Ухвала суду № 57983144, 24.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6305/15

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

24 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" до реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "Білогірський край", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "Білогірський край", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування рішень Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

24 травня 2016 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" про розгляд справи без участі його представника.

Окрім того, 24 травня 2016 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла заява приватного підприємства "Білогірський край" про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням його представника - ОСОБА_10

Суд визнав клопотання про відкладення судового засідання необгрунтованим у зв'язку з відсутністю належних доказів про неможливість направлення в судове засідання іншого представника.

Сторони та треті особи повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2010 року між ТОВ"Україна 2001" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були укладені договори оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Сивківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області строком на 5 років.

З матеріалів справи встановлено, що кожен з договорів має відмітку про його реєстрацію від 06.04.2012 року у відділі Держкомзему у Білогірському районі із зазначенням прізвища особи, яка провела державну реєстрацію.

10.03.2015 року між ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договори оренди тих самих земельних ділянок, які знаходяться на території Сивківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, що перебували в оренді ТОВ "Україна 2001" на підставі договорів від 16.03.2010 року.

Державним реєстратором реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області, згідно з повідомленнями відділу Держгеокадастру у Білогірському районі від 30.06.2015 року №8-2206-0.2-1964/2-15, 05.08.2015 року №8-2206-0.2-2279/2-15, 26.06.2015 року №8-2206-0.2-1938/2-15, 30.07.2015 року №8-2206-0.2-2238/2-15 про відсутність земельних ділянок за кадастровими номерами: НОМЕР_1 в оренді, прийнято оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договорів оренди землі від 10.03.2015 року, укладених між ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про те, що реєстраційною службою не дотримано порядку реєстрації прав та їх обтяжень, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підстави, передбачені ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відповідповідача були відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.3 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягає, зокрема, право оренди земельної ділянки.

В силу ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 7 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч.1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

За змістом п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 (надалі - Порядок №868) для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Порядок дій державного реєстратора після надходження заяви про державну реєстрацію прав встановлений ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, відповідно до ч. 2 цієї статті державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями(п.1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (п.2); під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки (п.8-1); здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (п.9).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції в Хмельницькій області від ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" було подано заяви про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок, до яких було додано необхідний пакет документів для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).

Згідно з п.п. 8, 8-1 ст.9 Закону Украни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", після отримання заявлених документів, державним реєстратором, з метою недопущення подвійної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, зроблено відповідні запити до органу, який відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводив таку реєстрацію, а саме - відділу Держгеокадастру у Білогірському районі.

З повідомлень відділу Держгеокадастру у Білогірському районі від 30.06.2015 року №8-2206-0.2-1964/2-15, 05.08.2015 року №8-2206-0.2-2279/2-15, 26.06.2015 року №8-2206-0.2-1938/2-15, 30.07.2015 року №8-2206-0.2-2238/2-15 державним реєстратором встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1 в оренді не перебувають.

На час звернення про реєстрацію, після розгляду поданих приватним підприємством "Білогірський край" документів та відповіді відділу Держгеокадастру у Білогірському районі в період з червня по серпень 2015 року, державний реєстратор прийняв оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на підставі договорів оренди землі від 10.03.2015 року укладених між ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" та власниками земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 42 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

В силу ч.4 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відповідності правовстановлюючих документів, поданих ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" для реєстрації права оренди земельних ділянок, розташованих на території Сивківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області, вимогам ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та відсутності підстав визнання дій відповідача щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок, кадастрові номера: НОМЕР_2 - незаконними.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо можливості реєстрації договорів оренди землі між ПП "БІЛОГІРСЬКИЙ КРАЙ" та власниками землі лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди між цими власниками та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються, зокрема, речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Як встановлено ч. 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В силу ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що договори оренди від 16.03.2010 року, укладені між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ТОВ "Україна 2001", не набрали чинності, в порядку встановленому законом, на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

З урахуванням викладеного вище, письмових доказів, показів свідків колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо реєстрації права оренди земельних ділянок після того, як таке ж право зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", оскільки апелянтом не надано суду належних доказів проведення ним державної реєстрації договорів оренди від 16.03.2010 року, укладених з третіми особами, у встановленому законом порядку.

Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, оскільки такі вимоги позивач може заявляти тільки після вирішення спору в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо відсутності угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок між власниками землі та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", оскільки за загальним правилом спір, який стосується конкуренції прав декількох осіб на один і той же майновий об'єкт має приватний характер.

Така ж правова позиція висловлена в Пленумі Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9. Водночас у спірних правовідносинах у справі оскаржуються дії і рішення суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладених обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції, щодо відмови у задоволені позовних вимог обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 травня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.