Ухвала суду № 57983041, 26.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 рокусправа № 333/1357/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Панченко О.М., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року у справі №333/1357/16-ц за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 березня 2016 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача про відмову позивачу у здійсненні перерахунку і виплати недоплаченої пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату недоплаченої пенсії позивачу за період з 01.04.2004 року по 01.08.2009 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем було призупинено виплату позивачу пільгової пенсії з 01.04.2006 року у зв'язку з відкликанням підприємством довідки про підтвердження пільгового стажу роботи. Однак, враховуючи те, що «у судовому порядку було підтверджено право позивача на отримання пенсії на пільгових умовах» позивач вважає, що відповідачем безпідставно не здійснено перерахунок та виплату пенсії за період, на який її виплату було зупинено, а саме з 01.04.2006 року по 01.08.2009 року.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року позов залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, а саме - 21.03.2016 року, а також те, що вимоги позивача стосуються періоду з 01.04.2004 року по 01.08.2009 року позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що вимоги з приводу неправомірності дій відповідача відносно позивача розглядались іншими судами, рішення яких, ухвалені не на користь позивача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами про те, що позивач про порушене право дізнався лише 09.03.2016 року з листа відповідача про відмову у проведенні виплати пенсії, а до суду звернувся 21.03.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України. Також позивач вказує на застосування до спірних відносин положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з тексту копії рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року, наявного у матеріалах справи, ОСОБА_1 у березні 2011 року звертався до суду з позовом до ВАТ «Таксопарк» про визнання права на отримання пільгової пенсії та зобов'язання надати довідку уточнюючого характеру.

При цьому, звертаючись з позовом у березні 2011 року ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що наслідком відкликання ВАТ «Таксопарк» довідки уточнюючого характеру стало призупинення йому управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя з 01.04.2006 року виплату пільгової пенсії.

Таким чином вказане свідчить про те, що позивачу в 2011 році було відомо про зупинення йому управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя виплати пільгової пенсії.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з листа управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 09.03.2016 року №34/С-9, наявного в матеріалах справи вбачається, що витягом з протоколу засідання пенсійної комісії від 01.09.2006 року позивача було повідомлено про причини та підстави припинення виплати пільгової пенсії з 01.04.2006 року, яка була призначена з 19.08.2004 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В зв'язку з тим, що позивач відмовився у добровільному порядку повернути суму переплати пенсії, комісією було прийнято рішення про стягнення суми переплаченої пенсії у судовому порядку та 28.04.2012 року управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя звернулося до суду з відповідним позовом.

Тобто, про рішення та дії відповідача щодо зупинення виплати пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_1 з 19.08.2004 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач повинен був дізнатися ще в 2006 році після припинення виплати пільгової пенсії.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає й про те, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо, особа, якій вони призначені, а отже позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися починаючи з квітня 2006 року при реалізації свого права на отримання щомісячної суми призначеної йому з 19.08.2004 року пільгової пенсії.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що про порушене право він дізнався лише 09.03.2016 року з листа відповідача про відмову у проведенні виплати пенсії, оскільки спірні відносини, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом виникли в 2006 році та позивачу було повідомлено про припинення виплати йому пільгової пенсії.

Наявність судових рішень щодо відмови управлінню Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя у задоволенні позову про стягнення із ОСОБА_1 суми переплати пенсії та рішення суду щодо зобов'язання надати ОСОБА_1 уточнюючу довідку необхідну для призначення пільгової пенсії також не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки не впливали на рішення відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача про необхідність застосування до спірних відносин положень ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, оскільки буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ, в цьому ж випадку нарахування пенсії не відбувалось.

Слід зазначити й про те, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» яка є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.

Встановлене законом обмеження строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 199, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2016 року у справі №333/1357/16-ц - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 27 травня 2016 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун