Постанова № 57982204, 20.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2016 р. № 820/2456/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представників сторін:

позивача - Загребельного Г.С.,

відповідача - Коробки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів за №291020151 від 29.10.2015.

- визнати податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) прийнятими відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом;

- зобов'язати Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) в електронних базах даних податкової звітності та у картці особового рахунку платника податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) перебуває на податковому обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків. 29.10.2015 р. між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів за № 291020151, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку бо на електронних носіях. Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. На виконання приписів ст.ст.49, 203 Податкового кодексу України та умов договору про визнання електронних документів ТОВ "ГРЕЙТОПТ ТЗ" засобами електронного зв'язку було подано податкові декларацію з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками, а також декларації за зазначений період було подано в паперовому вигляді через канцелярію ДФС. Однак, ДФС було сформовано та направлено на електронну позивача адресу квитанції за №1 в яких зазначається, що податкові декларації позивача з податку на додану вартість з додатками доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, але документ не прийнято через виявлення помилки: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме ЄДРПОУ:39984058. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності». Станом на дати формування квитанції у ДПІ були відсутні підстави для вчинення дій по розірванню договору, у зв'язку з чим дії ДПІ відносно розірвання договору на підставі повідомлення позивач вважає протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що дії ДПІ відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) перебуває на податковому обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області як платник податків.

Судом встановлено, що 29.10.2015 р. між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів за № 291020151.

У відповідності до п. 1 цього договору, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

Включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді виконується органом ДФС безкоштовно.

Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На виконання вказаних норм приписів ст.ст.49, 203 Податкового кодексу України та умов договору про визнання електронних документів "ХСК МОНОЛІТ" засобами електронного зв'язку було подано податкові декларацію з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками, а також декларації за зазначений період було подано в паперовому вигляді через канцелярію ДФС.

ДФС було сформовано та направлено на електронну адресу позивача квитанцію №1, в якій зазначено, що податкові декларації позивача з податку на додану вартість з додатками доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, але документ не прийнято через виявлення помилки: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме ЄДРПОУ:39984058. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Проаналізувавши наведене, суд зазначає наступне

Згідно з вимогами п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/ або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Також, відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положенням пункту 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 48.3 ст. 48 даного Кодексу визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації. Він включає: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми) тощо.

Відповідно до п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У разі отримання податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.п.48.5.1 п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Податкові декларації позивача з податку на додану вартість складені з дотриманням приписів ст.48 Податкового кодексу України та містить всі обов'язкові реквізити.

При цьому п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до абз.2 п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.8 ст.49 Податкового Кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.49.9, п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За змістом приписів п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п. 49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно п. 49.17 ст.49 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №809-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» для надання можливості формування звітності до Пенсійного Фонду України, Державної служби статистики України та безпосередньо до Міністерства доходів і зборів України, а також накладання електронного цифрового підпису та шифрування електронних документів, Міністерством доходів і зборів України впроваджено в дослідну експлуатацію програмне забезпечення «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до Єдиного вікна подання електронної звітності».

Відповідно до Наказу ДПС України від 14.06.2012р. №516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та обробки податкової звітності платників податків», який розроблено на підставі вимог чинного законодавства та яким регламентуються всі операції з приймання та обробки податкової звітності, податкова звітність складається та надсилається до ЦОЕЗ (центр обробки електронних звітів) в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв'язку без подання роздрукованих оригіналів на паперових носіях відповідно до наказу ДПА України від 10.04.2008р. №233 «Про подання електронної податкової звітності».

Звітність приймається засобами телекомунікаційного зв'язку. АЗ (адресат звітності) при одержанні звітності в електронній формі від платника податків формує та направляє повідомлення про отримання звітності, що засвідчує факт і час доставки звітності до ЦОЕЗ.

Центр обробки електронної звітності адресата звітності здійснює приймання звітів від платників податків, після чого обробляє звіти, формує і направляє платнику податків першу квитанцію, якою засвідчує факт і час отримання звітності, та другу, якою засвідчує факт приймання/неприймання звіту АЗ за місцем обліку платника.

У разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.08р. №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Згідно п.7.4, 7.5 та 7.6 зазначеної Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ІДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Наказом ДПС України від 24.12.2012р. №1198 введено Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий Блок». Відповідно до Додатку до Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий Блок», а саме Порядку виконання робіт в інформаційній системі «Податковий блок», процедура приймання та автоматичної обробки податкової звітності в електронному вигляді (у т.ч. через електронний кабінет) здійснюється в термін та періодичність - за надходженням, на рівні - центральний, відповідальний підрозділ - Департамент інформатизації.

Відповідно до п.п.49.9.2 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

При цьому, як зазначалося вище за змістом п.7.4, 7.5 та 7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої -наказом ДПА України від 10.04.08р. №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011, перша квитанція засвідчує лише факт І час отримання звітності, а саме друга квитанція засвідчує факт приймання/неприймання звіту за місцем обліку платника, отже, відмова у прийнятті податкової звітності, поданої засобами електронного зв'язку, має бути викладена у квитанції №2, а не у квитанції №1.

Разом з тим, відповідачем квитанції №2 про неприйняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість не надсилалося.

Таким чином, зважаючи на те, що вказані податкові декларації відповідають вимогам ст.48 Податкового кодексу України та містять всі обов'язкові реквізити, що відповідачем також не заперечується, а квитанція №2 про відмову в її прийнятті позивачу не надсилалася, вважаємо що податкові декларації позивача з податку на додану вартість згідно п.п.49.9.2 п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України фактично вважається прийнятою.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином і підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну подачу декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України відсутні.

Крім цього, відповідно до п.1, п. 11 Розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. №765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №217/24994 (далі Порядок №765), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для І обліку сум передоплати - за кожним платником. Форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Згідно п.13 Розділу II Порядку №765 занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Пунктом 16 Розділу II Порядку №765 передбачено, що посадовими особами ГУ Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки щороку станом на 1 січня здійснюється інвентаризація взаєморозрахунків за кожним платником та оформлюється акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім'я ГУ Міндоходів (додаток 3), обидва примірники якого направляються листом з повідомленням про вручення платнику податків для узгодження суми залишку. Протягом 30 днів з дати складання ГУ Міндоходів акта про звірення залишків перший примірник, підписаний платником, повинен бути повернений ГУ Міндоходів.

За змістом приписів п.1, п.2 Розділу №111 Порядку №765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Відповідно до п.4 Розділу III Порядку №765 нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що у платника податків дійсно наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток особових рахунків вірно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Крім цього, відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу приписів частини 1 статті 16 та частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними, у т.ч. для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В даному випадку наявними у справі відомостями з ЄДР підтверджується, що на дату формування повідомлення про розірвання договору, в ЄДР були відсутні записи про не підтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до договору оренди позивачем орендується приміщення за адресою, визначеною в ЄДР як місцезнаходження позивача, є відповідні докази сплати орендних платежів та комунальних послуг.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведені правила поширюються і на ДПІ, як сторону договору.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії податкового органу є не правомірними та такими, що порушують норми діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду докази правомірності своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально та нормативно обґрунтованими, законними, правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів за №291020151 від 29.10.2015.

Визнати податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) прийнятими відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Зобов'язати Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відобразити показники податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2016 року з додатками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (код ЄДРПОУ 40054051) в електронних базах даних податкової звітності та у картці особового рахунку платника податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними (юридична адреса: пр. Науки (Леніна), буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 39859805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХСК МОНОЛІТ" (юридична адреса: вул. Ромен Ролана, 12, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 40054051) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 травня 2016 року.

Суддя Тітов О.М.