Постанова № 57982710, 25.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 р. Справа № 815/6036/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Одеській області №2276 від 06 липня 2015 року та №644о/с від 04 вересня 2015 року в частині, що стосується позивача, зобов'язання ГУ Національної поліції в Одеській області поновити позивача на службі в ГУ Національної поліції в Одеській області, стягнення з ГУ Національної поліції в Одеській області на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 16800 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, про визнання незаконним та скасування наказу ГУМВС України в Одеській області №2276 від 06 липня 2015 року та №644о/с від 04 вересня 2015 року в частині, що стосується позивача, зобов'язання ГУ Національної поліції в Одеській області поновити позивача на службі в ГУ Національної поліції в Одеській області, стягнення з ГУ Національної поліції в Одеській області на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 16800 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що майор міліції ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після реєстрацію шлюбу 13.10.2015 року обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_3, з 2004 року перебувала на службі в органах внутрішніх справ та з 15.12.2011 року перебувала на посаді старшого інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області №644 о/с від 04.09.2015 року майора міліції ОСОБА_3, старшого інспектора відділу оформлення матеріалів ДТП, дізнання та розшуку транспортних засобів, що зникли з місця ДТП, УДАІ ГУМВС України в Одеській області звільнено з 08.09.2015 року у запас Збройних Сил України за п. 66 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", тобто, за дискредитацію.

Зазначений наказ винесений на підставі атестаційного листа та наказу Головного управління МВС України в Одеській області №2276 від 06.07.2015 року, який винесений за матеріалами службового розслідування по факту повідомлення про підозру у скоєнні злочинів в рамках проведеного прокуратурою Одеської області досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013170480000312 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України .

Матеріалами службового розслідування встановлено, що позивач, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно за попередньою домовленість з невстановленими особами, будучи службовою особою правоохоронних органів, яка наділена правом доступу до інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах, всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, з метою отримання ними неправомірної вигоди у вигляді транспортних засобів, незаконно вносила в базу "Автомобіль" у розділі "Арештований АМТ" завідомо неправдиві відомості про зняття з розшуку транспортних засобів, а також, неналежно виконала свої службові обов'язки та надала недостовірну інформацію ініціатору запиту, чим порушила вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 10 Закону України "Про міліцію", п. п. 1.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1 розділу ІІІ та п. 1 розділу ІV "Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", затверджених Наказом МВС України №155 від 22.02.2012 року, а тому позивач підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за п. 66 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України", тобто, за дискредитацію.

Так, 06.03.2012 року до УДАІ надійшла постанова виконавчої служби щодо оголошення в розшук автомобіля BMW X5, д/н НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2, на підставі виконавчого листа щодо стягнення з нього боргу на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", виконання якої було доручено ОСОБА_3 та вона 14.03.2012 року внесла зазначену постанову в базу "Автомобіль" у розділ "Арештований АМТ". 13.08.2012 року зазначений автомобіль був затриманий під керуванням особи за підробленим посвідченням водія та доставлений на штрафний майданчик.

До УДАІ, 22.08.2012 року надійшла постанова виконавчої служби про скасування розшуку вищезазначеного автомобіля, виконання якої 23.08.2012 року було доручено ОСОБА_6, але 22.08.2012 року позивачем здійснений вхід під власним логіком та паролем в базу "Автомобіль" у розділ "Арештований АМТ" та незаконно внесені відомості щодо зняття з розшуку зазначеного автомобіля і надана невідомій особі роздруківка з бази, на підставі якої автомобіль був виданий з штрафного майданчику.

При цьому, 03.09.2012 року до УДАІ надійшла інформація від виконавчої служби про те, що постанова про скасування розшуку автомобіля BMW X5, д/н НОМЕР_1 не виносилася.

До канцелярії УДАІ 03.09.2012 року повторно надійшла постанова виконавчої служби від 31.08.2012 року щодо оголошення в розшук автомобіля BMW X5, д/н НОМЕР_1, який належав ОСОБА_2, виконання якої було доручено ОСОБА_3 та вона 03.09.2012 року внесла зазначену постанову в базу "Автомобіль" у розділ "Арештований АМТ", а також 09.09.2012 року внесла запис про оголошення розшуку зазначеного автомобіля у зв'язку із зняттям розшуку по підробленій постанові.

Крім того, до УДАІ надійшла постанова виконавчої служби щодо оголошення в розшук автомобіля МАZDA 6, д/н НОМЕР_2, який належав ОСОБА_7, на підставі виконавчого листа щодо стягнення з нього боргу, виконання якої було доручено ОСОБА_6, який 03.12.2012 року вніс зазначену постанову в базу "Автомобіль" у розділ "Арештований АМТ". 27.12.2012 року зазначений автомобіль був затриманий та доставлений на штрафний майданчик.

Однак, 29.12.2012 року та 04.01.2013 року до відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Одеси №1 та до УДАІ ГУМВС в Одеській області надходили постанови про зняття арешту з вищезазначеного автомобілю, які викликали сумнів в їх достовірності, оскільки не були підписані, печатки викликали сумнів в їх справжності, що стало підставою для проведення додаткової перевірки та необхідності отримання від виконавчої служби інформації про дійсність цих постанов, проте, за даними виконавчої служби постанови про зняття арешту з автомобіля МАZDA 6, д/н НОМЕР_2, не виносилися та є підробленими, що стало підставою для внесення 15.01.2013 року інформації про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013170480000312.

При цьому, 29.12.2012 року ОСОБА_3 самостійно отримала в канцелярії УДАІ ГУМВС України в Одеській області підроблену постанову про зняття арешту з автомобіля МАZDA 6, д/н НОМЕР_2, яка не містила підпису посадової особи державної виконавчої служби, та здійснивши вхід під своїм паролем та логіком в базу "Автомобіль" у розділ "Арештований АМТ", внесла відомості про зняття з розшуку зазначеного транспортного засобу, а також видала роздруківку з бази про припинення розшуку за своїм підписом та печаткою, на підставі якої 03.01.2013 року автомобіль виданий з штрафного майданчику. На підставі наказу ГУМВС України в Одеській області №586 від 25.03.2013 року за цим фактом, за не проведення перевірки достовірності постанови та вчинення дій без доручення керівництва, позивача притягнуто до відповідальності у вигляді догани.

Також, ОСОБА_3 розглядала запит ТОВ "Патриот-Юг" від 30.04.2015 року про надання інформації щодо знаходження у розшуку автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д/н НОМЕР_3, який належить "ПОРШЕ ЛІЗІНГ УКРАЇНА", та надала відповідь від 12.05.2015 року про те, що цей автомобіль значиться у розшуку та належить ПОРШЕ ЛІЗІНГ УКРАЇНА", проте цей автомобіль 05.12.2014 року повернутий власнику, 07.03.2015 року зазначений автомобіль перереєстрований на нового власника, на нього видані нові номерні знаки та на момент перереєстрації зазначений транспортний засіб вже не знаходився у розшуку.

За результатами службового розслідування, 10.07.2015 року проведено засідання атестаційної комісії відносно позивача, за результатом якого зроблений висновок про невідповідність позивача займаній посаді та внесено подання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас за дискредитацію.

За фактами внесення позивачем завідомо неправдивих відомостей про зняття з розшуку автомобілів, за результатами проведеного досудового розслідування, прокуратурою Одеської області складений обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №12013170480000312, який направлений для розгляду в Київський районний суд м. Одеси та перебуває на розгляді в суді на даний час.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та при наявності для цього необхідних підстав.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються Законом України "Про міліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (надалі - Статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (надалі - Положення).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом ст.7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення.

Окремо пунктом 66 Положення передбачена така самостійна підстава для звільнення як скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

В той же час, вчинення особою рядового або начальницького складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи кримінального правопорушення є іншою підставою для звільнення, яка передбачена п.67 Положення.

Так, п.67 Положення встановлено, що особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суд України в постановах від 20.10.2015 року №21-2440а15, №21-2103а15, від 30.09.2015 року №21-1288а15 виклав наступний висновок: "дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби".

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи зазначений висновок Верховного Суду України, колегія суддів вважає, що звільнення позивача за п.66 Положення, тобто за дискредитацію, можливо лише у разі вчинення нею проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. А якщо такий проступок одночасно можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, чи кримінальне правопорушення, то звільнення позивача можливо лише на підставі п.67 Положення, тобто у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

За результатами аналізу наведених у висновку службового розслідування та у спірному наказі про звільнення підстав для звільнення позивача за пунктом 66 Положення, а також на підставі пояснень сторін в засіданні суду апеляційної інстанції, колегією суддів було встановлено, що до вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та є несумісними із подальшим проходженням служби, відповідач відніс наступні дії позивача, які стали підставою для звільнення за п.66 Положення: незаконне внесення в електронну реєстраційно-облікову базу «Автомобіль» у розділ «Арештований АМТ», завідомо неправдиві відомості про зняття з розшуку транспортних засобів, а також надання завідомо неправдивої інформації щодо знаходження у розшуку автомобіля

В цьому випадку дії, які дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості, одночасно кваліфікуються органом досудового слідства як кримінальне правопорушення за ч. 2 ст.364,ч.ч. 1 та 2 ст. 366, ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України в рамках кримінального провадження №12013170480000312. Тому в такому випадку звільнення позивача за вчинення таких дій можливо не за п.66 Положення, а за п.67 Положення, тобто після надходження відповідного судового рішення, яким буде доведена вина позивача у скоєнні таких злочинних дій, а саме: обвинувального вироку суду в кримінальній справі, постанови суду про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постанови суду в адміністративній справі. Проте такі процесуальні документи на момент звільнення позивача за п.66 Положення та на час розгляду даної справи відсутні.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за службові злочини законодавець передбачив спеціальний порядок та процедуру відсторонення такої особи від посади. За змістом ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Крім того, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апелянтом було також надано висновок службової перевірки по факту надходження звернення старшого інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо - транспортних пригод , дізнання та розшуку транспортних засобів що зникли з місця ДТП УДАІ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_3 затвердженого начальником ГУ МВС України в Одеській області Г.Лорткіпанідзе 05 серпня 2015 року, яким визначено про необхідність скасування оспорюваного наказу, у зв'язку з тим, що винність позивача у порушенні службової дисципліни не доведена. Проте, в подальшому зазначений висновок не реалізовано у відповідності до вимог законодавства.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ саме за дискредитацію, в зв'язку з чим оскаржений наказ ГУМВС України в Одеській області №2276 від 06 липня 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ не може вважатися законним, а тому підлягає скасуванню.

Також підлягає скасуванню і наказ начальника ГУ УМВС України по особовому складу №644 о/с від 04 вересня 2015 року про звільнення позивача за п.66 Положення, витяг з якого долучений до матеріалів справи. Цей наказ направлений на виконання раніше прийнятого наказу №2276 від 06 липня 2015 року.

Що стосується позовної вимоги про поновлення позивача на службі у Головному управлінні Національної поліції МВС України в Одеській області, колегія суддів зазначає, що з огляду на набуття чинності Законом України "Про Національну поліцію", та втрату чинності Законом України "Про міліцію" з 07.11.2015 року застосування судом на час прийняття цього рішення такого способу захисту прав позивача, як поновлення позивача на службі у ГУ Національній поліції МВС в Одеській області, колегія суддів вважає неможливим.

Так, відповідно до положень пунктів 8-10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Отже, враховуючи вищевикладене,суд не може прийняти рішення про поновлення позивача на службі у Головному управлінні Національної поліції МВС України в Одеській області, а питання про продовження перебування позивача на службі повинно вирішуватися вже з урахуванням положень цього закону..

Водночас не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ГУ Національної поліції в Одеській області на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 16800 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн ., оскільки вказаний відповідач не порушував законні права позивача.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

За таких обставин судове рішення відповідно до вимог ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 201+ року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №2276 від 06 липня 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію майора міліції ОСОБА_3, старшого інспектора відділу оформлення матеріалів дорожньо-траспортних пригод, дізнання та розшуку транспортних засобів що зникли з місця ДТП УДАІ ГУ МВС України в Одеській області.

Скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №644 о/с від 04 вересня 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко