Ухвала суду № 57982803, 24.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16277/15 Головуючий у 1-й інстанції: Нагорянський С.І. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповіді на його заяву про вчинення злочину державним виконавцем ОСОБА_4 та начальником відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 від 05.05.2015; зобов'язання письмового повідомити позивача про результати розгляду його заяви від 05.05.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.05.2015 позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення злочину державним виконавцем ОСОБА_4 та начальником відділу Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 при винесенні постанови від 13.06.2013 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, в якій просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене 13.06.2013 вказаними особами кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 364, 366, 382 КК України та розпочати досудове розслідування.

Генеральною прокуратурою України вказане звернення було направлено для розгляду до прокуратури Шевченківського району міста Києва, яка, відповідно до супровідного листа від 20.05.2015 № 50-р-15, направила заяву ОСОБА_2 до Шевченківськомого РУ ГУ МВС України, для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, у вказаному листі від 20.05.2015 заявнику та Шевченківському РУ ГУ МВС України було повідомлено, що звернення ОСОБА_2 не містить обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Державної виконавчої служби України та про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до супровідного листа Шевченківського РУ ГУ МВС України від 09.06.2015 № 59/11383, звернення позивача було направлене до Міністерства юстиції України.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк відповіді на його заяву, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон України «Про звернення громадян».

Так, громадяни України згідно зі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заявою (клопотанням), у розумінні цього Закону, є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтями 4, 5 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачені ст.ст. 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Так, зазначені органи мають, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 05.05.2015 вперше була зареєстрована у Генеральній прокуратурі України 05.05.2015, у подальшому була направлена до прокуратури Шевченківського району міста Києва, і в кінцевому результаті до Міністерства юстиції України, де була зареєстрована 30.06.2015 за вх. № 17924-0-26-15.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та з метою поліпшення умов реалізації конституційного права громадян на особисте звернення до органів державної влади, удосконалення організації розгляду порушених у таких зверненнях питань, підвищення відповідальності за належне реагування на обґрунтовані пропозиції, заяви, скарги у повній відповідності з Конституцією і чинним законодавством України, розв'язання проблем, які спричиняють звернення громадян, Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 затверджено Інструкцію про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

Згідно п. 2.2. Інструкції письмові звернення громадян підлягають обов'язковому первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу чи установи, підрозділу Міністерства юстиції України та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів та установ юстиції або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Згідно п. 3.7 Інструкції, термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі чи установі юстиції), по день направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то за останній день терміну вважається перший після нього робочий день.

Пунктом 3.9. Інструкції встановлено, що відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано керівником органу чи установи.

Як зазначено відповідачем, листом від 08.07.2015 № 17924-0-26-15/2.-13 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано відповідь на заяву позивача, отриману Міністерством юстиції України 30.06.2015, в якому надано інформацію стосовно виконавчого провадження ВП № 27605430 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-16610/10/2670 від 01.07.2011, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов'язання Генерального прокурора України вжити заходів щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 21 червня 2010 року у порядку та строки, встановлені чинним законодавством. Також, було повідомлено, що питання щодо порушення кримінального провадження до компетенції відділу не відноситься

Проте, позивачем заперечується факт отримання вказаної відповіді на його звернення.

В свою чергу, як на підтвердження надання вказаної відповіді, Міністерство юстиції України посилається на копію журналу вихідної кореспонденції відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в якому за вих. № 17924-0-26-15/2-1 вказано дату 08.07.15, прізвище адресата - ОСОБА_2, та прізвище виконавця - Попів.

Однак, колегія суддів зазначає, що з наданої копії журналу не вбачається отримання позивачем зазначеної відповіді.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, будь яких інших доказів щодо надання відповіді на звернення позивача, відповідачем до суду не надано, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.