Рішення № 57983310, 23.05.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2016 р. Справа № 902/322/16

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави - Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго"

до: Приватного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Коровай"

про стягнення 235957,98 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Секретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

прокурора: Самборська Я. А.

позивача : Савоткіна К. С. (довіреність № Юр/65 від 16.01.16р.)

відповідача : Коваль М.Д.- директор

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Приватного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Коровай" на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 235957,98 грн., з яких 69302,24 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 154159,98 грн. пені, 10174,07 грн. інфляційних втрат, 2321,69 грн. 3% річних.

13.05.2016р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 69302,24 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 69302,24 грн. пені, 10174,07 грн. інфляційних втрат, 2321,69 грн. 3% річних.

Дана заява приймається судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 05/16-001 від 12.05.2016р. проти позову заперечив з тих підстав, що 03 березня 2014 року між КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - Комунальне підприємство) та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 894 (далі - Договір). Відповідно до даних, наведених у позовній заяві Позивача, заборгованість Відповідача перед Комунальним підприємством згідно з Договором станом на 31 березня 2016 року становить 69 302,24 грн, що відповідач підтверджує, надаючи інформацію про стан взаєморозрахунків на момент подачі позовної заяви до суду (07 квітня 2016 р.) та виписку з банківського рахунку про часткове погашення боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 року, № 686-ХІУ (далі - Закон про відповідальність) розмір пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги не може перевищувати 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін), але не більше 100% загальної суми боргу. Договір при цьому не передбачає можливості збільшення розміру неустойки, встановленої законом (абз 2, ч. 2, ст.551 ЦКУ ).

Вважає, що розрахунки Позивача щодо суми пені порушують положення Закону про відповідальність та є завищеними.

Зазначає, що позивач здійснює свої розрахунки починаючи з 1 лютого 2015 року. Згідно з ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) до вимог про застосування неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно зі ст. 6.4. Договору розрахунки з Комунальним підприємством повинні виконуватися таким чином:

відповідач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку №1 до Договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період;

остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Відповідач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Зазначає, що строк позовної давності для вимог щодо стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за теплопостачання за Договором розпочав свій перебіг починаючи з 10 березня 2015 року. Станом на дату подання позовної заяви (07 квітня 2016 року) строк позовної давності для вимог щодо стягнення пені, нарахованої за лютий 2015 року сплинув.

Тому вважає розрахунки пені за позовом помилковими, а розмір пені перебільшеним.

Ч. 2 ст. 625 ЦКУ передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Однак, вказана ст. 625 ЦКУ розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» кн. 5 ЦКУ, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Натомість відносини щодо відповідальності за несвоєчасну оплату спожитих комунальних послуг суб'єктами підприємницької діяльності регулюються нормами Закону про відповідальність, який в даному випадку має переважну силу оскільки є спеціальною нормою права, порівняно з положеннями ст. 625 ЦКУ.

Нарахування інфляційних втрат в сумі 10 174,07 грн. та 3% річних в сумі 2 321,69 на суму заборгованості по Договору, вважає протиправним.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

08.06.2011р. Приватне мале підприємство виробничо-комерційна фірма "Коровай" (в договорі "Споживач") та Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (в договорі "Постачальник") укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 894 (далі "Договір").

Згідно п. 1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені Договором.

Згідно з п. 3.2.6 Договору Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору Постачальник зобов'язується забезпечувати безперервне постачання теплової енергії Споживачу, за винятком нормативно встановлених перерв, в обсягах згідно з додатком № 1, підтримувати параметри теплоносія на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів більше ніж визначено договором.

Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 до Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 6.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку:

- Споживач, не пізніше 25-го числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в Додатку № 1 до Договору, та сплачує Постачальнику 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період.

- Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 6.5 Договору по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку сплатити по цьому Договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору у разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту чи неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Відповідно до п. 7.3.4 Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством.

До вказаного Договору сторонами також було підписано додаток № 1 (Обсяги постачання теплової енергії Споживачу), додаток № 4 (Тарифи на теплову енергію).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконав належним чином та за період з лютого 2015 року по березень 2016 року надав Споживачу послуги по наданню теплової енергії на загальну суму 154159,98 грн., в тому рахунку 21885 грн. - приєднане теплове навантаження.

В підтвердження наведеного позивач надав суду акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), докази направлення та вручення їх відповідачу (в матеріалах справи).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг в повному обсязі не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день прийняття рішення судом становить 69302,24 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після прийняття товару, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Позовні вимоги щодо стягнення боргу за надані послуги теплопостачання стверджуються договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 894 від 03.03.2014р., актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), доказами направлення їх відповідачу, випискою з журналу нарахувань і оплати, виписками банку про часткову оплату, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 69302,24 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення 69302,24 грн. пені за загальний період з 10.03.2015р. по 31.03.2016р., 10174,07 грн. інфляційних втрат за загальний період з 30.04.2015р. по 31.03.2016р., 2321,69 грн. 3% річних за загальний період з 10.03.2015р. по 09.03.2016р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 Договору Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання за лютий 2015 р. почалося 11.03.2015 р. розрахунок пені слід здійснювати починаючи з 11.03.2015р.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання за березень 2015 р. почалося 11.04.2015 р. розрахунок пені слід здійснювати починаючи з 11.04.2015р.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до п. 1 ч. 2 цієї ж статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, також за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності відносно вимог про стягнення пені за прострочення заборгованості , яка виникла у лютому 2015 р. розпочався з 11.03.2015р., а заборгованості, яка виникла у березні 2015 р. відповідно з 11.04.2015 р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення заборгованості лютого 2015 р., починаючи з 10.03.2015 р. , а заборгованості березня 2015 р., починаючи з 10.04.2015 р.

Прокурор звернувся з позовом до суду (подав позов до відділення поштового зв'язку) відповідно до поштового штемпеля на конверті 11.04.2016р.

Таким чином в межах позовної давності позивач мав можливість звернутись до суду із позовом про стягнення пені за період з 11.03.2015р. по 10.04.2015р. не пізніше року з кожного дня, за який нарахована пеня .

Отже, звернення позивача з позовом про стягнення пені за період з 10.03.2015 р. по 10.04.2015р. здійснено після спливу строків позовної давності.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача про нарахування пені у вказаний вище період, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до вимоги позивача по стягнення пені за період 10.03.2015 р. по 10.04.2015р. А тому заявлена до стягнення пеня у вказаний період стягненню судом не підлягає.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах (пункт 23).

Отже, Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі № 18/957/12).

Позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 894 від 03.03.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 69302,24 грн. пені за загальний період з 11.04.2015р. по 31.03.2013р. на підставі ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підтверджуються договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 894 від 03.03.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 2321,69 грн. 3 % річних за загальний період з 10.03.2015 р. по 09.03.2016 р., та частково відповідно до розрахунку здійсненого судом в системі «Ліга Закон» в сумі 4715,58 грн. інфляційних втрат за загальний період з 30.04.2015р. по 31.03.2016р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про неправомірність нарахування на суму заборгованості інфляційних та 3% річних в зв'язку з тим, що відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань обмежується лише пенею, встановленою Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" спростовується наступним.

Відповідно до 3, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже інфляційні нарахування та річні підлягають застосуванню незалежно від розміру пені, визначеного законодавчими актами.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представниками сторін докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 145641,75 грн., з яких:

основний борг - 69302,24 грн.;

3 % річних - 2321,69 грн.;

інфляційні втрати - 4715,59 грн.;

пеня - 69302,24 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачена сума судового збору може бути повернута судом у разі зменшення позовних вимог за клопотанням особи, яка його сплатила в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково в сумі 145641,75 грн.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Коровай" (вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 23058887) на користь Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 33126849) 69302,24грн. основного боргу, 4715,58 грн. інфляційних втрат, 2321,69 грн. 3% річних, 69302,24 грн. пені

3.Стягнути з Приватного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Коровай" (вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21100, ідентифікаційний код 23058887) на користь Прокуратури Вінницької області (вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21000, ідентифікаційний код 02909909) 2184,62 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5458,49 грн. відмовити.

Повне рішення складено 30 травня 2016 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи