Постанова № 57982840, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 753/3884/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити призначення пенсії за вислугою років та її виплату згідно чинного законодавства,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001и №2663-ІІІ); скасування рішення від 18.02.2016 № 101/0-79 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001и №2663-ІІІ); зобов'язання провести ОСОБА_3 обчислення пенсії за вислугою років за останні 24 календарні місяці роботи відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001и №2663-ІІІ) з 12.02.2016, тобто з дати звернення, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абзацу 4 ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є діючим працівником прокуратури.

12 лютого 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на те, що має загальний стаж 21 рік 02 місяці 06 днів, з яких на посадах прокурорів і слідчих органів прокуратури 18 років 8 місяців.

Проте, відповідач листом від 18 лютого 2016 року № 101/0-79 повідомив позивача, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 осіб з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначається, зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Виходячи із зазначеного для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» з 01.06.2015 підстави відсутні.

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про призначення йому пенсії за вислугою років, він не мав визначеного законом загального стажу - 22 роки 6 місяців, а тому не набув права претендувати на призначення пенсії за вислугою років.

Разом з тим, як вбачається з вказаного вище листа відповідача, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу було те, що з 01.06.2015 для призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» підстави відсутні, з посиланням при цьому на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

До 1 червня 2015 року не прийнято закону, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій.

Колегія суддів вважає, що положення п. 5 Прикінцевих положень Закону №213 від 02.03.2015 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам, слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таким чином, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі суспільні відносини.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення спірної пенсії 12.02.2015, тобто, після скасування норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На дату розгляду відповідачем звернення позивача про призначення йому пенсії, згідно Закону України «Про прокуратуру» положення п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII не були визнані не конституційними та є чинними.

Відтак, з врахуванням чинності зазначених положень закону та ст. 19 Конституції, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження відповідача про неможливість призначення пенсії позивачу згідно Закону України «Про прокуратуру», оскільки норма щодо пенсійного забезпечення за обумовленим законом з 01.06.2015 року скасована.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують зазначених вище обставин, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни мотивувальної частини постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року - змінити в частині мотивації та обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.