Ухвала суду № 57983776, 24.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/34/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.05.2016 Справа № 908/4878/14

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши матеріали

скарги № 523/126 від 24.03.2016 р. Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш щодо скасування в частині постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32) від 09.07.2015 ВП №47394942 з виконання судового наказу від 08.04.2015 р. у справі № 908/4878/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства Новокраматорський машинобудівний завод (84305, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд.5)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, б.4, прим. 63; поштова адреса: 87535, м. Маріуполь, майдан Машинобудівельників, буд. 1)

про стягнення 3 510 886 грн. 33 коп.

за участю: Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 32)

Від представників сторін:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

виконавчої служби: не зявився

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016 р. Публічне акціонерне товариство Азовзагальмаш звернулось до господарського суду Запорізької області із скаргою № 523/126 від 24.03.2016 р. Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш щодо визнання незаконними дії щодо арешту рахунку та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106.

Ухвалою від 25.03.2016 р. у справі № 908/4878/14 скаргу було призначено до розгляду на 24.05.2016 р. о 14 год. 30 хв., про що всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

10.05.2016 р. від виконавчого органу надійшли заперечення на скаргу, в яких останній просив відмовити заявникові у задоволенні скарги та розглянути справу без участі представника виконавчого органу. У запереченнях виконавчий орган, зокрема, вказував на те, що оскаржувані дії та постанова про арешт коштів боржника саме від 18.05.2015 р. відповідають чинному законодавству, а отже підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника саме від 18.05.2015 р. за ВП № 47394942 не має. Щодо постанови про арешт коштів боржника від 09.07.2015 р. (яку оскаржує скаржник) виконавчий орган заперечень та самої постанови не надав.

24.05.2016 р. від заявника електронною поштою надійшла заява про відмову від п.1 вимог за скаргою стосовно визнання незаконними дій виконавчого органу щодо арешту рахунку та підтримання та уточнення п. 2 вимог за скаргою, а саме, заявник просить про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату.

Судом розглянуто вказану заяву та прийнято до розгляду вимоги заявника щодо скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату.

Також, від заявника електронною поштою надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у звязку із необхідністю додаткового часу для розгляду банком листа та підписання додаткової угоди.

Судом вказане клопотання не задоволено, у звязку із відсутністю достатніх правових підстав для продовження строку розгляду скарги та відкладення розгляду скарги з підстав, зазначених скаржником.

В судове засідання 24.05.2016 р. представники учасників судового засідання не зявились.

Неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду скарги.

По закінченні судового засідання, судом було винесено ухвалу про відхилення скарги (з урахуванням прийнятих до розгляду уточнень вимог скарги), за наступних підстав:

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно із ст. 82 Закону України Про виконавче провадження боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з п. 9.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за змістом частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" і частини першої статті 121-2 ГПК розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа.

Так, предметом судового розгляду є уточнені вимоги, а саме: скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату.

Як встановлено судом, у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Донецькій область перебуває на виконанні виконавче провадження ВП 47394942 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 № 908/4878/14 про стягнення з ПАТ Азовзагальмаш на користь ПАТ НКМЗ суми.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачено нормами Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України Про державну виконавчу службу завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про державну виконавчу службу державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Зазначене положення міститься і у п. 9.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.

При розгляді таких скарг, суди мають враховувати, що підставами для визнання постанов недійсними можуть бути їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який їх виніс. Обов'язковою умовою визнання цих постанов недійсними є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідних постанов прав та охоронюваних законом інтересів боржника.

Так, скаржник згідно уточнених вимог скарги, які розглядаються судом, просить скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області саме від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату.

Однак, при цьому, скаржником не надано оскаржувану постанову про арешт коштів боржника саме від 09.07.2015 р. ВП №47394942. А надано копію довідки банку, в якій вказано, що постановою Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 47394942 від 09.07.2015 р. на рахунок № 26009300422066 був накладений арешт. Також надано інформацію про виконавче провадження і копію клопотання щодо зняття арешту з соцрахунку.

Виконавчий орган у запереченнях від 29.04.2016 р. № 124/5-16П 3024 також посилається на накладення арешту на кошти боржника саме постановою від 18.05.2015 р. за ВП № 47394942, і надає копію вказаної постанови від 18.05.2015 р., а не від 09.07.2015 р., яку оскаржує боржник.

Згідно інформації про виконавче провадження № 47394942, отриманої судом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, та яку також надано і боржником, постанову про арешт коштів боржника винесено 18.05.2015 р., а 09.07.2015 р. винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій (назва виконавчої дії звернення стягнення на кошти на рахунках боржника).

Відповідно до ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном.

Так, в матеріалах справи мітиться постанова про арешт коштів боржника від 18.05.2015 р. яку було винесено, у звязку із надходженням заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника, на підставі ст. 59 Закону України Про банки і банківську діяльність та ст.ст. 11, 52 Закону України Про виконавче провадження. Арешт на кошти накладено в межах суми 3625739 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, скарги повинні подаватись до суду в разі порушення законних прав та інтересів скаржника. Тобто подання скарги є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

В даному випадку, скаржник не надав суду оскаржувану ним постанову, не довів саме накладення арешту на рахунок боржника саме оскаржуваною постановою від 09.07.2015 р., її невідповідність вимогам чинного законодавства чи компетенції органу, який її видав, та порушення прав та охоронюваних законом інтересів боржника прийняттям оскаржуваної постанови, а отже, не довів правомірність своїх вимог.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відхиляє скаргу.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.07.2015 ВП №47394942 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ Азовзагальмаш № 26009300422066 у ТВБВ №10004/0497 філії Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 335106 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату, відхилити.

Ухвала набирає законної сили в день її винесення.

Копію цієї ухвали направити учасникам судового процесу.

Ухвалу оформлено та підписано 27.05.2016 р.

Суддя

господарського суду

Запорізької області ОСОБА_1