Рішення № 57983798, 23.05.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 р. Справа № 909/1192/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,

секретар судового засідання Попович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, Печерський район, м. Київ, 03680,

до відповідача: Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, вул. Свободи, 266, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Микуличин, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78590,

про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та державного акту на земельну ділянку,

за участю:

від позивача: представники не з"явилися,

від Яремчанської міської ради: представники не з"явилися,

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: представники не з"явилися,

встановив:

ОСОБА_2 територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ІФ № 9005351 від 27.09.2004 кадастровий № 2611000000050090053; визнання недійсним п. 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче; визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2004, укладеного між Яремчанською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 3-7).

Позовні вимоги мотивовано порушенням норм земельного законодавства при прийнятті спірних рішень та, відповідно, укладенні оспорюваного договору та видачі акта.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 (т. 1, а.с. 135-143) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 96-99).

Судові рішення мотивовані тим, що згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Належних та допустимих доказів оформлення станом на момент прийняття спірних рішень, укладення оспорюваного договору та видачі відповідного акта ОСОБА_2 територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" чи його відокремленими підрозділами у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірної земельної ділянки позивачем не надано.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2015 касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 у справі № 909/1192/14 скасовано. Справу № 909/1192/14 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Суд касаційної інстанції вказав, що передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про відхилення як належних доказів підтвердження права набуття та користування спірними земельними ділянками Плану смуги відведення 1951 року, розробленого Київським відділенням ГУПХ "Транспроекткар'єр". Таким чином, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2015 прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.05.2015.

Ухвалою суду від 26.05.2015 відкладено розгляд справи на 16.06.2015.

В судовому засіданні 16.06.2015 оголошено перерву до 18.06.2015.

Ухвалою суду від 18.06.2015 призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та надання експертом висновку.

Ухвалою суду від 15.04.2016 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 26.04.2016.

Ухвалою суду від 26.04.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 13.05.2016.

В судовому засіданні 13.05.2016 оголошено перерву до 19.05.2016.

Представник позивача, в судовому засіданні 19.05.2016, підтвердив позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях вх. № 6402/16 від 10.05.2016. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством, а наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який грунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту. Просить позов задовольнити, визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ІФ № 9005351 від 27.09.2004 кадастровий № 2611000000050090053; визнати недійсним п. 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче; визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2004, укладений між Яремчанською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Яремчанському міському відділі філії центру ДЗК 28.01.2005 за № 040529800001, та покласти на відповідачів судові витрати.

Окрім цього представник позивача підтримав вимоги заяви вх. № 4114/16 від 25.04.2016 щодо заміни позивача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" її правонаступником публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", з посиланням на ст. 25 ГПК України просить замінити позивача ОСОБА_2 територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" її правонаступником публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Розглянувши заяву про здійснення заміни позивача, беручи до уваги положення ст. 25 ГПК України, суд вважає заяву обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню та приходить до висновку про здійснення заміни позивача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" її правонаступником публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".

Представник Яремчанської міської ради, в судовому засіданні 19.05.2016, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях вх. № 6412/16 від 10.05.2016. Свої заперечення мотивує безпідставністю позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що землі, які намагається відібрати залізниця ніколи в її користуванні не були, посилається на висновок судової земельної-технічної експертизи № 0029/04-2016 від 14.04.2016. Просить відмовити в позові.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в судовому засіданні 19.05.2016, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях вх. № 6150/16 від 04.05.2016. Свої заперечення обгрунтовує приписами ст. 125 Земельного кодексу України, зазначає, що право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача не виникло. Просить відмовити в позові.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Рішенням Яремчанської міської ради "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" № 209-3/2002 від 22.03.2002 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продано у приватну власність земельну ділянку площею 30 кв.м. по вул. Свободи, 278 у м. Яремче для обслуговування торгового кіоску (т. 1, а.с. 13).

27.09.2004 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ІФ № 9005351 (т. 1, а.с. 17).

Пунктом 7 рішення Яремчанської міської ради "Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам" № 232-4/2004 від 28.10.2004 передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 100 кв.м. по вул. Свободи, 278 у м. Яремче (т. 1, а.с. 14).

На підставі зазначеного рішення 29.12.2004 між Яремчанською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та облаштування літньої площадки для обслуговування кафе "У ОСОБА_1", яка знаходиться у м. Яремче, вул. Свободи, 278 (т. 1, а.с. 15-16).

Судом встановлено, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" для виготовлення державних актів на право постійного землекористування по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дистанція колії" позивачем згідно акту обстеження від 31.03.2014 (т. 1, а.с. 18) зафіксовано, що у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км60 пк8 з лівої сторони по ходу кілометра в смузі відведення залізниці на відстані 6 м від осі колії під залізничним мостом знаходиться будівля кафе "У ОСОБА_1", земельні ділянки (площею 100 кв.м. та 30 кв.м.), під яким відповідно до вищезазначених рішень Яремчанської міської ради надані в оренду та продані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 30 м від осі головної колії.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, акту на право власності та договору оренди земельної ділянки з посиланням на порушення його права користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в смузі відведення залізниці та відноситься до земель залізничного транспорту і перебуває у користуванні ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Наведена правова норма кореспондується зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі", згідно якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Частиною 2 ст. 6 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та звязку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР "Про транспорт", яка кореспондується з ст. 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п. "б" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Згідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 911/3427/13).

Земля, на якій розташовані державні залізниці, у тому числі: смуги відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту відносяться до земель залізничного транспорту та не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно пп. "г" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Відповідно до висновку судової земельної-технічної експертизи № 0029/04-2016 від 14.04.2016 земельна ділянка площею 100 кв.м. по вул. Свободи, 278 в м. Яремче, яка надана в оренду відповідачу ОСОБА_1 (договір оренди від 29.12.2014 між Яремчанською міською радою та підприємцем ОСОБА_1, кадастровий № 040529800001) знаходиться в межах земель Яремчанської міської ради. Земельна ділянка площею 30 кв.м. по вул. Свободи, 278 в м. Яремче, яка продана підприємцю ОСОБА_1 (ОСОБА_2 акт на право власності ІФ № 9005351 від 27.09.2004, кадастровий № 2611000000050090053, підстава - договір купівлі-продажу АЕР № 686284 від 11.04.2002, реєстр № 36) знаходиться в межах земель розпорядження Яремчанської міської ради. На даний час фактичні площі та межі земельних ділянок А і Б відповідають тим площам та межам, які вказані в договорі оренди (м.с. ст. № 15-16) від 29.12.2004, та Державному акту на право власності від 27.09.2004 (м.с. ст. № 17). Розроблена проектно-технічна документація на ділянки А і Б та її затвердження нормативним вимогам відповідає земельному законодавству та діючих нормативно-методичних документів. Земельні ділянки А і Б відповідно до даних Державного земельного кадастру відносяться до категорії земель населеного пункту. Код цільового використання - 1.11.3 комерційне використання (для обслуговування торгового кіоску). Стосовно питання щодо ширини смуги відведення земель залізничного транспорту на ділянці з прив"язкою до колії на км60 пк7+8 з лівої сторони по ходу кілометра у м. Яремче відповідно до наявної документації на смугу відведення, будівельних норм та стандартів, інших нормативних актів та чи накладаються на смугу відведення залізниці земельні ділянки у м. Яремче по вул. Свободи, 278 площею 100 кв.м. та 30 кв.м., що перебувають в оренді та у власності ПП ОСОБА_1 згідно договору оренди від 29.12.2014 та Державного акту від 27.09.2004 ІФ № 9005351; - не надається можливим в зв"язку з відсутністю у Держаному земельному кадастрі (у відповідності до відомостей Національної кадастрової системи) відсутні файли обміну даними щодо земельних ділянок Львівської залізниці. А також з відсутністю відомостей про державну реєстрацію Державного акту на право постійного користування землями Львівської залізниці на території Яремчанської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення, знаходяться в межах населеного пункту, в прибережній зоні, а тому при прийнятті цих рішень Яремчанська міська рада, діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до діючого на той час законодавства.

Судом з"ясовано правовий режим спірних земельних ділянок та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України, при укладенні договору оренди землі від 29.12.2004 сторони діяли в межах своїх повноважень та дотрималися усіх вимог, необхідних для чинності цього договору. Договір укладений відповідно до волевиявлення власника землі, оформленого рішенням сесії міської ради. Суд не знайшов підстав для визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004, на підставі якого був укладений оскаржуваний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті першої Протоколу першого від 17.07.1997 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Потреба відповідних органів чи осіб виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (Рішення Європейського суду з прав людини Справа "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) від 20.10.2011).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин суд приходить до висновку, про безпідставність та недоведеність позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ІФ № 9005351 від 27.09.2004 кадастровий № 2611000000050090053; визнання недійсним п. 7 рішення Яремчанської міської ради № 232-4/2004 від 28.10.2004 в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_1 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче; визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2004, укладеного між Яремчанською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований у Яремчанському міському відділі філії центру ДЗК 28.01.2005 за № 040529800001, тому відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну позивача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" її правонаступником публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", 03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815.

В позові публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та державного акту на земельну ділянку відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.16

Суддя Деделюк Б.В.