Постанова № 57982488, 25.05.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скляров В.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року справа № 234/19052/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г.. Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участі представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Янюк К.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 09 березня 2016 року у справі № 234/19052/15-а за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та її скасування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся 20.11.2015 року до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, в якому просила суд визнати постанову ПН МДО 047653 від 10 листопада 2015 року про накладення на неї адміністративного стягнення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП прийнятою у протиправний спосіб; скасувати цю постанову як незаконну та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 09 березня 2016 року у справі № 234/19052/15-а позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову ПН МДО 047653 від 10.11.2015 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, та зазначає, що при перевірці документів ОСОБА_5 посадовою особою Краматорського МВ ГУ ДМС з питання отримання посвідки на постійне проживання в Україні встановлено, що ОСОБА_5 прибула в Україну 28.05.2014 року через КПП «Харків», термін перебування до 26.08.2014 року, після закінчення строку перебування, територію України своєчасно не покинула. Отже, апелянт зазначає, що з 27.08.2014 року до теперішнього часу позивач перебувала на території України з порушенням встановлених правил перебування іноземців в Україні. Апелянт вказує, що наведенні порушення стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 047653.

Представник позивача на адресу суду надіслав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав свої письмові заперечення.

Позивач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.08.2014 року ОСОБА_5 звернулась до Краматорського міського відділу Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області з заявою про продовження строку тимчасового перебування в Україні (а.с. 54).

26.08.2014 року ОСОБА_5 звернулась до Краматорського міського відділу Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та надала відповідний пакет документів (а.с. 59).

27.08.2014 року Краматорським міським відділом Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області за вих. № 50-3375 надано відповідь, в якій повідомлено позивача про те, що прийняти до розгляду заяву щодо продовження строку перебування в Україні неможливо, оскільки позивач з відповідною заявою звернулась в останній день законного перебування на території України (тобто менш ніж за три дні до закінчення строку перебування в Україні) (а.с. 55).

26.08.2015 року Головним управління ДМС України в Донецькій області видано ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україні. Дозвіл дійсний до 26.08.2016 року (а.с. 53).

10.11.2015 року Краматорським міським відділом Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 047653 від 10.11.2015 року. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: «10.11.2015 року о 12 год. 50 хв. в приміщенні Краматорського МВ встановлено, що гр-ка ОСОБА_5, яка прибула в Україну 28.05.2014 року через КПП «Харків», після закінчення строку перебування в Україні, територію не залишила, із заявою про продовження терміну перебування в Україні не зверталася, з 27.08.2014 року до теперішнього часу мешкала в Україні без документів на право перебування в Україні» (а.с. 3, 4).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 047653 від 10.11.2015 року, ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: «після закінчення строку перебування в Україні, територію не залишила, із заявою про продовження терміну перебування в Україні не зверталася, з 27.08.2014 року до теперішнього часу мешкала в Україні без документів на право перебування в Україні» (а.с. 3, 4).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 047653 від 10.11.2015 року з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150 (далі - Порядок) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:

протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;

не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;

на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в'їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов'язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в'їзду в Україну. До короткострокових віз прирівнюються візи типу С-2, С-3, Б, Л, М, Н, Р, Г, К, Т, П-1, ОП і П-2, оформлені до 11 вересня 2011 р. (до закінчення строку їх дії).

Відповідно до п. 8 Порядку заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Як зазначалося вище, ОСОБА_5 26.08.2014 року звернулась до Краматорського міського відділу Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та з заявою про продовження строку тимчасового перебування в Україні.

Позивач в заяві про продовження строку тимчасового перебування в Україні, як на підставу послалась на те, що 26.08.2014 року до Краматорського міського відділу Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області вона подала документи для отримання дозволу на постійне проживання в Україні.

27.08.2014 року Краматорським міським відділом Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області відмовило у прийнятті до розгляду заяви щодо продовження строку перебування в Україні, оскільки позивач з відповідною заявою звернулась в останній день законного перебування на території України (тобто менш ніж за три дні до закінчення строку перебування в Україні) (а.с. 55).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Моментом виявлення правопорушення, яке є предметом перегляду, є пред'явлення позивачем свого паспортного документу та міграційної картки співробітникам Краматорського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області саме 10.11.2015 року.

Крім того, під час судового засідання представник відповідача зазначив, що в даному випадку скоєне ОСОБА_5 адміністративне правопорушення є триваючим, оскільки посадовим особам Краматорського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області не могло бути відомо про факт незаконного знаходження ОСОБА_5 на території України з 27.08.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи апелянта спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, позивач з заявою про продовження строку тимчасового перебування в Україні 26.08.2014 року, а 27.08.2014 року Краматорський МВ ДМС надав ОСОБА_5 відповідь. Тобто, надаючи відповідь 27.08.2014 року, посадові особи Краматорського МВ ДМС вже були обізнані щодо незаконного знаходження ОСОБА_5 на території України з 27.08.2014 року (а.с. 49).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до посадових осіб Краматорського МВ ДМС з різними заявами, одна з яких датована 13.10.2014 року. Ця заява була розглянута і відповідь надсилалась за місцезнаходженням ОСОБА_5, а саме на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 55, 59).

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Отже, матеріалами справи спростовується те, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення є триваючим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при прийнятті Краматорським міським відділом Державної міграційної служби ГУДМС України в Донецькій області постанови про накладення адміністративного стягнення ПН МДО 047653 від 10.11.2015 року Головне управління ДМС України в Донецькій області вже видало ОСОБА_5 дозвіл на імміграцію в Україні, що ставить під сумнів твердження Краматорського МВ ДМС що з 27.08.2014 року до 10.11.2015 року ( дата прийняття постанови) мешкала в Україні без документів на право перебування в Україні.

Крім того, обґрунтування Краматорського МВ ДМС в постанові про накладення адміністративного стягнення щодо того, що позивач із заявою про продовження терміну перебування в Україні не зверталася спростовується матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що діюче законодавство, що регулює відносини у сфері визначення правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України, не містить норм, які б надавали органам ДМС повноважень залишати заяви про продовження строку перебування на території України без розгляду.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Розглядаючи дану справу по суті, колегія суддів враховує той факт, що позивач знаходиться у шлюбі з ОСОБА_3, громадянином України, і має дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України (а.с. 56, 57).

В даному випадку, відмова в продовженні терміну перебування в Україні до вирішення питання про дозвіл на імміграцію в Україну є порушенням права проживати разом з сім'єю та виховувати дитину.

Та обставина, що позивач звернулась до Краматорського МВ ДМС з заявою про продовження строку перебування в Україні в останній день законного перебування в Україні не є підставою для позбавлення особи права на проживання в сім'ї, оскільки позивач виконала усі передбачені законом умови щодо отримання такого дозволу, хоча і несвоєчасно.

До того, законодавець не містить прямої заборони щодо неможливості розгляду заяви про продовження строку перебування в Україні якщо вона подана несвоєчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції спір по суті вирішений правильно, але судове рішення необхідно змінити з огляду на наступне.

Статтею 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги вирішено в повному обсязі, але без їх повного визначення в резолютивній частині постанови. Оскільки, як вбачається з прохальної частини позовних вимог, позивач просила, серед іншого, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, що судом в резолютивній частині не відображеного.

Зазначене позбавляє можливості залишення без змін постанови суду першої інстанції і призводить до необхідності її зміни.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 201, ч.2 ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 09 березня 2016 року у справі № 234/19052/15-а - змінити.

Резолютивну частину постанови Краматорського міського суду Донецької області від 09 березня 2016 року у справі № 234/19052/15-а доповнити третім абзацом наступного змісту: «Провадження у справі про адміністративне правопорушення ПН МДО 047653 за ч. 1 ст. 203 КУпАП відносно ОСОБА_5 закрити».

Абзац третій вважати абзацом четвертим.

В іншій частині постанову Краматорського міського суду Донецької області від 09 березня 2016 року у справі № 234/19052/15-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 30 травня 2016 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко