Рішення № 57984700, 23.05.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2016 Справа № 920/471/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/471/16

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут»,

м. Суми,

до відповідача:Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 351 888 грн. 63 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 83 від 23.03.2016 року);

Від відповідача: предст. ОСОБА_2 (дов. № 01-123/01-21 від 18.01.2016 року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 351 888 грн. 63 коп., в тому числі 316 319 грн. 17 коп. заборгованості за поставлений газ відповідно до укладеного між сторонами, договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410X63BJDB016/32 від 29.01.2016 року, 29 987 грн. 01 коп. пені, 3 955 грн. 01 коп. інфляційних збитків, 1 627 грн. 44 коп. 3% річних та 5 278 грн. 33 коп. судового збору.

18 травня 2016 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву № 01-995/01-21 від 16.05.2016 року, в якому зазначив, що визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення 316 319 грн. 17 коп. основного боргу, 3 955 грн. 01 коп. інфляційних збитків та 1 627 грн. 44 коп. 3 % річних.

Також відповідач подав заяву б/н від 20.05.2016 року, в якій просить суд застосувати приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір пені на 50%. В обгрунтування поданої заяви відповідач вказує, що є бюджетною установою що фінансується та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач пояснює, що борг перед позивачем виник з 11.02.2016 по 29.04.2016, тобто в період часу коли відповідачем проводилась процедура відкритих торгів по закупівлі природного газу на 2016 рік. Станом на 19.04.2016 року комітет з конкурсних торгів МЦШР ДСНС України визнав, що відкриті торги не відбулись, тому в відповідача не було правових підстав укладати договір на закупівлю природного газу з постачальником на суму понад 200 000 грн., та як наслідок, погасити борг перед позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні 23 травня 2016 надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Уповноважений представник відповідача підтвердив факт існування заборгованості та наполягав на зменшені суми пені.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2016 між сторонами було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410X63BJDB016/32, за умовами якого позивач зобовязується передати у власність відповідача природний газ, а останній в свою чергу прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 2.3. договору визначено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГМР та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

Розрахунок за поставлений відповідачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між сторонами. Ціна газу становить - 6576,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ - 1315,20 грн., всього з ПДВ - 7891,20 (п.п. 3.1., 3.2 договору).

Матеріалами справи, зокрема підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання передачі природного газу № СМ300001521 від 31.01.2016, № СМ300003741 від 29.02.2016 та № СМЗ00005454 від 31.03.2016 підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім природного газу на загальну суму 497 974 грн. 17 коп. (а.с. 15-17).

Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 годин першого дня місяця до 07.00 годин першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2, 4.2.1. договору визначено, що оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку: оплата вартості газу здійснюється відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (зазначений в рахунку - фактурі) позивача суми, визначені двостороннім актом прийому передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному місяці.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив вартість газу, в зв'язку з чим на день подачі позову наявна заборгованість перед позивачем складає 316 319 грн. 17 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачеві товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Як вбачається з відзиву відповідача № 01-995/01-21 від 16.05.2016 року, останній визнає заборгованість перед позивачем.

Згідно приписів статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 316 319 грн. 17 коп. заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних за період з 11.02.2016 по 29.04.2016 у сумі 1 627 грн. 44 коп. та інфляційні збитки за березень 2016 року у сумі 3 955 грн. 01 коп. (а.с. 4).

Передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, враховуючи що відповідач визнає розмір нарахування 3% річних та інфляційних збитків суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 3 955 грн. 01 коп. та 3% річних в сумі 1 627 грн. 44 коп.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 29 987 грн. 01 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.02.2016 року по 29.04.2016 року (а.с. 5).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 29 987 грн. 01 коп. є обґрунтованими.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 23.05.2016 року не заперечував проти зменшення розміру пені на 50%.

Враховуючи, зазначений відповідачем факт того, що станом на 19.04.2016 року комітет з конкурсних торгів МЦШР ДСНС України визнав, що відкриті торги не відбулись, тому в відповідача не було правових підстав укладати договір на закупівлю природного газу з постачальником на суму понад 200 000 грн. та як наслідок відсутність можливості погасити своєчасно борг перед позивачем, суд, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % до 14 993 грн. 51 коп.

Вказане зменшення, з урахуванням заяви відповідача та всіх обставин справи, відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі.

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14 993 грн. 50 коп. суд відмовляє.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 5 278 грн. 33 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (42001, Сумська область, м. Ромни, вул. Маяковського, буд. 64, код 33219415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, код 39586236) 316 319 грн. 17 коп. заборгованості, 3 955 грн. 01 коп. інфляційних збитків, 1 627 грн. 44 коп. 3% річних, 14 993 грн. 51 коп. пені та 5 278 грн. 33 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14 993 грн. 50 коп. пені в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2016 року.

Суддя Н.П. Лугова