Ухвала суду № 57983102, 17.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною та скасування вимоги № 2-47/145 від 17.02.2016 р. про надання інформації,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Комерційний центр» подало апеляційну скаргу на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 22 березня 2016 року, постановленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд закрив провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною та скасування вимоги № 2-47/145 від 17.02.2016 р. про надання інформації.

Вимоги апеляційної скарги ТОВ «Комерційний центр» обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст. 244-2 КАС України, оскільки не навів мотивів за яких зайняв правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 17.06.2015 р. у праві № 3-256гс15, яка суперечить правовій позиції цього ж суду, викладеній у постанові від 08.09.2015 р. по справі № 2а-4414/12/2670, відповідно до якої спір, який виник між сторонами, провадження по справі у якій закрито, має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по справі, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Комерційний центр» звернулося до суду з позовом до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в якому просило визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії - вимогу від 17.02.2016 №2-47/145 про надання інформації.

Ухвалою від 09 березня 2016 року було відкрито провадження по справі, проте суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження по справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справа підсудна господарському суду.

Відхиляючи заперечення представників позивача та відповідача стосовно закриття провадження по справі, суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду України від 17 червня 2015 року у справі № 3-256гс15, ст. 12 ГПК України, ч. 2 ст. 4 КАС України, зазначив, що справи зі спорів про оскарження рішень органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України, за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

При цьому суд першої інстанції послався на те, що Верховний Суд України чітко визначив предметну підсудність справ, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а саме, тільки ті, що стосуються правовідносин у сфері державних закупівель, до якого не відноситься спір який виник між ТОВ «Комерційний центр» та Херсонським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору по справі є вимога Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2-47/145 від 17.02.2016 р. про надання інформації (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Апеляційний суд зазначає, що в постанові від 17 червня 2015 року по справі № 3-256гс15 (ЄДРСР № 46078569) Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах та Судова палата в адміністративних справах) дійшов висновку, що справи зі спорів про оскарження рішень органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України, за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Проте предметом спору по справі № 3-256гс15, яка переглядалась Верховним Судом України, є рішення тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 27 листопада 2013 року № 31-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», в той час як предметом спору у справі, яка переглядається Одеським апеляційним адміністративним судом є вимога Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 2-47/145 від 17.02.2016 р. про надання інформації.

Апеляційний суд зазначає, що рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу та вимога про надання інформації не є тотожними поняттями, що підпадають під визначення рішень органів АМКУ, які, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», можуть бути оскаржені до господарського суду.

Вимога органів АМКУ про надання інформації є реалізацією повноважень органів АМКУ у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією (ч. 2 та ч. 2 ст. 7, п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

На той факт, що рішення органів АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу та вимоги органів АМКУ про надання інформації не є тотожними вказує і практика Верхового Суду України, зокрема справа на яку посилається апелянт, в якій Верховний Суд України, при вирішені питання щодо неоднакового застосування норм права, по справі, предметом спору в якій є вимога органу АМКУ про надання інформації, вирішив справу по суті порушеного питання, а не дійшов висновку, як зазначає апелянт, що справа в якій оскаржується вимога про надання інформації, має розглядатись за правилами господарського судочинства (постанова ВСУ № 2а-4414/12/2670 (№ 21-1902а15) від 08.09.2015 р. – ЄДРСР № 50861108).

Таким чином, апеляційний суд встановив помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції Верхового Суду України, викладеної в постанові цього суду від 17 червня 2015 року по справі № 3-256гс15 (ЄДРСР № 46078569), оскільки предметом спору у справі яка переглядає апеляційним судом та у справі яка переглядалась Верховним Судом України є різними.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо застосування судом першої інстанції постанови Верховного Суду України від 17 червня 2015 року по справі № 3-256гс15 (ЄДРСР № 46078569), яка суперечить постанові цього ж суду № 2а-4414/12/2670 (№ 21-1902а15) від 08.09.2015 р. (ЄДРСР № 50861108), оскільки ці судові рішення Верховного Суду України стосуються різних предметів спору та не суперечать одне одному.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності мотивів суду першої інстанції за яких він застосував правову позицію, викладену в постанові ВСУ від 17.06.2015 р. у справі № 3-256гс15, оскільки ці доводи апеляційної скарги спростовуються мотивувальною частиною оскарженої ухвали.

Апеляційний суд не встановив правових підстав для закриття провадження по справі з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена ухвала скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки стаття 94 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 95, 96 КАС України – у різі прийняття судового рішення, яким суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» при оскаржені ухвали суду першої інстанції від 22 березня 2016 року, має бути вирішено при ухвалені Херсонським окружним адміністративним судом судового рішення по суті спору, або при постановленні ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України.

Керуючись ст. 2, 4, 11, 17, 94, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. 206, ч. 2 ст. 211, ч. 3 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати, а справу № 821/267/16 направити до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець