Ухвала суду № 57982969, 25.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/199/16

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

25 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

відповідача - Джуринської Л.В.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Сибаль Андрій Михайлович до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5, щодо визнання протиправними і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28152736 від 09.02.2016 року та № 28152249 від 09.02.2016 року.

До участі в справі протокольною ухвалою суду першої інстанції було залучено в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Сибаля Андрія Михайловича (арбітражного керуючого).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Позивачем до судового засідання було надіслано заяву про розгляд даної справи за наявними матеріалами без участі уповноваженого представника ТОВ "Октант-Центр".

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Треті особи, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, відповідача та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 24.12.2015 року ТзОВ "Факторингова компанія "Факторинг" (первісний кредитор) та ОСОБА_5 (новий кредитор) уклали договір про права вимоги за договорами іпотеки, який зареєстровано в державному реєстрі за № 2274.

Відповідно до вказаного договору первісним кредитором відступлено новому кредитору права вимоги за генеральною угодою № 15/2007 від 20.12.2007 року, кредитним договором № 25.89/08-СК від 23.12.2008 року, кредитним договором № 07-2007/01 від 06.02.2007 року, договором про відкриття кредитної лінії № 25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007 року, кредитним договором № 25.20.-15./08-СК від 14.03.2008 року, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_6 та ТОВ "Октант-центр".

Згідно вищезазначеного договору Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав належні Первісному кредитору права Іпотекодержателя в зобов'язанні за Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-2 від 23.12.2008 року, Іпотечним договором № 25.43-15/07-ДІ-І від 20.12.2007 року, Іпотечним договором № 08/2007/04 від 06.12.2007 року, Іпотечним договором № 25-89/08-ДІ-3 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 15-2007-01-ДІ-1 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 07-2007/01-ДІ-1 від 22.04.2010 року, Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-1 від 23.12.2008 року.

Таким чином, ОСОБА_5 набув право вимоги до боржника ТОВ "Октант-центр" та ОСОБА_6 у розмірі заборгованості 23066082,66 грн.

Відповідно до договорів іпотеки Іпотекодержатель - ОСОБА_5 отримав у іпотеку приміщення площею 3035 кв.м. та приміщення площею 1332,2 кв.м., які находяться за адресою АДРЕСА_1.

09.02.2016 року державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. зареєструвала право власності за ОСОБА_5 на вказані об'єкти нерухомості, зокрема:

- приміщення загальною площею 3035 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; індексний номер: 28152736 від 09.02.2016 року. Підставами виникнення права власності відповідач зазначив ряд іпотечних договорів, додаткових договорів і договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 2274, виданий 24.12.2015 року, видавник: ПН КМНО Джуринська Л.В.

- приміщення зальною площею 1332,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; індексний номер: 28152249 від 09.02.2016 року. Підставами виникнення права власності відповідач зазначив ряд іпотечних договорів, додаткових договорів і договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 2274, виданий 24.12.2015 року, видавник: ПН КМНО Джуринська Л.В.

Позивач, вважаючи, що державним реєстратором було допущено порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що дії державного реєстратора в даному випадку є правомірними та здійсненими в межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-ІV).

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 Закону № 1952- IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Відповідно до ч.1 ст.4 ст.9 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає іпотека.

Таким чином, серед правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та підставі яких здійснюється державна реєстрація, визначено, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

Як було встановлено судом першої інстанції, а також підтверджено в ході апеляційного перегляду даної справи, вказані вимоги ч. 3 п. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною дотримані в повному обсязі.

Твердження позивача, щодо неправомірності дій відповідача стосовно нерухомого майна - приміщення площею 3035 кв.м. та приміщення площею 1332,2 кв.м., які находяться за адресою АДРЕСА_1, оскільки все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" перебувало під арештом згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011 року, також не знайшли свого підтвердження.

У відповідності до ч. 3 п. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV нотаріус перевіряє наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Згідно Інформаційної довідки від 16.02.2016 року стосовно майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, жодних записів щодо факту арешту останнього не вбачається, в даному випадку наявне лише обтяження іпотекою.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно ч.5 ст.24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Як було пояснено відповідачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, в ході проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що є предметом розгляду даної справи, нею здійснювалась перевірка як об'єкта відчуження (приміщення площею 3035 кв.м. та приміщення площею 1332,2 кв.м., які находяться за адресою АДРЕСА_1), так і суб'єкта набувача права власності на вказане майно (ОСОБА_5), в ході якої жодних підстав для відмови в проведенні реєстрації права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, в тому рахунку і арешту майна, виявлено не було.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо того, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації власності за іпотекодержателем.

Порядок доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127 визначає умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів самоврядування, адвокатів та нотаріусів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками процедури.

Пунктом 10 даного Порядку "Пошук відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого КМУ, за такими ідентифікаторами: за суб'єктом права та за об'єктом нерухомого майна.

Також, відповідачем було пояснено, що оскільки реєстраційні дії вчинялись нею щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1, а суб'єктом права, який звернувся для реєстрації його прав на зазначене майно був ОСОБА_5, то в даному випадку жодних інших перевірок проводити необхідності не було. Відомості відносно ТОВ "Октант-центр" не перевірялися, оскільки останній не був суб'єктом вказаних правовідносин і до державного реєстратора не звертався.

Судова колегія апеляційної інстанції також критично ставиться до тверджень апелянта щодо неправомірності прийнятих державним реєстратором рішень через введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Октант-центр" оскільки, по-перше, положеннями статті 24 Закону № 1952-IV передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, а по-друге, державний реєстратор в силу положень вказаного вище нормативного акту зобов'язаний перевірити наявність обтяження щодо нерухомого майна, а не заборони, які існують у його власника.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи позивача не спростовують правомірності рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28152736 від 09.02.2016 року та № 28152249 від 09.02.2016 року, а відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.