Постанова № 57981582, 19.05.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року справа № П/811/3528/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова"доМаловисківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Агрофірма ім. Чкалова" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 05.10.2015 року №000146200 та №0001482200.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 21.09.2015 року №10/11-13-22-00/05737146. На підставі даного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення: №0001462200 від 05.10.2015 року, відповідно до якого визначено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 105 496 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 52 748 грн., № НОМЕР_1 від 05.10.2015 року, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 3 291грн. Позивач вважає, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні відповідно до чинного податкового законодавства. Прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням Податкового кодексу України, а тому рішення є правомірними та не підлягає скасуванню.

В судове засідання 04 березня 2016 року представник позивача та відповідача не прибули, попередньо подавши заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.211-212, т.1)

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників сторін та положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04 березня 2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.06.1997 року № 100198288, виданого Маловисківською ОДПІ (Новомиргородське відділення), індивідуальний податковий номер 037571411134, ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» зареєстроване суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року по 26.12.2012 року (свідоцтво анульоване з 26.12.2012 року в зв'язку з перереєстрацією (без зміни місцезнаходження).

В період з 26.12.2012 року по 30.06.2015 року ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» зареєстровано платником ПДВ (суб'єктом спеціального режиму оподаткування) на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.01.2013 року №200096433, виданого Маловисківською ОДПІ (Новомиргородське відділення).

Так посадовими особами Маловисківською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі наказу 06.08.2015 року №170 та направлень від 17.08.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2015 року №10/11-13-22-00/05737146, в якому зафіксовано наступні порушення:

п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. №. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання всього, на сум 38 152, 80 грн., в тому числі: за вересень 2014 року, в сумі - 9 955,43 грн., за жовтень 2014 року, в сумі 8 466,33 грн., за листопад 2014 року, в сумі - 2 312,00 грн., за грудень 2014 року в сумі 3 444, 56 грн., за лютий 2015 року, в сумі - 8 474,66 грн., за травень 2015 року, в сумі - 5 499,82 грн., в результаті чого завищено податковий кредит, всього на суму - 48 465,24 грн., в т.ч.: за вересень 2012 року, на суму - 1 171,20 грн., за жовтень 2012 року, на суму 833,91 грн., за грудень 2012 року, на суму 344,00 грн., за березень 2013 року, на суму - 1 338,50 грн., червень 2013 року, на суму - 44 975,53 грн., за липень 2013 року, на суму - 665,90 грн., а також встановлено нецільове використання сум податку на додану вартість, в розмірі - 18 878,00 грн. (т.1, а.с.12-40).

За результатами розгляду матеріалів перевірки Маловисківською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (Новомиргородським відділенням) прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015 року

- №0001462200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на суму - 105 496,00 грн. і 52 748,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- №0001482200 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, на суму - 3 291,00 грн. (т.1, а.с.41-42).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова», ПП «Каррера» та ПП «Арзаміт» та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції, а також, правомірності не включення до складу податкового зобовязання податок на додану вартість по операціях з ТОВ «Новомиргородський цукор» та встановити правомірність нецільового використання суми ПДВ.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» володіє рядом нежитлових будівель у місті Новомиргороді по вул. Сінельникова та нежитловим комплексом будівель у місті Новомиргороді по вул. Жовтневій 14/40-Б, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності та технічних паспортів (т.1, а.с.225 - 243).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Каррера» суд зазначає наступне.

Згідно договору підряду № 1/6 від 30 травня 2013 року ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» (замовник) доручає, а ПП «Каррера» (підрядник) зобов'язується на свій ризик власними та/або залученими силами, власними засобами та матеріалами виконати наступні роботи: асфальтування складського приміщення, площею - 1 315 кв.м, що належить ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» та знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Сінельникова, 50-М. Загальна ціна договору (робіт, матеріалів), складає - 328 750,00 грн. (т.1,а.с.60-65).

Виконання вищевказаного договору підтверджується копіями документів долучених до матеріалів справи, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, паспортом на асфальтобетон, протоколом визначення складу асфальтобетонної суміші або асфальтобетону №169 (т.1, а.с.69-76).

Оплату вартості послуг позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується випискою по рахунку (т.1,а.с.78-79,81-82).

ПП «Каррера» виписало ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» податкові накладні (т.1,а.с.77, 80).

У червні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по операціям, проведеним з ПП «Каррера» відповідно з податковою накладною № 1 від 07.06.2013 року, на загальну суму - 164 375,00 грн., в т.ч.: ПДВ - 27 395,83 грн. та податковою накладною №2 від 25.06.2013 року, на загальну суму - 98 625,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 437,50 грн. (т.2, а.с.113-122).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Арзаміт» суд зазначає наступне.

Згідно договору №46 від 17 січня 2013 року ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» (покупець) придбав у ПП «Арзаміт» (продавець) електрообладнання (т.1, а.с.83).

Отримання товару по вищевказаному договору підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних (т.1, а.с.84, 87, 91, 95, 98, 101, 105, 110, 113).

Оплату вартості товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки (т.1,а.с.86, 89-90, 93-94, 97, 100, 103-104, 107-109, 112, 115-116).

Перевезення придбаного у ПП «Арзаміт» товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями подорожніх листів службового легкового автомобіля (т.1, а.с.216-224).

ПП «Арзаміт» виписало ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» податкові накладні (т.1, а.с.85, 88, 92, 96, 99, 102, 106, 111, 114).

Позивач у вересні, грудні 2012 року та у березні квітні, червні липні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість по операціям, проведеним з ПП «Арзаміт» відповідно до вищевказаних податкових накладних (т.2, а.с.21-28, 53-61, 78-100, 113-132).

В подальшому придбаний у ПП «Арзаміт» товар використаний позивачем в процесі власної господарської діяльності, що підтверджується актами на списання (т.1, а.с.244-249).

На думку фіскального органу всі операції купівлі продажу ПП «Арзаміт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідач дійшов такого висновку дослідивши висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арзаміт» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість від 19.09.2013 року №27/11-23-22-05/31562841, в якому зафіксовано обмеженість матеріальних та трудових ресурсів ПП «Арзаміт» та порушення контрагентом позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кодексів України.

Виходячи з вищевикладеного суд зазначає, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Підприємство не несе відповідальності за діяльність своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Отже, підприємство не може нести відповідальність за діяльність контрагентів своїх контрагентів, оскільки з вказаними третіми особами жодних правовідносин у нього не було та діючим законодавством України не передбачено прав та/або обовязків щодо контролю однієї сторони господарських взаємовідносин за дотриманням законодавства іншою стороною, а тим паче контрагентами такої сторони.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 ОСОБА_2 кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, що визначається приписами ст. 62 Конституції, відповідно до якої: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».

Перевіряючими не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів.

Таким чином фіскальним органом, не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

В акті перевірки лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, посилання на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 21 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Зазначені в акті перевірки контрагенти на момент здійснення господарської операції перебували в Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані як субєкти господарської діяльності мали діючі свідоцтво платників податку на додану вартість.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Новомиргородський цукор» та ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесено ПДВ по операціям з придбання у ТОВ «Новомиргородський цукор» паперу оббивочного в кількості - 3,39 тонн, на загальну суму - 44 971,74 грн., в т.ч.: ПДВ - 7 495,29 грн.

Використання паперу оббивочного підтверджується актом на списання № ЧК-0001206 від 31.10. 2014 року в кількості - 3,39 тонн на загальну суму - 37 476,45 грн. без ПДВ для ремонту приміщення гуртожитку і адмінприміщеннь (т.1, .а.с.126).

В серпні 2014 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесено ПДВ по операціям з придбання у ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» будівельних матеріалів (цегла, плити гранітні, бордюр) на загальну суму - 59 732,58 грн., в тому числі: ПДВ - 9 955,43грн.

Використання придбаних будівельних матеріалів підтверджується актом списання №0001073 від 30.09.2014 року для ремонту їдальні та прибудови до неї, на суму - 49777,15грн. (т.1, а.с.124).

Також судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» придбавало у ТОВ «Новомиргородський цукор» вугілля марки АО, а саме:

- серпень 2014 року - вугілля, в кількості - 15,2 тонн, на загальну суму - 21 085,44 грн., в тому числі: ПДВ - 3 514,24 грн.;

- жовтень 2014 року - вугілля, в кількості - 26 тонн, на загальну суму - 33 418,94 грн., в тому числі: ПДВ - 5 569,82 грн. та вугілля, в кількості - 20 тонн та газ зріджений, в кількості - 150 кг, на загальну суму - 28 955,88 грн., в тому числі: ПДВ - 4 825,98 грн.;

- листопад 2014 року - вугілля, в кількості - 11,8 тонни, на загальну суму - 25 141,08 грн., в тому числі: ПДВ - 4 190,18 грн.;

- грудень 2014 року - вугілля, в кількості - 7,6 тонн, на загальну суму - 10 165,76 грн., в тому числі ПДВ - 1 694,29 грн.;

- січень 2015 року - вугілля, в кількості - 6,5 тонн, на загальну суму - 8 694,40 грн., в т.ч.: ПДВ - 1 449,07 грн.

Вказаний вище товар використано для приготування обідів та опалення їдальні та підтверджується актами на списання: № ЧК 0001149 від 31 жовтня 2014 року, № ЧК 0001151 від 31 жовтня 2014 року, № ЧК 0001254 від 30 листопада 2014 року, № ЧК 0001515 від 01 грудня 2014 року, № ЧК 0000038 від 28 лютого 2015 року, № ЧК 0000885 від 31 травня 2015 року (т.1, а.с.129-134).

Відповідно до акту перевірки, перевіряючим встановлено, що на порушення п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» не включено до складу податкового зобовязання, податок на додану вартість по операціях з використання придбаних матеріальних цінностей, при використанні в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів в загальній сумі 38 152,80 грн.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобовязання в звязку з відсутністю на балансі підприємства будівлі гуртожитку та їдальні.

Виходячи з викладеного суд зазначає.

Відповідно до пп. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в податковому законодавстві поняття «активи» вживається згідно визначення, наведеного в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 1 ст. 1 ПК України, активи це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Поряд із цим визначення поняття «Необоротних активів» в діючому податковому законодавстві не міститься, але воно міститься в Національному положенні (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73.

Відповідно до п. 3 зазначеного положення (стандарту), під необоротними активами, слід розуміти всі активи, що не є оборотними.

Цим же пунктом надано визначення оборотних активів, згідно якого до оборотних активів відносяться гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Тобто, як слідує з даних визначень, під необоротними активами слід розуміти ресурси підприємства термін використання яких більше року або протягом операційного циклу, якщо цим активам більше року.

При цьому під невиробничим використанням, логічно розуміти використання оборотних та необоротних активів в негосподарській діяльності, тобто використання активів підприємства поза межами звичайної діяльності підприємства.

Поряд із цим, відповідно до п. 3 зазначеного вище положення, звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Як вже зазначалось судом ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» володіє рядом нежитлових будівель у місті Новомиргороді по вул. Сінельникова та нежитловим комплексом будівель у місті Новомиргороді по вул. Жовтневій 14/40-Б, серед яких є адмінбудівля та їдальня, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності та технічних паспортів (т.1, а.с.225 - 243).

Враховуючи вище викладене, висновки відповідача про порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині використання придбаних матеріальних цінностей, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, є безпідставним та необґрунтованим, так як такі товари не підпадають під визначення необоротних активів, при цьому такі товари використані за цільовим призначенням в межах звичайної діяльності платника податків ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова».

Щодо нецільового використання ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» сум ПДВ в розмірі 18878,00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» протягом перевіряємого періоду були перераховані кошти, в сумі - 18 878,0 грн. не платникам податку на додану вартість, а саме:

- ФОП ОСОБА_3 - перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку № 221 від 19.12.2012 року, на суму - 1 445,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 93 від 21.12.2012 року (т.1, а.с.145);

- ФОП ОСОБА_4 - перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку № 204 від 11.12.2012 року, на суму - 2 308,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 92 від 21.12.2012 року (т.1, а.с.145);

- ФОП ОСОБА_5- перераховано кошти за ремонт тракторів згідно рахунку № 29 від 13.03.2014 року, на суму - 1 930,00 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 150 від 20.03.2014 року (т.1, а.с.141);

- ПП ОСОБА_6 - перераховано кошти за ремонт трактора згідно акту приймання робіт від 11.03.2014 року на суму 8700,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 140 від 14.03.2014 року (т.1, а.с.146);

- ФОП ОСОБА_5- перераховано кошти за запчастини до тракторів згідно рахунку №44 від 07.04.2014 року на суму 850,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 170 від 08.04.2014 року (т.1, а.с.141);

- ПП ОСОБА_7 - перераховано кошти за ремонт трактора згідно рахунку № 1 від 31.03.2014 року на суму 870 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню № 171 від 08.04.2014 року (т.1, а.с.137);

- ФОП ОСОБА_8 - перераховано кошти за ремонт тракторів згідно рахунку № 52 від 27.03.2014 року на суму 2775,0 грн. без ПДВ, по платіжному дорученню №165 від 01.04.2014 року (т.1, а.с.139).

Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

До виробничих факторів згідно із пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПКУ належать, зокрема товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» було субєктом спеціального режиму оподаткування, основним видом економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.1, а.с.49-50).

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» придбавало запасні частини до с/г техніки та послуги по ремонту такої техніки, тобто дані товари/послуги є виробничими факторами, які безпосередньо повязані із виробництвом с/г продукції.

Оплату таких товарів/послуг проведено за рахунок коштів, що акумульовані на спеціальному рахунку, що не забороняється нормами Податкового кодексу України.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію листа Державної фіскальної служби України про розгляд звернення ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» в якому у якості податкової консультації зазначено, що спрямування коштів зі спеціального рахунку на придбання виробничих факторів, постачальники яких не є платником ПДВ, не буде вважатись нецільовим використанням акумульованих коштів.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не доведено правомірність прийнятих спірних рішень, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Агрофірма ім.Чкалова» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 05.10.2015 року №000146200 та №0001482200.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім.Чкалова (ід. код - 03757146) судові витрати у розмірі 2423,04 грн. (дві тисячі чотириста двадцять три гривні чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 38755956).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук