Постанова № 57982352, 30.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2016 року № 826/12932/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить:

«визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000091702 від 25.01.2013 року.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000101702 від 25.01.2013 року.

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №30-17 від 11.06.2013 року.

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу №5/1702 від 11.06.2013 року.»

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки та дані, викладені в акті перевірки, який став підставою прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими та безпідставними, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що на запит про надання пояснень та документів, що стосуються здійснення господарської діяльності, Позивачем протягом перевірки не надано, а тому податковим органом правомірно зроблено висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, які викладені в акті перевірки.

Відповідачем було заявлено клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в заставу без розгляду, з мотивів пропуску строку, встановленого статтею 99 КАС України. Судом дане клопотання відхилено з огляду на відсутність доказів вручення зазначених рішень позивачу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 1704 від 25.10.2012р., у відповідності з вимогами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78. пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78., ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складено акт від 07.12.2012р. №8744/17-2-3029217608 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено посилання на те, що суб'єкт господарювання - фізична особа ОСОБА_1 повідомлена про проведення позапланової невиїзної перевірки наказом від 25.10.2012 р. № 1704, який направлено підприємцю поштою листом з повідомленням про вручення. Станом на момент реєстрації акту перевірки ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС не з'явилася та документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю на перевірку, не надала.

В акті перевірки зазначено, що згідно даних за формою 1ДФ за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. позивачем отримано дохід від представництва «Фероллі С.П.А.» в сумі 867842,52грн.

В той же час за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року (1-й квартал 2009 року позивачем було задекларовано обсяг виручки на загальну суму 86 694 грн. по взаємовідносинах з «Представництвом «Фероллі С.П.А.».

Зазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення вимог п.1. ст.5 Указу Президента України «Про систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», яке полягало у перевищенні суми виручки, п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у недекларуванні доходу.

Також перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 2.1. п.п. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2; п. 4.1 ст. 4. п. 9.3, п 9.4. п 9.6 ст. 9 Закону України " Про податок на додану вартість", яке полягало у тому, що позивач не зареєструвався платником ПДВ та не задекларував суми податку на додану вартість.

В позовній заяві позивач стверджує, що «Представництво «Фероллі С.П.А.» листом від 25.04.2014 року за №0216-14, повідомило позивача про те, що 13.02.2014 року до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було подано уточнюючий звіт за Формою 1ДФ за 1-й квартал 2009 року, відповідно до якого було уточнено розмір нарахованого та виплаченого доходу на від'ємну суму, а саме: -523400 грн. Позивач стверджує, що вказана уточнююча форма 1- ДФ була прийнята ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 13.02.2014 року.

Суд щодо цього відзначає наступне.

Суд наголошує на тому, що відповідачем фактично не було перевірено жодного документу позивача. При цьому донарахування позивачу значних сум грошових зобов'язань пов'язується виключно з тією обставиною, що позивачем не було отримано листа відповідача, яким його було повідомлено про перевірку.

За таких обставин суд не може вважати рішення відповідача прийнятими обґрунтовано, у розумінні приписів пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування. Отже, для доведення правомірності своїх дій, відповідачем мало бути надано докази отримання позивачем коштів та відмови у прийнятті уточнюючої декларації.

Натомість жодних доказів як отримання коштів, так і відмови у прийнятті декларації та , відповідно, відмови у врахуванні її показників, відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги вбачаються такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000091702 від 25.01.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000101702 від 25.01.2013 року.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №30-17 від 11.06.2013 року.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про опис майна у податкову заставу №5/1702 від 11.06.2013 року.

6. Судові витрати в сумі 456,87 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук