Рішення № 57984652, 23.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р.Справа № 922/5730/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків; Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків до Харківська міська рада, м. Харків , Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", м. Харків про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки за участю представників:

прокурора -Тарасова С.С., за пос. № 036251 від 12.11.2015 року

першого позивача - ОСОБА_2, за дов. № 01-53/136 від 11.01. 2016 року

другого позивача - не з'явився

першого відповідача - ОСОБА_1, за дов. №08-11/7812/2-15 від 30.12.2015 року

другого відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі першого позивача - Харківської обласної державної адміністрації, другого позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ", про: визнання незаконним та скасування рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); визнання незаконним та скасування рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); визнання незаконним та скасувати рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4); визнання недійним договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 травня 2012 року між відповідачами, щодо земельної ділянки площею 0,8307 га; визнання відсутнім у Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038); витребування із незаконного користування Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" земельної ділянки, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038). Також прокурор просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і спору" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37), рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3) та рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п. 23.4) суперечать вимогам ст.ст. 58, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, розташована в межах прибережної захисної смуги й не може бути передана у користування некомпетентними органом місцевого самоврядування; на підставі вказаних рішень між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Компанія "Лот-Сервіс XXІ" укладено договір оренди землі від 10 травня 2012 року, що не відповідає законності та порушує права власника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року позов прокурора залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року (яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2016 року) ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. у справі № 922/5730/15 скасовано. В даних постановах зазначено, що річка Лопань відноситься до середніх річок та є водним об'єктом загальнодержавного значення, а спірна земельна ділянка розташована в 50 метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань. Справу № 922/5730/15 передано на розгляд господарському суду Харківської області.

13 квітня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області поновлено провадження у справі № 922/5730/15, розгляд призначено на 26 квітня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2016 року, задоволено клопотання другого позивача про розгляд справи без участі представника підтприємства (вх. № 1056/16 від 22 квітня 2016 року), відмовлено в задоволенні клопотання представника першого відповідача про зупинення провадження у справі № 922/5730/15 (вх. № 14124 від 26 квітня 2016 року), розгляд справи відкладено на 23 травня 2016 року.

16 травня 2016 року через канцелярію суду від представника другого позивача надійшло клопотання (вх. № 1253/16 від 16 травня 2016 року) про розгляд справи без участі представника підприємства, дане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 23 травня 2016 року з'явився прокурор, який просив суд долучити до матеріалів справи супровідним листом платіжне доручення та письмові пояснення по справі, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 16784 та, відповідно, № 16797 від 23 травня 2016 року; представник першого позивача та представник першого відповідача, який просив суд долучити до матеріалів справи додаткові письмові пояснення, дані пояснення судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 16948 від 23 травня 2016 року.

Представники другого позивача та другого відповідача в судове засідання не з'явилися, про час, дуту та місце розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення та клопотанням (вх. № 1253/16 від 16 травня 2016 року) (т.с. 2 арк. спр. 185, 186, 187).

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що учасники процесу повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але другий позивач та другий відповідач не зявилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення другого позивача та другого відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Суд, розглянувши клопотання другого позивача про розгляд справи без участі представника підприємства, проти задоволення якого не заперечували прокурор, представник першого позивача та представник першого відповідача враховуючи принцип диспозитивності права учасників процесу на участь у судовому процесі та з огляду на невизнання явки учасників судового процесу в засідання суду обов'язковою, враховуючи приписи ст.ст.22 ГПК України, вважає за можливе задовольнити клопотання другого позивача про розгляд справи без участі представника підприємства.

Розглянувши клопотання першого відповідача про припинення провадження у справі № 922/5730/15 (вх. № 14142 від 26 квітня 2016 року), відповідно до якого останній просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 37 рішення Харківської міської ради від 06 квітня 2011 року № 228/11 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і спору мотивоване тим, що вирішення питання визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень належить до компетенції адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Вищим господарським судом України у своєму Інформаційному листі від 18.03.2008 р. N 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" надано наступні роз'яснення, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Як вбачається з клопотання представника першого відповідача, він просить суд припинити провадження в даній справи в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 37 рішення Харківської міської ради від 06 квітня 2011 року № 228/11 "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", тобто даним рішенням перший відповідач надав дозвіл саме на розробку проектів відведення земельних другому відповідачу, а як зазначалося вище в даному рішенні суду спори, що виникають із земельних відносин є спором про право і вирішується в порядку господарського судочинства. Враховуючи вище викладене в сукупності суд відмовляє в задоволені клопотання представника першого відповідача про припинення провадження у справі № 922/5730/15 (вх. № 14142 від 26 квітня 2016 року).

В судовому засіданні 23 травня 2016 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання № 228/11 від 06 квітня 2011 року "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 37 додатку до вказаного рішення Приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,8150 га по вул. Радгоспній 3 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 340/11 від 06 липня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 10.3 додатку до вказаного рішення, надано приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 липня 2017 року земельну ділянку площею 0,8307 га за рахунок земель рекреаційного призначення по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання № 430/11 від 28 вересня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 23.4 додатку до вказаного рішення, надано Приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 вересня 2036 року земельну ділянку площею 0,8307 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель водного фонду по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

На підставі вказаних рішень, 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" укладено договір оренди землі, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Харків про, що у Держжавному реєстрі земель вчинено запис від 05 червня 2012 року за № 631010004000691. 06 червня 2012 року за вказаним договором було складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор посилається на те, що спірну земельна ділянка передана першим відповідачем другому відповідачу в оренду розташована в 50-метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань та не може бути передана у користування некомпетентним органом місцевого самоврядування. Крім того прокурор стверджує, що спірні рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 58, 60, 61, 84 Земельного Кодексу України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 Водного кодексу України (в редакціях, що діяли на момент прийняття спірних рішень і укладання договору оренди), в зв'язку з чим просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); визнати незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); визнати незаконним та скасувати рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4); визнанти недійним договір оренди земельної ділянки, укладений 10 травня 2012 року між відповідачами, щодо земельної ділянки площею 0,8307 га; визнати відсутнім у Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038); витребувати із незаконного користування Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" земельної ділянки, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Приписами, ст. 60 Земельного кодексу України (що діяла на момент прийняття спірних рішень) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

Відповідно ст. 4 Водного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них береговими смугами водних шляхів.

Згідно з положеннями ст. 59 Земельного Кодексу України, (що діяла на момент прийняття спірних рішень), землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власник на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Приписами ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Як зазначив Харківський апеляційний господарський суд, з яким погодився Вищий господарський суд України, річка Лопань відноситься до середніх річок та є водним об'єктом загальнодержавного значення, а спірна земельна ділянка розташована в 50 метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відносяться до земель державної власності.

В силу вимог ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), на прибережну захисну смугу, як на складову частину земель водного фонду, на яку накладається місце розташування спірної земельної ділянки, також поширюється правовий режим права державної власності.

За змістом п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. за №3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" розуміється орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Отже, зазначене поняття включає в себе наявність повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у відповідній сфері.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірних рішень), Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, виходячи із даних обставин та з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, враховуючи той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться в 50 метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань та є водним об'єктом загальнодержавного значення, а землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відносяться до земель державної власності та передаються у власність або у користування Обласними державними адміністраціями.

Таким чином, саме Харківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме, функції розпорядника земель державної власності.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що рішення Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання № 228/11 від 06 квітня 2011 року "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 340/11 від 06 липня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання № 430/11 від 28 вересня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" прийняті з перевищенням повноважень.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку, зокрема, п.п. "г" ч. 3 вказаної статті передбачений такий спосіб захисту як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вказане, позов прокурора в частині визнання незаконним та скасування: рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); визнання незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); визнання незаконним та скасувати рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4), - є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладено 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", щодо земельної ділянки загальною площею 0,8307 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Радгоспна 3 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За таких обставин, враховуючи, що рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4), на підставі яких було укладено договір оренди землі від 10 травня 2012 року та за якими другому відповідачу передано земельну ділянку в оренду, судом визнано незаконними та скасовано, вказаний договір оренди суперечить актам цивільного законодавства (зокрема ст. 122 Земельного кодексу України з наведених вище підстав) та відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України підлягає визнанню недійсними із припиненням на майбутнє.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у п.п. 2.29. п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє).

Розглянувши частину позовних вимог про визнання відсутнім у Приватного підприємства "Компанія Лот-Снрвіс ХХІ" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній 3, 2 Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно - оздоровчого комплексу. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності права.

Таким чином, законодавцем не обмежено способи захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, суд зазначає, що обраний спосіб в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності права користування спірною земельною ділянкою, підлягає поновленню право територіальної громади міста Харкова відносно вказаної земельної ділянок та право позивачів щодо контролю за використанням та охороною земель (у тому числі і власника - Харківської обласної державної адміністрації щодо належного використання земельних ресурсів).

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені ч.ч 1, 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній 3, у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно - оздоровчого комплексу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Суд, розглянувши частину позовних вимог про витребування із незаконного користування Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній 3, у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни. які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вище викладене в сукупності, а саме відсутність порушеного права позивачів, на момент звернення прокурора з даною позовною заявою до суду, суд визнав позовні вимоги прокурора в частині витребування із незаконного користування Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" земельної ділянки, яка розташована по вул. радгоспній 3, у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу передчасною та необґрунтовано, з огляду на що й відмовляє в задоволенні позову в даній частині.

Розглянувши клопотання першого відповідача про застосування строків позовної давності у справі № 922/5730/15 (вх. № 3045 від 01 лютого 2016 року), суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос» проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач в обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що згідно витягів з протоколів пленарних засідань 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06 квітня 2011 року, 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06 липня 2011 року та на засіданні 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 28 вересня 2011 року на пленарних засідання міської ради був присутній прокурор міста Харкова ОСОБА_3, який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" здійснює нагляд за додержанням і правильним застосування законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Втім, суд не може погодитись з даним твердженням першого відповідача з огляду на те, що прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних правочинів та були позбавлені можливості перевірити повноваження осіб, якими було вчинено відповідні правочини, а отже сама по собі обізнаність прокурора та позивачів про наявність оспорюваних правочинів не є підставою для висновку про пропуск позовної давності та необхідність застосування положень ст. 267 ЦК України. За таких обставин початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли стало відомо про факт відсутності у представника першого відповідача необхідного обсягу дієздатності на вчинення оспорюваних правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-379гс15; 16 вересня 2015 року у справі № 6-101цс15.Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

З огляду на викладене судові витрати у даній справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 29, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37), яким надано Приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд площею, орієнтовно, 0,8150 га по вул. Радгоспній, 3 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3) та рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430 (п.п. 23.4). яким надано Приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 вересня 2036 року земельну ділянку, площею 0,8307 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель водного фонду по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладено 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", щодо земельної ділянки, площею 0,8307 га.

Визнати відсутнім у Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції 7, код ЄДРПОУ 24134490) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108) 2 436,00 грн. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" (61012, Харківська обл., м. Харків, вул. Суздавальські Ряди, 12, код ЄДРПОУ 34859046) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108) 2 436,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/5730/15