Постанова № 57981188, 10.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року м. Київ 810/344/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 № 0011451502 та № 0011441502.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» строку розрахунків по орендній платі за землю за 2013 рік, оскільки позивачем було своєчасно та в повному обсязі здійснено сплату вказаних платежів за відповідний період, відповідно до поданої ним податкової декларації з плати за землю за 2013 рік від 11.02.2013.

Позивач зазначив про те, що нарахування відповідачем на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» штрафних санкцій на загальну суму 9 012, 09 грн. зумовлено несплатою ним суми орендних платежів за землю за 2013 рік, що визначена в повторно поданій податковій декларації з плати за землю за 2013 рік від 10.02.2014. Позивач вказав на те, що вказана податкова декларація була помилково подана ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-сервіс», проте в подальшому вказана помилка була усунена шляхом подання 02.04.2015 до контролюючого органу уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2013 рік. При цьому, вказана уточнююча податкова декларація була подана до контролюючого органу ще до моменту проведення відповідної перевірки ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс», у зв'язку з чим мала бути врахована відповідачем при здійсненні перевірки.

У зв'язку з цим, позивач вважає протиправним застосування відповідачем до ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю за 2013 рік, оскільки передумови застосування відповідальності, визначеної статтею 126 Податкового кодексу України, у даному випадку відсутні.

Також позивач зазначив про те, що відповідачем було неправомірно проведено податкову перевірку ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс», оскільки її проведення суперечить положенням Закону України від 28.12.2014 №71, яким встановлено мораторій на її проведення без наявності дозволу Кабінету Міністрів України, який під час перевірки позивача контролюючим органом наданий не був.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем не було своєчасно сплачено орендну плату за землю за 2013 рік. У зв'язку з цим, контролюючий орган вважає, що нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

10.03.2016 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 10.03.2016 (вх. № 4174/16 від 10.03.2016) про здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав додаткові пояснення по справі, які були прийняті судом та заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом. Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» за період з 31.12.2013 по 18.08.2015, про що було складено акт від 16.09.2015 № 82/15-02/235/8432.

Суд зазначає, що хоча в цьому акті не зазначено вид перевірки, суд розцінює дії контролюючого органу саме як проведення камеральної перевірки, оскільки її зміст та обставини, за яких вона була проведена, відповідає визначенню, наведеному в Податковому кодексі України.

Так, згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Перевіркою виявленні порушення позивачем вимог ст. 287 Податкового кодексу України, у зв'язку з недотриманням ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

На підставі акта перевірки 24.09.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0011541502, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 643, 95 грн., що дорівнює 10% своєчасно несплаченого податкового зобов'язання;

- № 0011441502, яким позивачу нарахований штраф у сумі 8 336, 14 грн., що дорівнює 20 % своєчасно несплаченого податкового зобов'язання.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте залишені без змін, про що свідчить рішення Державної фіскальної служби України від 28.12.2015 №27776/6/99-99-10-01-02.25.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п.п. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що 11.02.2013 позивач була подана податкова декларація з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік, в якій самостійно узгоджена річна сума податкового зобов'язання з плати за землю - 19311,92 грн., та сума щомісячних платежів: з січня по листопад 2013 року - 1609,33 грн. щомісяця, в грудні 2013 року - 1609,29 грн.

Вказані суми податкових зобов'язань були сплачені позивачем в повному обсязі та своєчасно, що підтверджується роздруківкою виписки по онлайн-платежам ПриватБанку, а також карткою особового рахунку позивача з плати за землю (орендної плати), в якій такі платежі були повністю відображені.

При цьому, суд враховує той факт, що згідно зазначеної інтегрованої картки недоїмка у позивача станом на 31.12.2012 була відсутня, та наявна переплата в розмір 1609,33 грн.

Отже, матеріали справи чітко та безумовно підтверджують факт повної та своєчасної сплати позивачем суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю за 2013 рік, а отже, - відсутність боргу за цей період.

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини виникли внаслідок того, що 10.02.2014 позивачем повторно помилково було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2013 рік, в якій були задекларовані ті самі показники, що й в декларації від 11.02.2013.

При цьому, задекларовані позивачем показники в декларації з плати за землю за 2013 рік від 10.02.2014 були відображені контролюючим органом в картці особового рахунку (інтегрованій картці).

Вказана розбіжність була усунена позивачем лише 02.04.2015 шляхом подання уточнюючого розрахунку за 2013 рік.

Однак, наведені обставини призвели до того, що поточні платежі з плати за землю за 2014 та 2015 роки, самостійно узгоджені позивачем, не зважаючи на їх повну та своєчасну сплату, зараховувалися відповідачем на погашення «штучного» боргу за 2013 рік, в порядку календарної черговості.

Ці обставини і стали підставою для нарахування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за 2013-2015 роки.

Однак, суд звертає увагу на те, що передумови застосування штрафу за порушення правил сплати (перерахування) податків чітко визначені статтею 126 Податкового кодексу України.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, накладенню контролюючим органом штрафу має передувати встановлення таких обставин як: звітний (податковий) період; сума податкового зобов'язання та дата його узгодження; дата сплати.

Як вже було зазначено вище, всі самостійно узгоджені позивачем суми податкових зобов'язань з плати за землю (орендної плати) за 2013 рік були сплачені ним своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим помилково повторно подана позивачем податкова звітність за 2013 рік не призводить до виникнення у нього обов'язку по повторній сплаті таких зобов'язань, позаяк відповідний обов'язок був виконаний належним чином.

Так, згідно зі статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

При цьому, згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується повна та своєчасна сплата позивачем податкових зобов'язань з плати за землю (орендної плати) за 2013-2015 роки, суд вважає, що позивачем належним чином виконаний свій податковий обов'язок, а тому підстави для притягнення його до відповідальності відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позиції позивача щодо протиправності проведення перевірки ТОВ «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс», у зв'язку із дією мораторію на проведення податковими органами перевірок суб'єктів господарювання, який встановлений Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 71- VIII та відсутністю у контролюючого органу дозволу Кабінету Міністрів України на її проведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 71- VIII.

Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, норми п. 3 розд. II «Прикінцеві положення» вказаного Закону не містять посилань на види перевірок, що зазначені у ст. 75 ПКУ. Отже, встановлене обмеження стосується всіх видів перевірок, з урахуванням дотримання підстав та обмежень встановлених п. 3 розд. II «Прикінцеві положення» Закону.

Суд звертає увагу на те, що така позиція була викладена Інформаційно-довідковим департаментом ДФС в підкатегорії 136.06 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу «ЗІР» (http://zir.minrd.gov.ua/main/bz/view/?src=ques), а також в Листі ДФС від 06.05.2015 р. № 16102/7/99-99-15-02-02-17.

Як зазначено вище, 16.09.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» за період з 31.12.2013 по 18.08.2015, про що було складено акт від 16.09.2015 № 82/15-02/235/8432.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» посадовими особами податкового органу було використано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 31.12.2013 по 18.08.2015, суцільним порядком. Отже, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача.

Згідно зі звітом про фінансові результати, доходи позивача за 2014 рік склали 763,7 тис. грн., що свідчить про поширення на нього дії мораторію, встановленого Законом № 71.

Отже, перевірка позивача могла бути проведена контролюючим органом виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч зазначеній нормі, відповідач не надав суду доказів наявності передумов для проведення перевірки під час дії мораторію, встановленого Законом № 71, що свідчить про незаконність такої перевірки та відсутність правових наслідків її проведення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп. підлягає стягненню на його користь з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 24.09.2015 № 0011451502 та № 0011441502.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення та ремонту «Спец-Сервіс» (03148, місто Київ, вулиця Картвелішвілі, будинок 3, ідентифікаційний код 23518432) судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.