Рішення № 57984221, 24.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа№ 914/334/16

Суддя господарського суду Львівської області Долінської О.З. при секретарі Вашкевич Н.І. розглянувши матеріали справи

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 9 898,39 грн.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_2- дов. № б/н від 24.02.2016р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 про стягнення 9 898,39грн. Ухвалою від 10.02.2016 р. (суддя Фартушок Т.Б.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов укладеного між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Фізичної особою-підприємецем ОСОБА_1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №4378/Ф від 04.02.2009 р. не провів повної оплати позивачу за надані послуги внаслідок чого у останнього виникла перед позивачем основна заборгованість в сумі 6 617,46 грн. за період з липня 2014 року по січень 2015 року. На підставі ст.. 232 ГК України, ст. 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідачу позивачем також нараховано до стягнення 944,26 грн. - пені, 178,84 грн. - 3% річних та 2 157,83 грн. - інфляційних втрат.

Представник Позивача в судове засідання 01.03.2016 року з"явилась, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в судовому засіданні подала пояснення по суті спору. 01.03.2016р. від представника Позивача надійшло клопотання № 8514/16 про долучення документів до матеріалів справи, судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Суд оглянув оригінали документів копії яких долучено до матеріалів справи.

Представники Відповідача в судове засідання 01.03.2016 року з"явились, проти позову заперечили, в судовому засіданні продали пояснення по суті спору та відзив на позовну заяву № 8487/16 від 01.03.2016 року, судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Крім того, представниками Відповідача заявлено клопотання в порядку ст.38 ГПК України про витребування у Позивача документів, яких у Відповідача немає.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року (Суддя Фартушок Т.Б.) розгляд справи відкладено на 22.03.2016 року.

Представник Позивача в судове засідання 22.03.2016 року з"явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в судовому засіданні подав пояснення по суті спору та довіреність.

22.03.2016р. від представника Позивача надійшло клопотання № 11952/16 про долучення документів до матеріалів справи, суд оглянув та долучив до матеріалів справи клопотання.

Суд оглянув оригінали документів копії яких долучено до матеріалів справи.

Представники Відповідача в судове засідання 22.03.2016 року не з"явився, 22.03.2016р. від представника Відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, суд оглянув та задоволив заяву.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2016 року розгляд справи відкладено на 01.04.2016 року.

30.03.2016р. від представника Відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву № 13822/16, суд оглянув та долучив до матеріалів справи.

Представник Позивача в судове засідання 01.04.2016 року з"явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в судовому засіданні подав пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, суд задоволив клопотання.

Представник Відповідача в судове засідання 01.04.2016 року з"явилась, проти позову заперечила, в судовому засіданні подала пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.04.2016 року (суддя Фартушок Т.Б.) строк розгляду справи продовжено на 15 календарних днів та розгляд справи №914/334/16 відкладено на 20.04.2016 року.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Фартушок Т.Б. та з метою не допущення порушення процесуальних строків розгляду справи на підставі розпорядження «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/334/16» №299 від 20.04.2016 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №914/334/16 передано для розгляду головуючому судді Долінській О.З.

В судове засідання 20.04.2016 р. позивач та відповідач явки своїх уповноважених представників не забезпечили, вимоги ухвали суду від 01.04.2016 року не виконали.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.04.2016 року розгляд справи відкладено на 11.05.2016 р.

В судове засідання 11.05.2016 року представник позивача з'явився, позов підтримав, із підстав викладених у позовній заяві, надав суду пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві, в підтвердження чого за вх. №19629/16 від 10.05.2016 року долучив до матеріалів справи:

- деталізований розрахунок пені, 3 % річних та інфляційні втрати;

- акт звірки взаєморозрахунків та докази його надіслання відповідачу;

- копія акту від'єднання приладів Відповідача від мережі;

- інформацію по об'єкту та покази лічильника.

Вимоги ухвали суду від 20.04.2016 року виконав частково.

В судове засідання 11.05.2016 року представник відповідача з'явився, позов визнає частково в частині стягнення основного боргу в період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 1818,56 грн., а в решті частині позов не визнає. Вимоги ухвали суду від 20.04.2016 року виконав частково. Надала суду пояснення аналогічні викладеному у відзиві та доповненні до відзиву.

Протокольною ухвалою, в судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2016 р.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21944/16 від 23.05.2016 року представником позивача подано клопотання, в якому долучає, на підтвердження своєї правової позиції докази розірвання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 04.02.2009 р. №4378/Ф та докази опублікування зміни тарифу:

- лист №08-257 від 16.03.2015 року ЛМКП «Львівтеплоенерго», в якому зазначено, що відповідно до звернення ФОП ОСОБА_1, ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 01 лютого 2015 року розриває договір №4378/Ф від 04.02.2009 року про постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення магазину «Меблі» на вул. Княгині Ольги, 5А.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №2782/16 від 23.05.2016 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що з урахуванням того, що позивачем здійсненно перерахунок пені, який збільшився з 944,26 грн. на 944,97 грн., тому представник позивач просить:

« 1. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 6617,64 грн. основного боргу, 944,97 грн. - пені, 178,84 грн. - 3% річний та 2157,83 грн. - інфляційних втрат;

2. Судові витрати покласти на відповідача.»

В судове засідання 24.05.2016 року представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом (докази містяться в матеріалах справи), причини неявки в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 11.05.2016 року виконав.

В судове засідання 24.05.2016 року представник відповідача з'явився, позов визнає частково в частині стягнення основного боргу в період з липня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 1818,56 грн., а в решті частині позов не визнає. Вимоги ухвали суду від 11.05.2016 року виконав частково. Щодо прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, покладається на розсуд суду.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21944 від 24.05.2016 року представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, щодо стягнення пені з відповідача відповідно до ст. 258 ЦК України. Також щодо застосування строків позовної давності відносно стягнення пені представником відповідача заявлено у його відзиві на позовну заяву (вх. №8487/16 від 01.03.2016 року), в якому представник відповідача зазначає, що строк позовної давності зі стягнення пені за вказаним зобов'язанням сплинув 15 грудня 2015 року.

Просить провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1818,56 грн. за період з липня 2014 року по грудень 2014 року припинити, так як відповідач сплатив суму за цей період 29.02.2016 року про що подав суду квитанцію №ПН4513 від 29.02.2016 року. Застосувати строки позовної давності при вирішенні спору, про що ним заявлено.

Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. №21940/16 24.05.2016 року представником відповідача подано контр розрахунок пені (доповнення до відзиву на позовну заяву). В якій зазначає, що він визнав суму боргу за надану теплову енергію за період з липня 2014 року по листопад 2014 року включно у розмірі 1 818,56 грн. Про погашення вказаної заборгованість свідчить платіжний документ, який Відповідач надав суду. (а.с. 29).

Стягнення пені за протермінування оплати послуг з постачання теплової енергії за вказаний період представник відповідача вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Так, строк виконання зобов'язання зі сплати послуг Львівтеплоенерго за листопад 2014 року сплинув "15" грудня 2014 року.

Щодо решти основної суми боргу (4 798,90 грн.), представник відповідача вважає, що така нараховано Позивачем за наданні послуги за грудень 2014 року по січень 2015 року безпідставно. Як вбачається із відзиву і усних пояснень представника відповідача відповідачем вказана сума не визнається з причин ненадання послуг з постачання теплової енергії у вказаний період, про що зазначив представника відповідача.

В обґрунтування заперечень на позов представник відповідача покликається на те, що відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі), споживач має право на свій вибір вимагати відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги). Оскільки Позивачем послуги з грудня 2014 року не надавались взагалі - Відповідач (споживач) вважає за можливе зменшити ціну наданої послуги до 0,00 грн. Однак письмових належних і допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо ненадання послуг відповідачу позивачем, представник відповідача суду не надав, хоча такі докази судом вимагались. Представник відповідача пояснив, що таких письмових доказів не має.

Суд ухвалив прийняти заяву позивача про збільшення позовних вимог вх. №2782/16 від 23.05.2016 року до розгляду, так як вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Таким чином суд розглядає спір із врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог за вх. №2782/16 від 23.05.2016 року.

В судовому засіданні 24.05.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши оригінали документів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення з огляду на таке.

04.02.2009 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» (надалі -Позивач) та Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4378/Ф із додатками до нього. (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію, відповідно до встановлених тарифів, є істотними умовами укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 3.2.2. цього Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором. Згідно пункту 4.2.1 Договору, забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах, зазначених в

додатку №1 до даного договору.

Відповідно до пункту 4.2.3 Договору, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Сторонами пунктом 5.1. Договору, передбачили що, облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за

приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Пунктом 6.3. вказаного Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплонавантаження.

Керуючись п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконував належним чином. Відтак, у відповідача перед позивачем виникла основна заборгованість в розмірі 6 617,46 грн., за надані відповідачу позивачем послуги за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно. Що і стало підставою для звернення з позовної заявою до суду.

На підставі ст. 232 ГК України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано Відповідачу пеню в розмірі 944,97 грн. 3% річних в розмірі 178,84 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання та інфляційні втрати 2 157,83 грн., згідно проведених позивачем розрахунків, що є у справі.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач основну заборгованість в розмірі 1818,56 грн. за надані послуги за липень по листопад 2014 року погасив, що вбачається із квитанції №ПН4513 від 29.02.2016 року. Решта заборгованість залишалась непогашеною, в тому числі: 4368,65 грн. за надані послуги в грудні 2014 року та січні 2015 року, пеня, 3% річних і інфляційні втрати, доказів зворотнього суду не представлено.

Відповідно до п. 5.5 Договору, у випадку відсутності у споживача приладів теплової енергії кількість спожитої теплової енергії для опалення визначається виходячи з теплового навантаження, зазначеного в додатку 1 до Договору з врахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості діб (годин) роботи обладнання споживача - рахунковому періоді. Отже, суму до сплати за надані послуги відповідно до умов Договору позивач щомісяця визначав сам та надавав Відповідачу (споживачу за Договором) рахунки із вказаною сумою до оплати.

Рішенням Львівської міської ради №930 від 02.09.2008 року у місті Львові встановлено двохставковий тариф на гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, встановлюється умовно-постійна частина двохставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження). А в Додатку №1 до Договору максимальне теплове навантаження для даного об'єкту.

У зв'язку із тим, що згідно з Розпорядженням №365 Львівської міської ради Опалювальний сезон 2014-2015 року розпочався 22 жовтня 2014 року, за липень, серпень та вересень 2014 року нараховувалась плата за приєднане теплове навантаження.

Згідно п. 10.4 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією особою із сторін.

Відповідно до п. 10.2 Договору, такий припиняє свою дію у випадках:

- закінчення строку на який він був укладений;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття рішення судом;

- ліквідації сторін.

Згідно відзиву відповідача 15.10.2014 року ФОП ОСОБА_1 подано заяву про припинення постачання теплової енергії та від'єднання від мережі теплопостачання. Однак письмових доказів про відправку такої і отримання її позивачем, відповідач суду не зміг надати.

Твердження Відповідача про те, що у кінці листопада 2014 року було скликано комісію представників ЛМКП «Львівтеплоенерго» та орендарів Відповідача, за присутності якої було зафіксовано факт від'єднання приладів відповідача від мережі теплопостачання спростовується наявними у матеріалах справи актом обстеження нежитлового приміщення Відповідача на предмет відключення від системи центрального опалення, який датовано 27.01.2015 року та встановлено, що від'єднання від системи опалення виконано самовільно.

Листом від 16.03.2015 року Позивачем повідомлено Відповідача про те, що з 01.02.2015 року Договір №4378/Ф від 04.02.2009 року про постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення магазину «Меблі» на вул. Кн. Ольги, 5А буде розірвано та звернуто увагу на те, що згідно п. 10.3 даного договору припинення договору не звільняє Споживача від обов'язку сплати вартості спожитої теплової енергії.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги згідно Договору за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно на загальну суму 6617,46 грн., а з 01.02.2015 року сторони вказаний Договір розірвали. На час звернення з позовом, дана основна заборгованість відповідачем не була погашена, що і стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду з викладеними позовними вимогами.

Відповідачем в процесі розгляду не надало суду належних і допустимих письмових доказів , які б вказували на те, що позивачем такі послуги у вказаний період не були надані взагалі, чи частково, чи неякісно, чи не в тій кількості і сумі, що визначені договірними відносинами між сторонами.

Щодо основної суми заборгованості у розмірі 1 818,56 грн., яка виникла за надані послуги з липня 2014 року до грудня 2014 року, відповідач заявляє про її визнання та надав суду доказ її погашення 29.02.2016 року згідно квитанції №ПН4513 (а.с. 29) А тому провадження в частині стягнення основної заборгованості за даний період в сумі 1818,56 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, непогашеною залишається основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором за грудень 2014 року та січень 2015 року в загальній сумі 4798,90 грн. (ХІІ 2014 р. - 2253,15 грн., І 2015 р.- 2115,50 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього в зв'язку із порушенням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 944,97 грн. пені, 178,84 грн. - 3% річних та 2157,83 грн. - інфляційні втрати.

Однак стягнення пені за протермінування оплати послуг з постачання теплової енергії за вказаний період нарахованої позивачем, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже строк позовної давності в один рік зі стягнення пені за вказаним простроченим зобов'язанням сплинув.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Виходячи з норм ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Між сторонами Договір від 04.02.2009 року №4378/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді розірвано з 01.02.2015 року за згодою сторін на час прийняття рішення у справі, матеріалами справи доведено непогашену основну заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі 4368,65 грн. за надані відповідачу послуги за грудень 2014 року та січень 2015 року.

В зв'язку із добровільною сплатою відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 1818,56 грн. за надані позивачем послуги за Договором за липень 2014 року по листопад 2014 року включно, що вбачається із доданої в матеріалах справи квитанції №ПН4513 від 29.02.2016 року, то провадження в цій частині слід припинити за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення пені то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно до Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і відповідно до п. 7.2.3 зазначеного вище Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положенням ст. 257 ЦК України, встановлено: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положенням ч.3 ст. 267 ЦК України, передбачено що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положенням ч.4 ст. 267 ЦК України закріплено що сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із позовною заявою в суд 08.02.2016 р. нарахувавши до стягнення відповідачу пеню, тобто з пропуском строку позовної давності, щодо стягнення пені, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що є підставою для відмови у задоволенні позову із врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності поданої до винесення рішення.

А відтак, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 6.3. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 4378/ф від 04.02.2009 року, укладеного між сторонами, споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 178,84 грн. - 3% річних є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2157,83 грн. інфляційних втрат, то суд перевіривши розрахунки здійсненні позивачем, вважає, що така вимога підлягає до задоволення частково в сумі 1769,73 грн. (розрахунок суду додається). В решті частині стягнення інфляційних втрат суд відмовляє, як у безпідставно нарахованих.

Судові витрати, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

До суду від позивача клопотання про повернення судового збору на час прийняття рішення у даній справі не поступало.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 257, ч. 2 ст. 258, ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 33, 34, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1818,56 грн. основної заборгованості припинити.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79017,; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460) 4368,65 грн. основної заборгованості, 178,84 грн. - 3% річних, 1769,73 грн. інфляційних втрат та 879,45 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2016 р.

Суддя Долінська О.З.