Постанова № 57982309, 27.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2016 року № 826/16962/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки контролюючого органу про те, що TOB «Гера» було занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2014 року в сумі 267 620,00 грн. - є безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 11.11.2015 року надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

У судовому засіданні 11.11.2015 року суд, заслухавши думку представників сторін, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі направлення на перевірку від 17.03.2015 року №2082, виданого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючим органом, згідно п.п.78.1.74 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11.02.2015 року №232, виданого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гера» (код за ЄДРПОУ 19252187) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Секнет Дістрібьюшн» (код ЄДРПОУ 38441826) за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, за результатами якої складений акт від 31.03.2015 року №420/26-53-22-05-21/19252187 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гера» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014 року на суму 267 620,00 грн.

Вважаючи вказані висновки в акті перевірки безпідставними та такими, що не відповідають дійсності і нормам податкового законодавства, TOB «Гера» 06.04.2015 року подало заперечення на акт від 31.03.2015 року №420/26-53-22-05-21/1925218.

17.04.2015 року TOB «Гера» отримало відповідь від 14.04.2015 року №8556/10/26-53-22-05-11 на свої заперечення, якою висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки 17.04.2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0001462205 (форми «Р»), яким ТОВ «Гера» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 401 430,00 грн. (267 620,00 грн. - за основним платежем, 133 810,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року, позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві №9396/10/26-15-10-05-35 від 12.06.2015 року, у відповідності до змісту якого податкове повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року залишене без змін, а скарга ТОВ «Гера» - без задоволення.

ТОВ «Гера» до ДФС України було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року та рішення №9396/10/26-15-10-05-35 від 12.06.2015 року, за результатом розгляду якої ДФС України прийняло рішення №16212/6/99-99-10-01-01-25 від 03.08.2015 року про результати розгляду скарги, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року та рішення №9396/10/26-15-10-05-35 від 12.06.2015 року - без змін.

Порушення, встановлене актом перевірки, полягало у наступному.

Як свідчать матеріали справи, між TOB «ТОВ «Секнет Дістрібьюшн»» (постачальник), в особі директора Правдивої Н.В., та TOB «Гера» (покупець), в особі директора Бакуменко П.С., було укладено договір постачання №13/01 від 13.01.2014 року.

TOB «Гера» отримано податкові і видаткові накладні на суму 1 605 720,23 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 267 620,04 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість, а також відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві: БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», 1С «Податковий блок», Єдиний реєстр податковий накладних, був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента-постачальника TOB «Секнет Дістрібьюшн», за період жовтень 2014 року, та встановлено:

- TOB «Секнет Дістріюьюшн» знаходиться на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- стан платника TOB «Секнет Дістрібьюшн» - 30 - в стані переходу до іншої ДПІ;

- статутний фонд ТOB «Секнет Дістрібьюшн» - 8 000,00 грн.;

- основний вид діяльності TOB «Секнет Дістрібьюшн» - оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням;

- керівник, головний бухгалтер та засновник TOB «Секнет Дістрібьюшн» - ОСОБА_3.

Відповідно до поданої звітності «Звіт про суми нарахованої заробітної плати…» за жовтень 2014 року, штатна чисельність працівників складає 18 осіб, що свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій декларації з податку на додану вартість підприємства та первинних документів наданих під час перевірки встановлено, що TOB «Гера» мало взаємовідносини з постачальником: TOB «Секнет Дістрібьюшн» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 року.

При аналізі податкових накладних в ЄРПН встановлено, що TOB «Гера» придбано товар у TOB «Секнет Дістрібьюшн», що містить код УКТ ЗЕТ, тобто товар імпортний, але згідно АІС «Митниця» у TOB «Секнет Дістрібьюшн» відсутній імпорт данного товару, що свідчить про неможливість придбання товару TOB «ГЕРА» у TOB «Секнет Дістрібьюшн».

TOB «Секнет Дістрібьюшн» придбав товар у двох постачальників TOB «Успіх ЮА» та TOB «Еколайн-СТ» та встановлено пересорт товару, що не відповідає придбаним та реалізованим товарам.

Аналізуючи базу даних ЄРПН, контролюючий орган дійшов висновку, що купуючи товар згідно з узагальненою номенклатурою TOB «Успіх ЮА» та TOB «Еколайн-CT» реалізовувало зовсім інший товар, переважно роботи та послуги.

З урахуванням вищенаведеного, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для TOB «Секнет Дістрібьюшн».

TOB «Секнет Дістрібьюшн» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників, зокрема у TOB «Успіх ЮА» та TOB «Еколайн-CT», які в дійсності не придбавалися (згідно з ЕРПН відсутня інформація щодо придбання даних товарів), а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів

Враховуючи вищенаведене, відповідачем вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Отже, контролюючий орган прийшов до висновку, що операції між TOB «Гера» та TOB «Секонд Дістрібюшн» були здійснені лише на папері без фактичного здійснення господарської операції.

На підставі зазначеного, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення TOB «Гера» вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014 на суму 267 620,00 грн.

Суд з зазначеними висновками не погоджується, виходячи з такого.

Згідно п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи реальність та товарність господарської операцій підтверджується наступним.

Між TOB «Гера» та TOB «Секнет Дістрібьюшн» був укладений договір постачання №13/01 від 13.01.2014 року (надалі - договір).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити в продовж строку дії цього договору та передати у власність покупця обладнання, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти обладнання та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору

Згідно п.3.1 договору сума договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником покупцю відповідно до цього договору на протязі всього строку його дії.

Відповідно до п.3.3 договору покупець повинен сплатити за обладнання за умовами передоплати, але не пізніше тридцяти банківських днів з дати виписки рахунку-фактури постачальником.

Згідно п.4.1 договору поставки обладнання здійснюється зі складу постачальника на умовах EXW склад постачальника за адресою: м. Київ вул. Пшенична 9 (відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та дією до 31.12.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Товар був отриманий за видатковими накладними №СКД000315 від 16.10.2014 року, №СКД000327 від 21.10.2014 року та №СКД000334 від 28.10.2014 року, на підставі довіреностей №980 від 16.10.2014 pоку, №982 від 20.10.2014 pоку, №987 від 28.10.2014 року ОСОБА_4, що працює на TOB «Гера» на посаді керівника відділу логістики, та вивезений транспортним засобом Volkswagen Transporter, що орендується TOB «Гера» на підставі договору оренди транспортного засобу від 28.05.2014 року від TOB «Секнет Дістрібьюшн».

Поставка товару підтверджується наступними копіями документів:

- договору постачання №13/01 від 13.01.2014 року.

- видаткових накладних №СКД000315 від 16.10.2014 року, №СКД000327 від 21.10.2014 року та №СКД000334 від 28.10.2014 року.

- довіреностей №980 від 16.10.2014 pоку, №982 від 20.10.2014 pоку, №987 від 28.10.2014 року на ОСОБА_4

- договору оренди транспортного засобу від 28.05.2014 року.

- банківських виписок про оплату товару по Договору постачання №13/01 від 13.01.2014 року на загальну суму 1 605 720,23 грн.

Також, здійснення продажу TOB «Гера» контрагентам товару, придбаного у TOB «Секнет Дістрібьюшн» за видатковими накладними №СКД000315 від 16.10.2014 року, №СКД000327 від 21.10.2014 року та №СКД000334 від 28.10.2014 року, підтверджується, крім іншого, наступними документами:

- копіями рахунків на оплату по замовленню №96822 від 27.02.2015 року, №95961 від 28.01.2015 року, №95936 від 27.01.2015 року, №95952 від 16.01.2015 року, №95410 від 06.01.2015 року, №95298 від 25.12.2014 року, №95242 від 24.12.2014 року, №95151 від 22.12.2014 року, №95107 від 18.12.2014 року, №93846 від 12.11.2014 року, №94859 від 11.12.2014 року, №94774 від 09.12.2014 року, №94218 від 24.11.2014 року, №94134 від 21.11.2014 року, №94086 від 19.11.2014 року, №94030 від 18.11.2014 року, №93906 від 13.11.2014 року, №93821 від 11.11.2014 року, №93782 від 10.11.2014 року, №93432 від 29.10.2014 року, №93402 від 29.10.2014 року, №93328 від 27.10.2014 року, №93286 від 24.10.2014 року, №93136 від 21.10.2014 року, №93064 від 20.10.2014 року;

- копіями видаткових накладних №96822 від 27.02.2015 року, №95961 від 28.01.2015 року, №95936 від 27.01.2015 року, №95952 від 20.01.2015 року, №95410 від 06.01.2015 року, №95298 від 25.12.2014 року, №95242 від 25.12.2014 року, №95151 від 22.12.2014 року, №95107 від 22.12.2014 року, №93846 від 12.11.2014 року, №94859 від 23.12.2014 року, №94774 від 10.12.2014 року, №942181 від 25.12.2014 року, №94134 від 21.11.2014 року, №94086 від 21.11.2014 року, №94030 від 19.11.2014 року, №93906 від 19.11.2014 року, №93821 від 13.11.2014 року, №93782 від 11.11.2014 року, №93432 від 29.10.2014 року, №93402 від 29.10.2014 року, №93328 від 28.10.2014 року, №93286 від 24.10.2014 року, №93136 від 22.10.2014 року, №93064 від 22.10.2014 року;

- копіями довіреностей №11 від 27.02.2015 року, №5 від 28.01.2015 року, №57 від 29.01.2015 року, №710 від 22.12.2014 року, №508 від 12.11.2014 року, №111401090 від 23.12.2014 року, №233 від 21.11.2014 року, №84 від 20.11.2014 року, №975 від 18.11.2014 року, №127 від 11.11.2014 року, №75 від 29.10.2014 року, №111400887 від 28.10.2014 року, №356 від 22.10.2014 року;

- копіями податкових накладних №554 від 27.02.2015 року, №425 від 28.01.2015 року, №465 від 29.01.2015 року, №216 від 20.01.2015 року, №11 від 06.01.2015 року, №671 від 25.12.2014 року, №669 від 25.12.2014 року, №581 від 22.12.2014 року, №561 від 19.12.2014 року, №238 від 12.11.2014 року, №481 від 16.12.2014 року, №255 від 10.12.2014 року, №534 від 25.11.2014 року, №473 від 21.11.2014 року, №461 від 20.11.2014 року, №402 від 19.11.2014 року, №411 від 19.11.2014 року, №291 від 13.11.2014 року, №198 від 11.11.2014 року, №741 від 29.10.2014 року, №727 від 29.10.2014 року, №682 від 27.10.2014 року, №630 від 24.10.2014 року, №535 від 22.10.2014 року, №540 від 22.10.2014 року;

- довідкою про надходження коштів №Рі-В32/59-478 від 16.11.2015 року.

Крім того, договір постачання №13/01 від 13.01.2014 року був укладений у межах території України (TOB «Гера» не імпортувало товар), тобто до вказаного контракту не застосовуються положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Отже, TOB «Гера» не зобов'язано було здійснювати мигне оформлення товару і відповідно мати у наявності підтверджуючі цей факт документи, оскільки між ним та TOB «Секнет Дістрібьюшн» не укладався зовнішньоекономічний договір, а самі товариства є резидентами України.

Порядок та способи виконання TOB «Секнет Дістрібьюшн» своїх обов'язків по вказаному договору визначалися ним самостійно, з урахуванням необхідності поставки конкретно визначеного TOB «Гера» товару з конкретно визначеними TOB «Гера» характеристиками. Тобто, для TOB «Гера» важливим є відповідність поставленого товару її вимогам та вимогам законодавства України щодо якості. Вказані вимоги були повністю дотримані постачальником TOB «Секнет Дістрібьюшн».

Крім того, судом взято до уваги, що у доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001462205 від 17.04.2015 року розрахунку фінансових санкцій до акта перевірки №420/26-53-22-05-21/19252187 від 31.03.2015 року, вказано, що на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, розмір санкції складає 50% - 133 810,00 грн.

Однак, відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З вказаного вбачається, що підставою для застосування вказаного розміру штрафних санкцій є наявність факту повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку або зменшення суми бюджетного відшкодування.

Однак, у розрахунку фінансових санкцій до акта перевірки №420/26-53-22-05-21/19252187 від 31.03.2015 року у колонці «Застосування штрафних санкцій протягом 1095 днів» значиться цифра « 0», інших пояснень щодо наявності попереднього (протягом 1095 днів) зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість контролюючим органом у зазначеному розрахунку, а також в акті перевірки контролюючим органом не наведено.

Таким чином, застосування штрафної санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є протиправним.

Крім того, відсутні відомості про складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки з TOB «Секнет Дістрібьюшн» та відсутні документи, які б свідчили про неможливість TOB «Секнет Дістрібьюшн» здійснювати господарські операції, відсутність трудових ресурсів, транспорту, складів тощо.

Крім того, на час здійснення господарських операцій між TOB «Гера» та TOB «Секнет Дістрібьюшн», останнє, відповідно до статті 55-1 ГК України, не було визнане згідно з рішенням суду фіктивним товариством.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь-які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами норм п.44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст.44 ПК України).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до ст. 11 Закону №996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір був укладений з метою настання реальних обставин, а тому висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, за п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0001462205 від 17.04.2015 року.

3. Судові витрати в сумі 802,86 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» (код ЄДРПОУ 19252187) за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук