946/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Скрипки І.М.

Лобаня О.І.

за участю представників:

від ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд": не з'явився;

від ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський": Шадевська Ж.Е.

від органу виконання судових рішень: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 за скаргою Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України по справі №910/5946/13 (головуючий суддя Марченко О.В., судді Грєхова О.А., Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

про стягнення 32 388 699,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулось до Господарського суду міста Києва з скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України, в якій просило відновити ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" строк для оскарження дій відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України щодо накладення арешту на майно боржника постановою від 23.11.2015 з ВП № 41716068, задовольнити скаргу ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України, визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України від 23.11.2015 з ВП № 41716068 про арешт майна боржника та заборону його відчуження, зняти арешт з майна ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський".

Скарга мотивована тим, що 23.11.2015 державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП №41716068 про накладення арешту на все майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону його відчуження. ДП «НСК «Олімпійський» належить до державного сектору економіки, що діє на основі 100% державної власності (пункт 4.1 статуту вказаного підприємства), а тому враховуючи мораторій, що діє щодо примусової реалізації майна ДП «НСК «Олімпійський», заходи з арешту всього майна підприємства та звернення стягнення є протиправними та суперечать Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Крім того, з дати відкриття виконавчого провадження №41716068 (28.01.2014) з урахуванням часу, протягом якого виконавче провадження було зупинено (27.02.2014 - 18.03.2014), сплинуло більше року, протягом якого рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі №910/5946/13 виконано не було, у зв'язку з чим виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду лише внаслідок невиконання рішення суду протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження після передання відповідних документів до органу казначейського обслуговування документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2016 прийнято скаргу ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України, призначено розгляд скарги на 01.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/5946/13 відмовлено Державному підприємству "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що посилання скаржника на Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» як на підставу скасування постанови від 23.11.2015 №41716068 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаною постановою вжито дії лише щодо накладення арешту на майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону на його відчуження. Жодних дій з примусової реалізації майна ДП «НСК «Олімпійський» державним виконавцем постановою від 23.11.2015 не вчинялося. Також суд першої інстанції врахував, що державним виконавцем вживаються всі заходи, передбаченні чинним законодавством України, для належного виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013, виданого на виконання рішення суду від 19.11.2013 у справі №910/5946/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2013, а тому у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна скаржника.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та задовольнити скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи. Так, апелянт посилався на те, що 23.11.2015 державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП №41716068 про накладення арешту на все майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону його відчуження. ДП «НСК «Олімпійський» належить до державного сектору економіки, що діє на основі 100% державної власності (пункт 4.1 статуту вказаного підприємства), а тому враховуючи мораторій, що діє щодо примусової реалізації майна ДП «НСК «Олімпійський», заходи з арешту всього майна підприємства та звернення стягнення є протиправними та суперечать Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Подальші дії державного виконавця включатимуть визначення вартості та оцінку майна боржника (ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»), його реалізацію шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або комісійних умовах (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»). Проте, вжиття зазначених заходів є неможливим з огляду на норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 по справі №910/5946/13 поновлено Державному підприємству "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" до провадження та призначено її розгляд на 09.03.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2016, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, змінено склад колегії суддів, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Власова Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 колегія суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Хрипун О.О., Власов Ю.Л. прийняла до свого провадження справу №910/5946/13.

09.03.2016 в судовому засіданні оголошено перерву на 22.03.2016.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2016, сформовано для розгляду справи №910/5946/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І. прийняла до свого провадження справу №910/5946/13 та призначила її до розгляду на 07.04.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 розгляд справи №910/5946/13 відкладено на 21.04.2016.

Розпорядженням №09-52/1015/16 від 21.04.2016 у зв'язку з виходом судді Шевченко Е.О. у відставку та відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/5946/13.

Відповідно до протоколу про повторний автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" у справі №910/5946/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Рудченка С.Г. та Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2016 колегія суддів у складі: головуючий суддя головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів: Рудченка С.Г. та Ільєнок Т.В. прийняла до свого провадження апеляційну скаргу по справі №910/5946/13 та призначено до розгляду на 06.05.2016.

Розпорядженням керівника апарату від 06.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/5946/13.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" по справі № 910/5946/13 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Лобань О.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016, апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" по справі № 910/5946/13 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Лобань О.І., Скрипка І.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 18.05.2016.

В судовому засіданні 18.05.2016 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/5946/13 - скасувати та задовольнити скаргу задовольнити скаргу ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України, визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України від 23.11.2015 з ВП № 41716068 про арешт майна боржника та заборону його відчуження, зняти арешт з майна ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський".

ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про розгляд апеляційної скарги повідомлені належним чином (поштові повідомлення про вручення ухвали 0411615011010 та 0411615011037), причин неявки представників суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановленого ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні, призначеному на 18.05.2016, за наявними у справі матеріалами.

Частиною шостою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПАТ «ХК «Київміськбуд») звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» 32 388 699,71 грн. боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору генерального підряду від 28.11.2008 №2-2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі № 910/5946/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013, позов задоволено повністю; стягнуто з ДП «НСК «Олімпійський» на користь ПАТ «ХК «Київміськбуд» 32 229 440,85 грн. основного боргу та 68 481,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

26.12.2013 на виконання зазначених судових рішень видано наказ про стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» на користь ПАТ «ХК «Київміськбуд» 32 229 440,85 грн. основного боргу та 68 481,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

23.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження ВП № 41716068 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 35 227 821,63 грн., а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу 35 227 821,63 грн.

ДП «НСК «Олімпійський» 14.12.2015 подало суду скаргу на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України (далі - ВДВС), мотивовану тим, що 23.11.2015 державним виконавцем ВДВС винесено постанову ВП №41716068 про накладення арешту на все майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону його відчуження. ДП «НСК «Олімпійський» належить до державного сектору економіки, що діє на основі 100% державної власності (пункт 4.1 статуту вказаного підприємства). Враховуючи мораторій, що діє щодо примусової реалізації майна ДП «НСК «Олімпійський» згідно з Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», заходи з арешту всього майна підприємства та звернення стягнення є протиправними. Крім того, з дати відкриття виконавчого провадження №41716068 (28.01.2014) з урахуванням часу, протягом якого виконавче провадження було зупинено (27.02.2014 - 18.03.2014), сплинуло більше року, протягом якого рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 у справі №910/5946/13 виконано не було, у зв'язку з чим виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду лише внаслідок невиконання рішення суду протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження після передання відповідних документів до органу казначейського обслуговування документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів.

ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", заперечуючи проти скарги у письмових поясненнях вказувало на те, що постановою від 23.11.2015 з ВП № 41716068 було накладено арешт на майно боржника в межах суми стягнення, проте, вказана постанова жодним чином не стосується вчинення виконавцем дій щодо реалізації майна боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 по справі №910/5946/13 відмовлено Державному підприємству "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" у задоволенні скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що посилання скаржника на Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» як на підставу скасування постанови від 23.11.2015 №41716068 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаною постановою вжито дії лише щодо накладення арешту на майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону на його відчуження. Жодних дій з примусової реалізації майна ДП «НСК «Олімпійський» державним виконавцем постановою від 23.11.2015 не вчинялося. Також суд першої інстанції врахував, що державним виконавцем вживаються всі заходи, передбаченні чинним законодавством України, для належного виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013, виданого на виконання рішення суду від 19.11.2013 у справі №910/5946/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2013, а тому у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна скаржника.

З висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі, суд апеляційної інстанції погоджується, вважає їх такими, що зроблені з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, обставини, що мають значення для справи, місцевий господарський суд обгрунтовано визнав встановленими, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України - у суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Частинами першою і другою статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови)) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною п'ятою статті 52 Закону встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, і що перевірено судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження, 31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову №41716068 про стягнення з ДП «НСК «Олімпійський» 3 229 792,25 грн. виконавчого збору на користь держави. В ході примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013, з ДП «НСК «Олімпійський» стягнуто грошові кошти у сумі 299 893,07 грн. Отже, загальна сума заборгованості за виконавчим провадженням №41716068 становить 35 227 821,63 грн.

Оскільки коштів на рахунках скаржника не вистачало для виконання наказу суду, державним виконавцем ВДВС 23.11.2015 винесено постанову №41716068 про арешт майна боржника в межах суми стягнення 35 227 821,63 грн. та оголошення заборони на його відчуження з посиланням на припис статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно з Статутом ДП «НСК «Олімпійський», ДП «НСК «Олімпійський» є державним підприємством (організаційно - правова форма за КОПФГ 140 «Державне підприємство» відображена і в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Управління статистики у Печерському районі м.Києва АБ № 687692).

Згідно зі статтю 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що посилання скаржника на Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» як на підставу скасування постанови від 23.11.2015 №41716068 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказаною постановою вжито дії лише щодо накладення арешту на майно ДП «НСК «Олімпійський» та заборону на його відчуження, проте, жодних дій в розумінні вимог статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» щодо примусової реалізації майна (зокрема, відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою) - державним виконавцем не вчинялось.

Довод апелянта про те, що винесення оскаржуваної постанови спричинить те, що подальші дії державного виконавця включатимуть визначення вартості та оцінку майна боржника (ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»), його реалізацію шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або комісійних умовах (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»). Проте, вжиття зазначених заходів є неможливим з огляду на норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки предметом оскарження згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України є дії (тобто певні вчинені безпосередньо дії, факт вчинення яких відбувся у часі) або бездіяльність органу виконання судових рішень (тобто, невчинення дії, яка має бути вчинена згідно з законом, але не вчинена у визначений законом строк). При цьому, певні припущення скаржника щодо можливості вчинення державним виконавцем певних дій не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що згідно з ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду лише внаслідок невиконання рішення суду протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження після передання відповідних документів до органу казначейського обслуговування документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів.

При цьому, як зазначав представник апелянта в судовому засіданні, і про що наголошується також безпосередньо в апеляційній скарзі, виконавче провадження № ВП 41716068 зупинено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС України, винесену 14.01.2016 на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до надходження повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна внаслідок зупинення виконавчого провадження саме на підставі п. 18 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, матеріали справи не містять доказів виконання у повному обсязі рішення суду ні самим боржником, ні в порядку ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому на даний час арешт майна боржника, накладений оскаржуваною постановою в межах суми стягнення 35 227 821,63 грн. у відповідності , виступає реальною гарантією виконання рішення суду.

Ч. 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що державним виконавцем вживаються всі заходи, передбаченні чинним законодавством України, для належного виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.12.2013, виданого на виконання рішення суду від 19.11.2013 у справі №910/5946/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2013, а тому відсутні обумовлені законом підстави для зняття арешту з майна скаржника.

Частиною третьою статті 121-2 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно винесено ухвалу від 01.02.2016 про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України по справі №910/5946/13.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України по справі №910/5946/13 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України по справі №910/5946/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5946/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.М. Скрипка

О.І. Лобань