Постанова № 57982736, 26.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Львів Справа № 876/2529/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря - Андрушківа І. Я.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Міністерства оборони України - Шведи О. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 809/4401/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату, в якому просила визнати протиправними дії відповідачів щодо неналежного розгляду її звернень про надання довідки, зобов'язати Міністерство оборони України вчинити усі передбачені законодавством дії щодо забезпечення видачі їй довідки про відсутність можливості працевлаштування за спеціальністю за час проживання у військовому містечку Яворівського полігону в с. Старичі в період з 09 серпня 1978 року по 25 вересня 1988 року, зобов'язати Івано-Франківський обласний військовий комісаріат видати їй довідку про відсутність можливості працевлаштування за спеціальністю за час проживання у військовому містечку Яворівського полігону в с. Старичі в період з 09 серпня 1978 року по 25 вересня 1988 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в період проходження її чоловіком військової служби в с. Старичі, проживаючи з ним, вона була позбавлена можливості працевлаштуватись за спеціальністю, однак, на її звернення військовими частинами та комісаріатами безпідставно відмовлено їй у видачі відповідної довідки із зазначенням вказаних вище обставин для подання до органів Пенсійного фонду України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо невидачі ОСОБА_3 довідки встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, зобов'язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_3 довідку встановленого зразка, передбаченого додатком № 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. В решті позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного військового комісаріату сплачений судовий збір в розмірі 974,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Івано-Франківський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин та протиправно відмовлено в залученні до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області; що позивачем не надано суду жодних доказів в підтвердження її проживання за місцем дислокації військової частини, де проходив військову службу її чоловік, та здобуття нею будь-якої спеціальності, та неможливості працевлаштуватись у відповідній місцевості.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача - Міністерства оборони України підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі обставини, просила її задовольнити.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча апелянта було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача - Міністерства оборони України, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу від 06 березня 1976 року НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 06 березня 1976 року укладено шлюб.

ОСОБА_4 в період з 09 серпня 1978 року по 03 березня 1994 року проходив військову службу у військовій частині 44081 в с. Старичі Яворівського району Львівської області у військовому званні прапорщик, після чого вибув для подальшого проходження служби у військову частину 73807 в м. Івано-Франківську. З військової служби він звільнений у відставку 05 червня 1998 року.

У зв'язку з відсутністю необхідного трудового стажу для призначення пенсії, 10 лютого 2014 року позивач звернулась на Урядову гарячу лінію із зверненням про надання їй довідки про неможливість працевлаштування за спеціальністю на час проживання з чоловіком в с. Старичі Яворівського району Львівської області при проходженні ним військової служби, посилаючись на те, що вона з 2013 року неодноразово зверталась до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, однак, відповідної довідки їй не видано.

На зазначене звернення Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом позивачу було повідомлено про неможливість видачі відповідної довідки, з огляду на відсутність документів в підтвердження обставин неможливості працевлаштування. Також зазначено, що її чоловіка було звільнено з військової служби після 01 січня 1990 року, що виключає право військового комісара надати довідку, що підтверджує факт проживання в місцевості, де відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Івано-Франківський обласний військовий комісаріат безпідставно відмовив позивачу у видачі довідки про відсутність можливості працевлаштування за спеціальністю за період з 09 серпня 1978 року по 25 вересня 1988 року, оскільки вона проживала з чоловіком при проходженні ним військової служби у військовому містечку закритого типу, де роботи за її спеціальністю не було.

Суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток N 4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військово-навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, що визначається Міноборони.

При цьому для дружин військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 01 січня 1990 року, період проживання з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються військовими комісаріатами.

Пунктом 9 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389, передбачено, що військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції військових комісаріатів, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що на військові комісаріати покладено обов'язок щодо видачі дружинам військовослужбовців довідок про проживання в місцевостях, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю, однак, такі довідки видаються військовими комісаріатами лише дружинам військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби до 01 січня 1990 року. Натомість, обов'язок щодо видачі вказаних довідок дружинам військовослужбовців, звільнених з дійсної військової служби після вказаної дати, покладено на командирів (начальників) військових частин, військово-навчальних (навчальних) закладів, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 було звільнено з військової служби у відставку 05 червня 1998 року, ні Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, ні Міністерство оборони України не наділені повноваженнями щодо видачі позивачу довідки про проживання з чоловіком в місцевості, де була відсутня можливість працевлаштування за спеціальністю, що вказує на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду на увагу не заслуговує, оскільки невидача позивачу довідки є по суті бездіяльністю, тобто триваючою пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він, на думку позивача, зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Щодо посилання апелянта на необгрунтованість відмови судом першої інстанції в залученні до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то необхідно зазначити, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача, а відтак, оскільки позовні вимоги звернені до Міністерства оборони України та Івано-Франківського обласного військового комісаріату, судом першої інстанції правомірно відмовлено в залученні до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі № 809/4401/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А. І. Рибачук

Судді В. М. Багрій

М. П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2016 року.