Ухвала суду № 57982211, 26.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

26 травня 2016 року м. Київ№ 826/3955/16Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судових засідань Авраменко Л.С., за участю представника позивача - Швидкого О.О., представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича - Лобаня Д.М., представника Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укам Мода"до третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,На підставі ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 травня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укам Мода" з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укам Мода" до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 16774,15 Євро

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", включивши до нього грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укам Мода" в сумі 16774,15 ЄВРО, та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таких змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

В судовому засіданні 26.05.2016 судом на обговорення поставлено питання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Вказане підтверджується тим, що постановою Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 закрито провадження в адміністративній справі, оскільки спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Представник позивача проти вказаного не заперечував, як і представник третьої особи.

Представник Уповноваженої особи Фонду залишив вирішення зазначеного питання на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", "…для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань".

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Тобто, фактично ліквідатор діє як виконавчий орган банку, а не як суб'єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції по відношенню до банку як підконтрольної установи.

Відповідачем не здійснюються владні управлінські функції на основі законодавства, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень, на відміну від дій Уповноваженої особи Фонду щодо відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб в розмірі вкладу, включаючи відсотки, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, що є делегованими повноваженнями держави.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Положення ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15.

Відповідно до частини першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі №826/3955/16.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі №826/3955/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укам Мода" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий Комерційний банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

2. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур