Постанова № 57981501, 18.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року Справа № 813/7894/13-а

15 год. 17 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідачаОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (далі позивач, ТОВ «Євротек») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі відповідач, Інспекція, ДПІ у Пустомитівському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0000441540 від 22.08.2013 року про визначення грошового зобовязання у виді штрафу в сумі 170 грн. за неподання декларації з земельного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками камеральної перевірки податкової звітності податковий орган безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: земельний податок з юридичних осіб. Виявлене податковим органом порушення полягало у неподанні позивачем податкової звітності з плати за землю за 2012 рік. Однак, сплачувати плату за землю та подавати відповідні декларації за 2012 рік, на думку позивача, повинен був попередній власник земельної ділянки, оскільки позивачем відповідна земельна ділянка куплена у жовтні 2012 року, а зареєстрована за позивачем лише у липні 2013 року. Весь цей період позивач не користувався даною земельною ділянкою. Крім того, позивач послався на незнання ним ставок земельного податку та нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки, а також на формування нової системи земельного кадастру, що унеможливило подання ним податкової декларації з плати за землю у 2012 році. Тому, податкове повідомлення-рішення є протиправним та слід скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.44-46/. Вважає рішення відповідача про нарахування грошового зобовязання у звязку з несплатою податку за землю законним та обґрунтованим, а покликання позивача безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000441540 від 22.08.2013 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволено частково; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Повертаючи справу до суду першої інстанції на новий розгляд колегія суддів звернула увагу, що для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обовязку у платника податків подавати податкову декларацію зі сплати за землю у даній справі підлягають встановленню обставини щодо причин звернення ТОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» з відповідною заявою лише 19.07.2013 року, тоді як договір укладено 29.10.2012 року. Також, зясуванню підлягає дата початку фактичного користування позивачем відповідною земельною ділянкою за вказаним договором, від чого залежить виникнення обовязку подання декларації з плати за землю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, врахував вказівки Вищого адміністративного суду України, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТОВ «ТРК «Євротек» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа 18.10.2010 року /а.с.55-57/.

ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області 22.08.2013 року проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, про що складено акт № 76/1540-37378350 від 22.08.2013 року /а.с.9-10/.

Під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 49.18 ст. 49 та п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, зокрема, платником неподано декларацію з плати за землю. У звязку з цим податковим органом 22.08.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі штрафної санкції 170,00 грн. /а.с.9-10/

Позивач оскаржив вищезазначене податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, направивши до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області скаргу № 00328-09/13-ТРК/ЛВ/КИЕВ від 12.09.2013 року. Головним управлінням Міністерства доходів та зборів у Львівській області 02.10.2013 року за № 12049/10/10-8005/647 прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу позивача залишено без задоволення /а.с.25-33/.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в судовому порядку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) №2755-VI від 02.12.2010 р. платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120.1 ст. 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Статтею 269 ПК України визначено, що платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі (п. 1).

Відповідно до п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України обєктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю, згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України, є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців.

За правилами п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обовязку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПК України).

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року обєкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ст. 286 ПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 82 Земельного кодексу України (далі ЗК України) юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу, прийняття спадщини, виникнення інших підстав, передбачених законом.

Статтею 125 ЗК України визначено момент виникнення права власності на земельну ділянку, а саме: право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, нормою ст. 126 зазначеного кодексу передбачено порядок оформлення речових прав на земельну ділянку, а саме, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 7 ст. 128 ЗК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Власники земельних ділянок зобовязані, згідно з підп. «в» п. 1 ст. 91 ЗК України, своєчасно сплачувати земельний податок.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

На підставі ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 р. з наступними змінами та доповненнями, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ст. 19, 28-1 вищезазначеного Закону, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом та державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Єдиним документом що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно згідно з ст.18 названого закону є Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Євротек» та ТОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» 29.10.2012 року укладено договір №1430 купівлі-продажу земельної ділянки згідно з яким останньому передавалась у власність земельна ділянка площею 10,1771 га, цільове призначення якої полягає у веденні підсобного сільського господарства /а.с.11-15/.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору продавець зобовязаний згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України передати покупцеві Предмет договору та технічну документацію на нього по Акту приймання-передачі не пізніше наступного робочого дня після укладення цього Договору.

Покупець зобовязаний за власний рахунок здійснити реєстрацію права власності на відчужуваний Предмет договору (п. 3.2.3 Договору).

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 Договору такий набуває чинності після його підписання Сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, що продається за цим Договором, у Покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація даної земельної ділянки проведена лише 13.09.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.17-18).

Даний факт на думку позивача став обставиною, яка унеможливила подання ним податкової декларації з плати за землю у 2012 році.

Суд зважає на такі покликання сторони позивача однак звертає увагу на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За умови відсутності в матеріалах справи згаданого у Договорі акту приймання-передачі земельної ділянки, який було витребувано у позивача, суд не знайшов обставин, які б перешкоджали позивачу використовувати дану земельну ділянку, що є правом а не обовязком власника. Тому, з позиції суду, відсутність перешкод у використанні позивачем купленої ним земельної ділянки свідчить про можливість здійснення позивачем правомочностей власника щодо неї з моменту укладення ним договору купівлі-продажу даної ділянки.

Новий власник земельної ділянки повинен подати податкову декларацію, згідно з п. 286.4 ст. 286 ПК України, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Позивачем така декларація у 2012 році подана не була.

Суд не бере до уваги покликання позивача на незнання ним ставок земельного податку та нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки, та на формування нової системи земельного кадастру, оскільки заповнення та подання податкової декларації з плати за землю, згідно з ст. 286 ПК України, є обовязком власника земельної ділянки. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази намагання позивача зясувати у податкового органу чи іншого компетентного органу у 2012 році ставки земельного податку чи нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.

Позивач звернувся лише у квітні 2013 року до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області з проханням надати довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки /а.с.21/. Однак, це не завадило позивачу у лютому 2013 року подати податкову декларацію з плати за землю /а.с.47-50/.

Також, судом не встановлено перешкод для реєстрації позивачем земельної ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка проведена лише 13.09.2013 року /а.с.17-18/. Навпаки, така реєстрація не могла бути проведена швидше, оскільки з заявою про державну реєстрацію позивач звернувся лише у липні 2013 року, та й розгляд заяви про державну реєстрацію зупинявся з причин відсутності у повному обсязі документів, необхідних для її проведення /а.с.23, 19/.

Беручи до уваги пріоритетність норм Податкового кодексу України по відношенню до норм інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку не може бути перешкодою для визначення податковим органом грошових зобовязань зі сплати земельного податку чи штрафних санкцій за неподання податкової декларації з його сплати, у разі можливості фактичного використання платником відповідної земельної ділянки.

На переконання суду, принцип економічної обґрунтованості справляння земельного податку як майнового податку, полягає в покладенні обовязку з його сплати, а відтак і подання податкової декларації, на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі. Тому, обовязок зі сплати земельного податку та подання відповідної податкової декларації повязується саме з фактичним отриманням особою права власності або права користування землею та існує й за відсутності державної реєстрації відповідного права за бажанням правоволодільця.

Таким чином, обов'язок з подання податкової декларації з плати за землю виникає у особи в силу можливості фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права власника цієї ділянки.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, у звязку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.