Рішення № 57984256, 18.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2016Справа №910/5371/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр розважальних послуг"доДочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"простягнення 8986,13 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЧубин О.М. - адвокатвід відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розважальних послуг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" заборгованості за понаднормований простій автомобіля у розмірі 178500,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1984,50 грн. та 3% річних у розмірі 1134,71 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при виконанні укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 277 від 01.12.2015, в процесі перевезення вантажу, з вини відповідача відбувся понаднормовий простій автомобільного транспорту, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та підписаними між сторонами актами наданих послуг про наднормовий простій, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті понад нормованого простою у розмірі 178500,00 грн. При цьому, оскільки кінцевою датою сплати даної заборгованості було 23.02.2016, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5371/16 та розгляд справи призначено на 21.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Через канцелярію суду 17.05.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що відповідач 29.04.2016 сплатив суму основного боргу у розмірі 178500,00 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8032,50 грн., 3% річних у розмірі 953,63 грн., а також 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. До вказаної заяви позивачем також було долучено заяву про повернення частини сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2015 зменшені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2016 не з'явився. Відповідачем вимог ухвал суду не виконано, відзив на позов не подано. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином відповідно до повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень №0103037763636 та №0103037763644.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розважальних послуг" (позивач, виконавець) та Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (відповідач, клієнт) був укладений договір про надання транспортно - експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 277 (договір) за умовами якого виконавець зобов'язується за винагороду і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до умов цього договору, законодавства України та міжнародного законодавства, ратифікованого в Україні (п.1.1), на кожне перевезення оформлюється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта і передається виконавцю за допомогою факсимільного або електронного зв'язку (п.2.4), підтвердженою вважається заявка, підписана сторонами і скріплена їх печатками (п.2.6), підтверджена заявка є обов'язковою для виконання сторонами і невід'ємною частиною цього договору (п.2.7), факт виконання кожного перевезення підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи та відбитком печатки підприємства - вантажоодержувача в CMR (п.2.9), нормативний простій рухомого складу при навантаженні (розвантаженні) і виконанні митних формальностей приймається сторонами в межах 2 (двох) діб на території України (не включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль прийшов менш ніж за 1 (одну) добу до настання цих днів) і 2 (двох) діб на території іноземних держав (п.3.4.15), при розрахунку часу нормативного та понаднормативного простою і термінів доставки вантажу сторони вживають відповідні відмітки в товарно-транспортних накладних CMR або: позначку працівника представника клієнта на накладній CMR або про прибуття, а при її відсутності - дату на штампі як фактичну дату подачі автомобіля під завантаження; дату на штампі митного органу, що здійснює митне оформлення вантажу на місці проведення митного оформлення вантажу, "Випуск дозволений" - як фактичну дату закінчення митного оформлення; позначку вантажоодержувача про прибуття автомобіля під розвантаження - як фактичну дату подачі автомобіля під розвантаження; позначку вантажоодержувача про вихід автомобіля з території вантажоодержувача, а при її відсутності - дату на штампі вантажоодержувача про отримання вантажу - як фактичну дату закінчення розвантаження вантажу. Нормативний простій рухомого складу починається з дати фактичного прибуття автомобіля під завантаження/розвантаження, але не раніше дати, вказаної в заявці (п.3.4.16), клієнт несе відповідальність за несвоєчасне завантаження/вивантаження рухомого складу і митне оформлення вантажу в розмірі 1500,00 грн. за кожну наднормативну добу на території України та 1500,00 грн. за кожну наднормативну добу простою за межами України (п.4.3.2).

01.12.2015 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору згідно умов якої, сторони встановили вартість перевезення вантажів (пункт завантаження - Мінськ (Республіка Білорусь)/пункт доставки - Черкаси (Україна) у розмірі, що становить 19000,00 грн.

На підставі заявок клієнта, копії яких долучені до матеріалів справи, позивачем в період з грудня 2015 по січень 2016 було організовано та здійснено перевезення вантажу за маршрутом м.Мінськ (Республіка Білорусь) - м.Черкаси (Україна), що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними CMR: №№0013538, 0013539, 0017323, 0000546, 0171, 659, 650, 0808846, 513583, 662, 524823, 0800251, 0001772, 215916, 113182, 0001789, 159628, 159570, 159614, 0001179, 0001787, 696, 0174, 184335, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Оскільки в процесі перевезення вантажу по договору та заявках до нього, відбувся понаднормовий простій автомобільного транспорту, між сторонами були підписані та скріплені печатками акти наданих послуг про наднормовий простій, а саме: №614 від 18.12.2015 на суму 10500,00 грн., №615 від 20.12.2015 на суму 12000,00 грн., №616 від 22.12.2015 на суму 12000,00 грн., №632 від 25.12.2015 на суму 19500,00 грн., №633 від 26.12.2015 на суму 12000,00 грн., №634 від 26.12.2015 на суму 21000,00 грн., №635 від 26.12.2015 на суму 10500,00 грн., №636 від 26.12.2015 на суму 9000,00 грн., №637 від 28.12.2015 на суму 13500,00 грн., №653 від 30.12.2015 на суму 6000,00 грн., №654 від 30.12.2015 на суму 7500,00 грн., №655 від 30.12.2015 на суму 6000,00 грн., №3 від 05.01.2016 на суму 9000,00 грн., №4 від 05.01.2016 на суму 1500,00 грн., №7 від 05.01.2016 на суму 7500,00 грн., №10 від 06.01.2016 на суму 3000,00 грн., № 11 від 06.01.2016 на суму 3000,00 грн., № 13 від 11.01.2016 на суму 7500,00 грн., № 31 від 19.01.2016 на суму 1500,00 грн., №38 від 21.01.2016 на суму 4500,00 грн., №39 від 21.01.2016 на суму 1500,00 грн., а всього на суму 178500,00 грн.

10.02.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих.№359 від 10.02.2016 з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 178500,00 грн., яку відповідач отримав 16.02.2016 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1803100530189.

29.04.2016 відповідачем заборгованість у розмірі 178500,00 грн. за понаднормовий простій транспорту сплатив, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями відповідача від 29.04.2016 № 2656, № 2644, № 2655, № 2654, № 2643, № 2653, № 2642, № 2641, № 2652, № 2640, № 2651, № 2650, № 2639, № 2649, № 2638, № 2646, № 2645, № 2647, № 2636, № 2648, № 2637.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач у семиденний строк з моменту отримання листа-вимоги (16.02.2016) заборгованість не погасив, кінцевою датою сплати за понаднормовий простій було 23.02.2016, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 8032,50 грн. та 3 % річних у розмірі 953,63 грн. за період з 24.02.2016 по 29.04.2016 (дата оплати відповідачем суми основного боргу).

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було замовлено, а позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Мінськ (Республіка Білорусь)/пункт доставки - Черкаси (Україна) у період з грудня місяця 2015 по січень місяць 2016, що підтверджується відповідними заявками та CMR, однак при виконанні вказаних перевезень відбувся понаднормовий простій автомобільного транспорту, у зв'язку з чим між сторонами були підписані та скріплені печатками акти наданих послуг про наднормовий простій на загальну суму 178500,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих.№359 від 10.02.2016 з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 178500,00 грн., яку відповідач, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1803100530189, отримав 16.02.2016.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за понаднормований простій настав 23.02.2016.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свої зобов'язання з оплати за понаднормований простій належним чином у строк виконано не було, суму заборгованості у розмірі 178500,00 грн. було повністю сплачено тільки 29.04.2016.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8032,50 грн. та 3 % річних у розмірі 953,63 грн. за період з 24.02.2016 по 29.04.2016.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за понаднормований простій, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 953,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8032,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до наданих позивачем розрахунків, які перевірені судом.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивачем було надано суду на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката: договір від 02.03.2016 № 15 про надання юридичних послуг, який укладений між позивачем та адвокатом Чубиним Олексієм Миколайовичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.01.2012, акт виконаних робіт від 05.03.2016 на суму 2000,00 грн., платіжне доручення позивача № 280 від 09.03.2016 на суму 2000,00 грн., акт виконаних робіт від 26.04.2016 на суму 3000,00 грн. та платіжне доручення позивача № 374 від 26.04.2016 на суму 3000,00 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката, у зв'язку із задоволенням позову, покладаються на відповідача.

При цьому, витрати по сплаті судового збору, виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (24.03.2016) з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог становлять 1378,00 грн.

Позивачем подано суду заяву про повернення зайво сплаченої згідно платіжного доручення №301 від 22.03.2016 суми судового збору у розмірі 1346,29 грн. Заява відповідає положенням ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" та підлягає задоволенню судом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (04176, м. Київ, вул. Електриків, будинок 29А, ідентифікаційний номер 21751779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розважальних послуг" (18031, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Благовісна, будинок 2/3, ідентифікаційний номер 38715304) 3% річних у розмірі 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 8032 (вісім тисяч тридцять дві) грн. 50 коп., 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розважальних послуг" (18031, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Благовісна, будинок 2/3, ідентифікаційний номер 38715304) 1346 (одна тисяча триста сорок шість) грн. 29 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №301 від 22.03.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2016

Суддя Ю.М. Смирнова