Рішення № 57983995, 23.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016Справа №910/5115/16

За позовомУправління Державної служби охорони при УМВС України у Харківській областідо1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2. Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібпростягнення 3 030,00 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Христич О.В.від відповідача 1:Цуканова С.Г.від відповідача 2:Чуб А.І.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при УМВС України у Харківській області (надалі - «Управління») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - «Фонд») та Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - «Банк») про стягнення 3 030,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконане зобов'язання з оплати наданих послуг за договором №31-30666 від 05.01.2012 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 030,00 грн., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідачів виконати зобов'язання з оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.04.2016 р.

13.04.2016 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що в установі Банку запроваджено процедуру ліквідації, і відповідача з грошовими вимогами про стягнення спірної суми включено до реєстру кредиторів Банку до 7 черги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016 р. у зв'язку з неявкою представників позивача, відповідача 1 та неподанням витребуваних доказів.

05.05.2016 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до нього з огляду на те, що спір у даній частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 16.05.2016 р. судом оголошувалась перерва на 23.05.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, в частині позовних вимог до Фонду просила припинити провадження у справі, а в частині позовних вимог до відповідача 2 просила відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2012 р. між Управлінням (охорона) та Банком був укладений договір про охорону відділення «Магеллан - Харків» Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» УДСО при ГУМВС України в Харківській області №31-30666 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору охорона зобов'язується здійснювати заходи з охорони об'єктів охорони, що належать Банку, а також валютних цінностей, що в них зберігаються, а банк зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, установлених цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору факт початку виконання охороною обов'язків з охорони об'єктів охорони фіксується в акті приймання під охорону (зняття з-під охорони) установи банку, що підписується сторонами.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна послуг охорони об'єктів охорони та валютних цінностей за цим договором визначена у протоколі узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

За змістом п. 4.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється щомісяця до 20 числа кожного поточного місяця за такий місяць у порядку передоплати банком відповідної суми, указаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), відповідно до кількості годин охорони у такому місяці, на підставі отриманого від охорони рахунку.

На виконання умов Договору з 29.05.2015 р. по 10.06.2015 р. позивачем були надані, а відповідачем 2 прийняті послуги на суму 3 030,00 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг №32-0000491/32-0000596 від 30.06.2015 р.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором в частині сплати вартості наданих послуг у розмірі 3 030,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем було надано відповідачу 2 послуги на суму 3 030,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг №32-0000491/32-0000596 від 30.06.2015 р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється щомісяця до 20 числа кожного поточного місяця за такий місяць у порядку передоплати банком відповідної суми, указаної у розрахунку вартості наданих послуг (додаток 2 до договору), відповідно до кількості годин охорони у такому місяці, на підставі отриманого від охорони рахунку.

Таким чином, заборгованість відповідача 2 становить 3 030,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 р. № 348 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 р. № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до статті 2 Закону кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно із ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду; уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі Договору у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо оплати наданих послуг за Договору на суму 3 030,00 грн.

В той же час, за змістом ч. 4 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 1 частини 5 статті ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Частиною 6 вказаної статті Закону вказано, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку в тому числі, щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

З огляду на викладене, введення в травні 2015 року тимчасової адміністрації в Банку не могло бути підставою для припинення виконання зобов'язань зі сплати вартості послуг з охорони за Договором.

В той же час, відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 р. № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28.08.2015 р. № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з даним рішенням з 31.08.2015 р. розпочато процедуру ліквідації Банку.

Таким чином, відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 р. у справі №910/15058/14.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів» вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 р. «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Банку, задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Управління, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку, грошові вимоги позивача (до який, зокрема, входить сума, заявлена до стягнення у даній справі) акцептовані та віднесені до сьомої черги кредиторів.

Докази оскарження відповідачем в судовому порядку рішення ліквідатора банку про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення, що передбачено статтею 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Іншого порядку задоволення вимог кредитора, ніж у встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» спосіб, чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, враховуючи, що в процесі здійснення процедури ліквідації Банку вимоги позивача згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, суд приходить до висновку, що задоволення вимог позивача як кредитора банку має здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2015 р. у справі № 910/17705/14.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог до відповідача 2 необхідно відмовити повністю.

Стосовно позовних вимог Управління до Фонду суд відзначає наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік справ, що підвідомчі господарським судам, а саме:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За змістом п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того суд враховує, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за Договором з відповідача 2 як окремого суб'єкту господарювання, який станом на момент розгляду справи не ліквідований, та згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За змістом п. 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у частині, яка не підлягає розгляду господарським судам, порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір в частині позовних вимог до відповідача 1 не підлягає вирішенню в господарських судах України, а відтак провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1. ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України у Харківській області до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припинити.

2. В задоволенні позовних вимог Управління Державної служби охорони при УМВС України у Харківській області до Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.05.2016 р.

Суддя В.П. Босий