Ухвала суду № 57982703, 24.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 876/2797/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Кулик Т. Б.

представника позивача Ожог М. М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18 березня 2016 року по справі № 2а-3131/10/0970 за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 6 вересня 2010 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, стягнути з 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України податковий борг в сумі 569966,10 грн.

Позов мотивує тим, що відповідачем в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не виконано податкові зобов'язання з сплати: податку на додану вартість, в тому числі штрафні санкції та пеня, в розмірі 335052,06 грн, адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 170342,70 грн, земельного податку, в тому числі штрафні санкції та пеня, в розмірі 36998,16 грн, орендної плати за землю з юридичних осіб, штрафних санкцій та пені в розмірі 27573,18 грн, внаслідок чого за ним рахується податковий борг в розмірі 569966,10 грн, який ним не сплачено.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18 березня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на додану вартість, адміністративних штрафів та інших санкцій, пені в розмірі 505394,76 грн та в дохід місцевого бюджету міста Івано-Франківська податковий борг із плати за землю та пені в розмірі 64571,34 грн.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційні скарзі зазначає, що станом на 2010 рік податковий борг в сумі 90400 грн з ПДВ (в тому числі пеня у сумі 10559,47 грн) за період з грудня 2006 року до березня 2007 року вже мали статус безнадійного податкового боргу і підлягали списанню, як і податковий борг з ПДВ за період з березня по серпень 2007 року в сумі 82500 грн (в тому числі пеня 2890,76 грн та штрафна санкція в сумі 1622,17 грн) станом на 2011 року. Апелянт вважає, що податковий орган не мав жодних правових підстав самовільно спрямовувати суму сплаченого податку з ПДВ за 2010 рік зазначеного в платіжних дорученнях в рахунок погашення безнадійного податкового боргу з ПДВ за період грудня 2006 року до березня 2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 569966,10 грн внаслідок невиконання податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 98127,06 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 55481,14 грн та пені, нарахованої на суму грошових зобов'язань з цього платежу, в розмірі 181443,86 грн; з сплати плати за землю за платежем: земельний податок в розмірі 36998,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9109,24 грн та пені, нарахованої на суму податкових зобов'язань з цього платежу, в розмірі 8196,08 грн, за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 24986,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57,75 грн та пені, нарахованої на суму податкових зобов'язань з цього платежу, в розмірі 2528,87 грн, та з сплати податкових зобов'язань за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 170342,70 грн.

Відповідач самостійно визначив суми невиконаних податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податкових деклараціях з податку на додану вартість за №201526 від 22 грудня 2008 року, №219424 від 16 січня 2009 року, №10469 від 20 лютого 2009 року, №18770 від 19 березня 2009 року, №45889 від 17 квітня 2009 року, №71016 від 19 травня 2009 року, №81450 від 22 червня 2009 року, №107686 від 20 липня 2009 року, №132906 від 20 серпня 2009 року, №138696 від 17 вересня 2009 року, №165098 від 19 жовтня 2009 року, №682 від 1 листопада 2009 року (уточнююча), №193091 від 20 листопада 2009 року, №201407 від 21 грудня 2009 року, №225031 від 20 січня 2010 року, №10289 від 19 лютого 2010 року, №16642 від 19 березня 2010 року, №40848 від 19 квітня 2010 року, №60328 від 18 травня 2010 року, №67341 від 18 червня 2010 року. Крім цього, відповідачем самостійно визначено штрафну санкцію згідно розрахунку №682 від 20 січня 2010 року.

Контролюючим органом визначені суми невиконаних зобов'язань з податку на додану вартість податковими повідомленням-рішеннями: за №0004171502/0 від 18 червня 2010 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №11200/15-2/07816704 від 18 червня 2010 року; за №0002001502/0 від 22 березня 2010 року, прийнятим на підставі акта перевірки за №5940/15-2/07816704; за №0008661502/0 від 28 жовтня 2009 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №15071/15-2/07816704; за №0001981502/0 від 19 березня 2009 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №3557/15-2/07816704; за №0000071502/0 від 16 січня 2009 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №428/15-2/07816704. За несвоєчасне погашення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, контролюючим органом нараховано пеню в розмірі 181443,86 грн.

Податковим розрахунком земельного податку за №3654 від 31 січня 2008 року, №5710 від 31 січня 2008 року, за №11359 від 30 січня 2009 року та податковим повідомленням-рішенням за №0007221503 від 2 червня 2008 року, прийнятим контролюючим органом на підставі акта перевірки №4527/15-3 визначено суми невиконаних податкових зобов'язань з сплати земельного податку. Контролюючим органом нараховано пеню в розмірі 8196,08 грн за несвоєчасне погашення відповідачем податкового зобов'язання з земельного податку.

Суми невиконаних податкових зобов'язань з сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності самостійно визначені відповідачем податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за №134545 від 1 вересня 2009 року, №4885 від 30 січня 2010 року та податковим повідомленням-рішенням за №0000291503 від 30 січня 2010 року, прийнятим на підставі акта перевірки за №1615/15-3 від 30 січня 2010 року. Контролюючим органом нараховано пеню в розмірі 2528,87 грн за несвоєчасне погашення відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності

Податковим повідомленням-рішення №0000022401/0 від 6 липня 2007 року, прийнятим на підставі акта перевірки №36/24-1/67816762 від 27 червня 2007 року визначено суми невиконаних податкових зобов'язань за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, застосованих за порушення вимог пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».

Позивачем на виконання вимог пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було надіслано першу податкову вимоги за №1/1880 від 30 січня 2002 року та другу податкову вимоги за №2/2828 від 8 березня 2002 року, які відповідач залишив без реагування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, серед іншого: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до статті 14 цього Закону до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на додану вартість; плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з підпунктом 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлена до стягнення сума є узгодженою, позивачем надіслано відповідачу першу та другу податкові вимоги на суму податкового боргу, податковий борг ним не сплачено, а податкові вимоги не втратили своєї правової дії, таким чином такий податковий борг підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить. Щодо посилання відповідача на те, що для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, необхідна така умова як сплата податкового боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до цієї статті платник податків притягується до відповідальності за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Крім того, до відповідача застосовано штрафні санкції відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що у даному випадку доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано, а отже відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу 417 Управління начальника робіт Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18 березня 2016 року по справі № 2а-3131/10/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 27 травня 2016 року