Рішення № 57984549, 23.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р.Справа № 922/881/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків простягнення коштівза участю предстаників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 38-565/19 від 23.02.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення суми боргу за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 16 188, 37 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 650 про постачання теплової енергії від 1.08.2001 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року у межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.04.2016 року на 26.04.2016 року, з 26.04.2016 року на 23.05.2016 року.

Відповідач у призначене судове засідання 23.05.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Присутній у судовому засіданні 23.05.2016 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду додаткових поясненнях та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016 року про порушення провадження у справі сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 1.08.2001 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі-позивач, енергопостачальна організація) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі-відповідач, споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 650 (т. 1, а.с. 45-47).

Згідно умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (т.1, а.с. 47).

Пунктом 10.4. договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів, щодо визнання недійсним та припинення строку дії договору матеріали справи не містять. Відповідне дає підстави вважати договір № 650 про постачання теплової енергії від 01.08.2001 року є діючим.

Згідно пунктів 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами пункту 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск -отримання теплової енергії.

У відповідності до пункту 6.3. договору, сторони визначили, що споживач за 10 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактичної спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи теплопостачального обладнання Споживача в розрахунковому періоді різниці між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше, як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату (пункт 6.5 договору).

Позивач свої зобовязання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача за адресою: м. Харків, пр. Московський, 198, за період з жовтня 2012 року по січень 2016 року, про що свідчать акти підключення споживача до джерела теплової енергії №172/9259 від 9.10.2012 року; № 172/14 від 30.09.2013 року; № 172/1214 від 23.10.2014 року; № 172/3619 від 7.10.2015 року та акти відключення споживача від джерела теплової енергії № 172/775 від 14.04.2014 року; № 172/2414 від 14.04.2015 року (т. 1, а.с. 9-12).

На підставі зазначеного позивачем відповідачу були направлені рахунки на оплату за спожиту теплову енергію, а саме:

-за жовтень 2012 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 120,12 грн.;

-за листопад 2012 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 480,71 грн.;

-за грудень 2012 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 864,40 грн.;

-за січень 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 792,62 грн.;

-за лютий 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 583,70 грн.;

-за березень 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 696,61 грн.;

-за квітень 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 120,13 грн.;

-за жовтень 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 357,16 грн.;

-за листопад 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 448,60 грн.;

-за грудень 2013 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 684,80 грн.;

-за січень 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 828,74 грн.;

-за лютий 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 531,70 грн.;

-за березень 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 364,55 грн.;

-за квітень 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 166,09 грн.;

-за жовтень 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 223,80 грн.;

-за листопад 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 686,75 грн.;

-за грудень 2014 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 1034,27 грн.;

-за січень 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 1070,08 грн.;

-за лютий 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 889,69 грн.;

-за березень 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 1037,98 грн.;

-за квітень 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 253,80 грн.;

-за жовтень 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 482,84 грн.;

-за листопад 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 833,14 грн.;

-за грудень 2015 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 1085,46 грн.;

-за січень 2016 року рахунок-фактура № 17200-1129 на суму 1550,63 грн. (т. 1, а.с. 13-44).

Відповідач вартість отриманої теплової енергії своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за період з жовтня 2012 року по січень 2016 року в сумі 16 188, 37 грн., що стало підставою звернення до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України.

Згідно із частиною 2 пунктом 1 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір, на підставі якого заявлений позов, є договором про надання послуг.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів здійснення оплати за спірним договором відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що сума заборгованості відповідача підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості за надану теплову енергію, позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 16 188, 37 грн. за період з жовтня 2012 року по січень 2016 року, судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1 378, 00 грн.

Керуючись статтями 1, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61096, м. Харків, вул. Слинька, 20 А кв. 25,, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; ЄДРПОУ 31557119) 16 188, 37 грн. суми боргу та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 30.05.2016 р.

Суддя ОСОБА_3