Рішення № 57984376, 25.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016р. Справа№ 914/1162/14

Господарський суд Львівської області у складі

Колегї суддів: Фартушок Т.Б. суддя-головуючий, судді Коссак С.М., Пазичев В.М. при секретарі Полюхович Х.М.

розглянув матеріали справи за позовом: Державного підприємства ОСОБА_1 електричні мережі, м.Київ,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність Мебель-Сервіс, м.Радехів,

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство Червоноградський ремонтно-механічний завод, м.Червоноград,

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ,

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 відділення ОСОБА_2 державного майна України по Львівській області, м.Львів,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Представники:

позивача: ОСОБА_3- представник ( довіреність №13 від 11.03.2016р.);

відповідача: ОСОБА_4- представник (довіреність від 16.02.2015р.);

третя особа 1,2,3: не зявився

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов державного підприємства ОСОБА_1 електричні мережі до товариства з обмеженою відповідальність Мебель-Сервіс про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді Господарського суду Львівської області Рима Т.Я. від 07.04.2014 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.04.2014 р., до участі у справі залучено відкрите акціонерне товариство Червоноградський ремонтно-механічний завод третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2014р. залучено до участі у справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України третьою особою 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та відкладено розгляд справи на 07.05.2014р.

Ухвалою від 07.05.2014р. залучено до участі у справі третьою особою 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 відділення ОСОБА_2 державного майна України по Львівській області та відкладено розгляд справи на 21.05.2014р.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 04.06.2014р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи відхилено клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою від 22.07.2014 року провадження у справі зупинено до вирішення адміністративної справи №К/800/3126/13 (№2-а-3578/12/1070).

Ухвалою від 30.09.2014 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2014 року зупинено провадження у справі №914/1162/14 до вирішення адміністративного спору №810/5631/14 (№2-а-3578/12/1070).

10.02.2016р. Відповідачем подано клопотання (вх.№5457/16), у якому повідомляє про те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2015р. у справі №813/8066/14 у позові ДП ОСОБА_1 електричні мережі до КП ЛОР Червоноградське МБТІ про скасування державної реєстрації відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016р. вказану постанову залишено без змін. З підстав наведеного Відповідач просить суд поновити провадження у справі.

Розпорядженням в.о.керівника апарату Господарського суду Львівської області від 10.02.2016р. №129 справи №914/1162/14 призначено повторний автоматичний розподіл справи з підстав закінченням повноважень як вперше призначеного судді Рима Т.Я. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2016р. суддею-головуючим у справі визначено суддю Господарського суду Львівської області Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 12.02.2016р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.03.2016р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 02.03.2016р., від 16.03.2016р. та від 24.03.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 12.04.2016р. №278 у звязку з перебуванням на навчанні судді Коссака С.М. призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі №914/1162/14. Згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 12.04.2016р. замінено суддю Коссака С.М. та визначено наступний склад колегії: ОСОБА_5 - головуючий судя; судді Пазичев В.М. та Манюк П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 12.04.2016р. розгляд справи відкладено на 26.04.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. №314 у звязку з перебуванням у відрядженні судді Манюка П.Т. призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі №914/1162/14. Згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії суддів від 12.04.2016р. замінено суддю Ма. та визначено наступний склад колегії: ОСОБА_5 - головуючий судя; судді Пазичев В.М. та Коссак С.М.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 26.04.2016р. та від 8.05.2016р.

Впродовж розгляду справи представникам Учасників по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обовязки Учасників визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді чи суддів не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях.

Представник Позивача також пояснив, що у клопотанні про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову від 19.05.2014р. вх.№2511/14 він не просить суд вжити заходів до забезпечення позову за заявою Позивача, а просить суд з власної ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Суд не вбачає правових підстав до вжиття заходів до забезпечення позову з власної ініціативи.

01.03.2016р. за вх.№1110/16 Позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення судового розгляду справи №К/800/4348/16 (№813/8066/14) Вищим адміністративним судом України.

Також, 11.04.2016р. за вх.№2043/16 Позивачем подано клопотання про витребування матеріалів справи про банкрутство №4/99, зобовязання Відповідача надати копію плану санації та зобовязання РВ ФДМУ по Львівській області надати письмові пояснення. В клопотанні судом відмолено з огляду на наступне. Так, відповідно до номеру статті 75 розділу II Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2010р. N22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2010 р. за N201/17496), строк зберігання справ про банкрутство у разі затвердження мирової угоди, після закінчення строку виконання зобов'язань боржника за мировою угодою складає 5 років. Крім того, Позивач не позбавлений можливості самостійно отримати копії процесуальних документів у справі №4/99, які знаходяться (як зазначає сам Позивач) в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Представник Відповідача заявив про відсутність у нього зазначених у клопотанні документів. З приводу обставин справи надавались пояснення Третьою особою 3.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, доповненні до відзиву, письмових поясненнях, письмових додаткових поясненнях, клопотанні від 25.06.2014р. вх.№27563/14.

Впродовж розгляду справи Третя особа 1 проти позову заперечила з причин та підстав, зазначених у відзиві від 21.05.2014р. вх.№22009/14.

Представники Третьої особи 2 та Третьої особи 3 впродовж розгляду справи надали письмові пояснення, які описані нижче в мотивувальній частині рішення.

Третя особа 2 02.03.2016р. за вх.№8638/16 та 04.03.2016р. за вх.№1265/16 подала клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення судового розгляду справи №К/800/4348/16 (№813/8066/14) Вищим адміністративним судом України. На необхідність розгляду поданого клопотання Третя особа 2 зазначила у листі від 26.04.2016р. за вх.№18166/16.

З приводу поданих Позивачем та Третьою особою 2 клопотань про зупинення провадження у справі до закінчення судового розгляду справи №К/800/4348/16 (№813/8066/14) Вищим адміністративним судом України суд зазначає, що, як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.02.2016р. у справі №К/800/4348/16, Вищим адміністративним судом України не зупинено набрання чинності ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016р. чи Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р.; ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016р. набрала законної сили. Відтак, в клопотаннях слід відмовити, оскільки Учасниками процесу не обґрунтовано неможливості розгляду справи №914/1162/14 до закінчення судового розгляду справи №К/800/4348/16 (№813/8066/14) Вищим адміністративним судом України.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Наказом міністра вугільної промисловості України від 27.06.1996р. №290а вирішено:

-затвердити акти оцінки вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств "Укрзахідвугілля", в тому числі і Червоноградського ремонтно-механічного заводу,

-перетворити державне підприємство "Червоноградський ремонтно-механічний завод" у відкрите акціонерне товариство "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Міністром вугільної промисловості України було затверджено Перелік майна (будівель, споруд і передавальних пристроїв) станом на 01.07.1996 року, включених в акт оцінки на приватизацію "Червоноградський ремонтно-механічний завод". До зазначеного переліку включено приміщення механічної майстерні та контори-лабораторії.

Наказом Регіонального відділення ОСОБА_2 державного майна України по Львівській області від 30.11.1998р. №1277 вирішено приватизувати відкрите акціонерне товариство "Червоноградський ремонтно-механічний завод", затвердити план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Наказом Регіонального відділення ОСОБА_2 державного майна України по Львівській області від 26.12.2000 року №1329 затверджено протокол №4 від 14.12.2000 року засідання комісії з продажу акцій відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод".

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №24865850 від 22.12.2009р. (том.2 а.с.93), Відкрите акціонерне товариство "Червоноградський ремонтно-механічний завод" є власником нежитлових будівель, а саме, контора-лабораторія (площею 413,8м.кв) і механічна майстерня (площею 855,4м.кв) (спірне майно), що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Червоноград, вул.Промислова, 1.

Між Відкритим акціонерним товариством "Червоноградський ремонтно-механічний завод" (Продавець, Третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" (Покупець, Відповідач) укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2009р. (далі Договір), за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує такі будівлі:

-контора-лабораторія поз. №1 площею 413,8 м2,

-механічна майстерня поз. №2 площею 855,4 м2,

які знаходяться за адресою: Львівська область, місто Червоноград, вулиця Промислова, будинок 1.

Продавцем передано Покупцю зазначені будівлі за актом прийому-передачі нежитлових будівель від 23.12.2009р.

Право власності на спірні приміщення було зареєстровано за Відповідачем, про що видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25168041 від 28.01.2010р.

На розгляд Господарського суду Львівської області було подано позов державного підприємства "ОСОБА_1 електричні системи" до відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонто-механічний завод" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Мебель-сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2009р. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2014р. №914/946/13-г в задоволенні позову відмовлено. Зазначене рішення було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013р. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобовязальний спосіб захисту. У зобовязальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Зазначене стало підставою для звернення державного підприємства "ОСОБА_1 електричні мережі" до товариства з обмеженою відповідальність "Мебель-Сервіс" з віндикаційним позовом.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відкрите акціонерне Третя особа 1 безпідставно продав майно, яке належало державі на праві власності, Відповідачу. При цьому Позивач посилається на норму статті 388 ЦК України та доводить, що спірне майно вибуло з володіння Позивача поза його волею. З огляду на зазначене вище просить зобовязати Відповідача повернути позивачу майно шляхом вилучення його в натурі, а саме:

-контору-лабораторію вартістю 397797,66грн., яка знаходиться за адресою: Львівська область, місто Червоноград, вулиця Промислова, будинок 1, площею 413,8 м2;

-механічну майстерню (споруду цеху) вартістю 412182,23грн., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Червоноград, вулиця Промислова, будинок 1, площею 855,4м2.

Позивач зазначає, що Третя особа 1 не мала права відчужувати вищезгадане майно, оскільки відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №395 від 31.07.2003р. як державне майно, що не увійшло до статутного фонду акціонерного товариства, було передано з балансу Третьої особи 1 на баланс ДП «Укренерговугілля» (нині ДП «ОСОБА_1 електричні мережі», Позивач по справі), що оформлено двостороннім актом приймання-передачі. На підтвердження доводів Позивачем зазначено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2010р. у справі №5/246(19/310) встановлено, що спірне майно дійсно є державною власністю та перебуває на балансі Позивача.

Відповідач повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на таке:

-Позивачем не наведено жодних документів, які би підтверджували право власності держави на спірне майно;

-продавець спірного майна на час укладення договору надав підтверджуючі документи, які підтверджують реєстрацію права власності на спірне майно за цим субєктом, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення статті 657 Цивільного кодексу України;

-відповідач є добросовісним набувачем нерухомого майна;

-відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_1 відділення ОСОБА_2 державного майна України по Львівській області (надалі ОСОБА_2), надала такі пояснення. Державне підприємство "ОСОБА_1 електричні мережі" ніколи не перебувало у сфері управління ОСОБА_2, а тому не може надати інформацію стосовно складу майна, яке перебуває у повному господарському віданні державного підприємства. Відкрите акціонерне товариство "Чернвоноградський ремонтно-механічний завод" засновано згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 27.06.1996р. №290а шляхом створення на базі державного підприємства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" відкритого акціонерного товариства. Згідно з переданими від Міністерства документами на дату оцінки обєкта в процесі корпоратизації (станом на 01.07.1996р.) на балансі державного підприємства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" перебували контора-лабораторія та будівлі цехів: будівля цеху з виготовлення металоконструкцій, будівля коваль-пресового цеху, будівля мехцеху, будинок електромеханічного цеху, будівля цеху ремонту електричного обладнання. За наявними у ОСОБА_2 документами до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" не увійшла лише вартість дооцінки залишкової вартості основних засобів на суму 3525402,00 грн.

ОСОБА_2 державного майна України від 03.06.2014р. №10-15-6896 суду представлено Витяг з Єдиного реєстру обєктів державної власності, згідно з відомостями якого спірне майно належить до державної форми власності. Балансоутримувачем зазначеного майна є державне підприємство "ОСОБА_1 електричні мережі".

Третя особа Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, надала пояснення по суті спору (вх. №24352/14 від 04.06.2014р., вх.№8635/16 від 02.03.2016р. та вх.№9095/16 від 04.03.2016р.), з яких вбачається, що право державної власності на спірні приміщення підтверджується відомостями з Єдиного реєстру обєктів державної власності, майно перебуває на балансі державного підприємства "ОСОБА_1 електричні мережі", а тому закріплені за цим підприємством на праві повного господарського відання. Незаконність розпорядження обєктом державної власності підтверджено під час розгляду адміністративної справи №2-а-3578/12/1070.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.02.2003р. №83 створено на базі підприємства селищних електричних мереж ВО "Донецьквугілля" державне підприємство "Укренерговугілля".

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 31.07.2003р. №395 "Про передачу основних засобів з балансу ВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" на баланс ДП "Укренерговугілля" зобовязано голову правління Відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" передати з балансу підприємства, а генеральному директору державного підприємства "Укренерговугілля" прийняти на баланс підприємства основні засоби залишковою балансовою вартістю 15741,30грн. станом на 01.06.2003р. згідно з додатком. Зазначеним додатком визначено перелік основних засобів, які підлягають до передачі, серед яких містяться механізована майстерня та контора-лабораторія.

На виконання зазначеного вище наказу відкритим акціонерним товариством "Червоноградський ремонтно-механічний завод" передано державному підприємству "Укренерговугілля", зокрема, приміщення механізованої майстерні та контори-лабораторії, про що складено акт приймання-передачі від 31.07.2003р.

Наказом Міністерства палива та енергетики від 17.08.2007р. №404 вирішено перетворити державне підприємство "Укренерговугілля" у відкрите акціонерне товариство "Укренерговугілля".

Міністерством палива та енергетики України передано відкритому акціонерному товариству "Укренерговугілля" спірні приміщення, про що свідчить акт приймання-передачі від 07.12.2007 року.

Наказом Міністерства палива та енергетики від 13.11.2008р. №557 вирішено припинити діяльність відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" шляхом реорганізації перетворення в державне підприємство "Укренерговугілля", установлено, що державне підприємство "Укренерговугілля" є правонаступником усіх майнових прав та обовязків відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" згідно з передавальним балансом.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.05.2009р. №278 вирішено внести зміни до наказу від 13.11.2008р. №557 шляхом зміни назви підприємства державне підприємство "Укренерговугілля", на державне підприємство "ОСОБА_1 електричні мережі".

В матеріалах реєстраційної справи №26603869, а.с. 8, наданої комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації", міститься акт прийому-передачі майна засновником Міністерством вугільної промисловості України до ДВАТ "Червоноградський ремонтно-механічний завод" без дати, з якого вбачається, що відкритому акціонерному товариству "Червоноградський ремонтно-механічний завод" передано в тому числі і спірне майно будівлю механічної майстерні та контору-лабораторію. Зазначений акт подано в копії, яка засвідчена нотаріально 15.05.2008 року нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі №2578.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.02.2010р. №5/246 (19/310) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" до Відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля", правонаступником якого є Державне підприємство "ОСОБА_1 електричні мережі", про витребування майна, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. При цьому суд керувався тим, що передача майна з балансу відкритого акціонерного товариства "Червоноградський ремонтно-механічний завод" на баланс державного підприємства "Укренерговугілля" здійснено відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 31.07.2003 року №395, який є чинним на час розгляду даного спору в суді. З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідач у справі №5/246(19/310) відкрите акціонерне товариство "Укренерговугілля", правомірно володіє спірним майном на підставі чинного акту органу державної влади, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За інформацією ОСОБА_2 державного майна України, відображеною в листі від 01.12.2011р. №10-15-16293, на балансі державного підприємства "ОСОБА_1 електричні мережі" перебували споруда цеху та приміщення контори-лабораторії.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2013р. №914/404/13-г за позовом: Відкритого акціонерного товариства Червоноградський ремонтно- механічний завод до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мебель-Сервіс про визнання недійсним договору купівлі-продажу контори-лабораторії та механічної майстерні від 23.12.2009р. в задоволенні позову відмовлено, оскільки станом на час прийняття Київським апеляційним адміністративним судом судового рішення право власності на спірне майно уже було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2016р. у справі №5015/3264/12, в якій беруть участь ті ж сторони, встановлено наступне: «Рішенням господарського суду Львівської області від 26.02.2010 р. у справі № 5/246 (19/310), у його мотивувальній частині встановлено, що ДП ОСОБА_1 електричні мережі правомірно володіє спірним майном на підставі чинного акту органу державної влади. При цьому, у вказаному рішенні взагалі не згадується і не надається оцінка фактам уже існуючих на дату прийняття такого рішення державних реєстрацій на спірне нерухоме майно, а саме: за ВАТ Червоноградський ремонтно-механічний завод зареєстрованих в КП Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 02.03.2009 р. в книзі 2ю/нж, номер запису: 151, реєстраційний номер 27958165, та за ТОВ Мебель Сервіс згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25168041 від 28.01.2010 р., виданого тим же КП Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації.». Суд приймає до уваги наведені встановлені обставини в силу вимог ст.35 ГПК України.

Суд також зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. №813/8066/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016р. у справі №876/3177/15, у позові Державного підприємства «ОСОБА_1 електричні мережі» до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії, відмовлено повністю. У зазначеній адміністративній справі Державне підприємство «ОСОБА_1 електричні мережі» просило визнати протиправними дії по реєстрації прав власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: контору-лабораторію і механічну майстерню за місцезнаходженням: м. Червоноград, вул. Промислова, 1; скасування державної реєстрації права власності на зазначені об'єкти за №27958165 від 05.08.2009; зобов'язання виключити з реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі, а саме: контору-лабораторію і механічну майстерню за місцезнаходженням: м. Червоноград, вул. Промислова, 1, за реєстраційним номером 27958165 від 05.08.2009.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Частиною 1 ст.184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ, проведеному Верховним Судом України розділ Витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов), що при розгляді таких спорів необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але у якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивачем не представлено жодних документів, які б підтверджували його право власності на спірне майно, а відтак, не доведено, до він був власником спірного майна станом на момент відчуження такого та право останнього як власника на витребування майна в порядку ст.388 ЦК України; беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази щодо наявності на момент відчуження Відповідачу права власності на спірне майно у Третьої особи 1; враховуючи чинність укладеного договору купівлі-продажу від 23.12.2009р.; беручи до уваги інші встановлені судом обставини суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову.

Щодо заяви Відповідача від 23.04.2014р. вх.№17373/14 про застосування строку позовної давності суд зазначає, що оскільки Позивачем не доведено порушення його права Відповідачем, враховуючи вищенаведені результати розгляду спору, суд зазначає про відсутність правових підстав до застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

25.05.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.05.2016р.

З врахуванням вимог ст.49 ГПК України суд приходить до висновку, що судові витрати у справі слід залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 78, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий ОСОБА_5

Суддя Коссак С.М.

Суддя Пазичев В.М.