Ухвала суду № 57982806, 23.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 р.Справа № 820/1832/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

представник позивача Перетяченко М.О.

представник відповідача Демиденко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/1832/16

за позовом Харківської міської ради

до Прокуратури Харківської області

про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати незаконними дії заступника прокурора Харківської області щодо звернення до Господарського суду Харківської області із позовною заявою від 09.02.2016 № 05/195 вих. 16 до відповідача - Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування п. 2 додатку 2 до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва та експлуатації об'єктів" від 25.09.2013 № 1987/15 та п.1 додатку 1 до рішення 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.12.2015 р. №35/15 без підтвердження судом наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Харківської міської ради до Прокуратури Харківської області про визнання незаконними дій.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, а саме: ч. 4 ст. 8, п.1 ч. 2 ст. 18 КАС, неповне з'ясування судом обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, виходив з того, що звернення суб'єкта владних повноважень (прокурора) до суду з позовною заявою є реалізацію права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду, а тому дії прокурора, пов'язані з останнім не можуть вважатися спором за своєю правовою природою, оскільки само по собі звернення до суду не породжує будь - яких зобов'язань, що виникають із владних управлінський функцій для позивача, отже, даний спір не має публічно-правового характеру, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, Господарсько-процесуальним кодексом України унормовано дані правовідносини та передбачений спосіб захисту для сторін провадження, порушеного за нормами даного кодексу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з вище наведеного, вбачається, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положення статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надають поняття щодо справи адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту. У випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не маже вирішуватись адміністративним судом.

Колегія суддів зазначає. що повноваження прокурора в спірних правовідносинах врегульовано Законом України №1698-VII "Про прокуратуру", який набув чинності з 15 липня 2015 року.

Даним Законом змінено форму реалізації повноважень органів прокуратури, зокрема, у п.1 розділу XIII Закону зазначено, що прокурорський нагляд за додержанням і застосуванням законів здійснюється виключно у формі представництва інтересів громадян або держави в суді за наявності підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України №1698-VII "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 ст. 23 Закону України №1698-VII визначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, окрім іншого, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2, 3 Резолютивної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/9 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ст.2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звернення суб'єкта владних повноважень (прокурора) до суду з позовною заявою є реалізацію права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду, а тому дії прокурора, пов'язані з останнім не можуть вважатися спором за своєю правовою природою, оскільки само по собі звернення до суду не породжує будь - яких зобов'язань, що виникають із владних управлінський функцій для позивача, отже, даний спір не має публічно-правового характеру, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, Господарсько-процесуальним кодексом України унормовано дані правовідносини та передбачений спосіб захисту для сторін провадження, порушеного за нормами даного кодексу.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що звернення прокурора до суду слід розглядати не як звернення прокуратури - юридичної особи за поновленням порушених інтересів прокуратури, а як державну діяльність суб'єкта владних повноважень, врегульовану Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами України, виходячи з наступного.

За змістом ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З викладених правових норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори. Разом з тим, спір набуває ознак публічно-правового не тільки за умов наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави до Харківської міської ради, ОК «Магнат» про визнання незаконним та скасування п.2 додатку 2 до рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва та експлуатації об'єктів» від 25.09.2013 №1987/15 та п.1 додатку і до рішення 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 23.12.2015 №35/15.

Право прокурора на звернення з позовом до господарського суду в інтересах держави та щодо наявності підстав для такого звернення визначено Законом України «Про прокуратуру» та ГПК України.

Так, для захисту законних Інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку прокурор звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради, яка є відповідачем у справі, а не органом, який здійснює захист інтересів держави, а право прокурора на звернення з позовом до суду в інтересах держави та щодо наявності підстав для такого звернення перевірено судом відповідно до вимог ГПК України, про що свідчить ухвала суду про відкриття провадження.

Таким чином, звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави є реалізацією таким суб'єктом владних повноважень своїх процесуальних прав і не пов'язано зі здійсненням ним владних управлінських функцій, право на таке звернення та наявність підстав для такого звернення перевірено господарським судом відповідно до вимог ГПК України, а тому відсутні правові підстави вважати, що даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/1832/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2016 р.