Постанова № 57981081, 23.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року о 12 год. 05 хв.Справа № 808/8747/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000067/1 від 02.06.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00099 від 02.06.2015 за ВМД №112030000/2015/007848.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем при здійсненні митного оформлення імпортованого товару було заявлено митну вартість за шостим методом на підставі раніше визначеної митним органом митної вартості аналогічного товару, виходячи з розміру, значно вищого ніж за ціною договору. При цьому було надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, переміщується через митний кордон України, у тому числі передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, разом з тим митний орган виявив розбіжності у поданих документах та з підстав подання додаткових документів не в повному обсязі відмовив у митному оформленні за визначеною позивачем митною вартістю. При цьому відповідач застосував раніше визначену митну вартість аналогічного товару по митній декларації, яка за часом була оформлена раніше, ніж застосована позивачем. Вважає посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей безпідставними, оскільки вони не стосуються заявленої за шостим методом митної вартості товару. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ненадання позивачем усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення заявленого товару за визначеною позивачем митною вартістю. Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та фірмою «Intercommodities SA», Швейцарія, укладено контракт купівлі продажу №13130734 від 04.10.2013 (далі-Контракт), відповідно до п.1 якого продавець - Intercommodities SA продає, а покупець ПАТ «Дніпроспецсталь» покупає нікель, кількість, якість, ціна, вартість, строки та умови поставки якого визначаються в специфікаціях. Відповідно до пункту 4 продавець продає товар на умовах DAP Запоріжжя, відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а саме: електролітичні катоди нікелю.

Для здійснення митного оформлення товару 25.09.2014 позивачем засобами електронного звязку до Запорізької митниці Міндоходів подано митну декларацію №112030000/2015/007848, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 17,3526 доларів США за 1 кг товару, резервний метод (МД №112030000/2015/005933).

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме: зовнішньоекономічний договір №131320734; специфікація №102 від 06.05.2015, комерційний інвойс №ІМ-15-033 від 07.05.2015; лист від 29.05.2015; котирування з сайту www.Metal-pages.com відповідно до п.3 наказу ДМСУ №362 від 13.07.2012; договір між Intercommodities SA та фірмою «МБР Металз» №2015-01 ІС/MBR Nickel dd 28.01.2015, специфікацію №8 від 06.05.2015, інвойс №196-2015, пакувальний лист, сертифікат якості, коносамент №MAEU 953381362, CMR, інші документи зазначені в гр.44 ВМД №112030000/2015/007848.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме:

-в надісланій сканованій копії коносаменту №953381362 від 09.04.2015 зазначено, що «Freight Prepaid», проте будь-які документи, що підтверджують факт оплати, відсутні на момент митного оформлення;

-в надісланому сканованому оригіналі CMR №236 від 19.05.2015, яка є по суті документом, що підтверджує укладання договору міжнародного перевезення відсутні умови поставки товару.

У зв'язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; розрахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору; копію МД країни відправлення; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

У звязку з чим, 02.06.2015 позивачем надано пояснення з приводу виявлених розбіжностей та зазначено, що декларантом надано всі наявні документи та ніякі інші документи на момент декларування надаватися не будуть.

Після розгляду наданої позивачем митному органу митної декларації та додаткових документів відповідачем 02.06.2014 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000067/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00099.

Також, судом встановлено, що 20.08.2015, під час дії гарантійних зобовязань, позивач звертався до митного органу з заявою про скасування прийнятих рішень та повернення фінансової гарантії, проте, листом №893/11/08-70-65 від 26.08.2015 митним органом було повідомлено позивача про відсутність підстав для скасування раніше прийнятих рішень та повернення фінансової гарантії.

02 вересня 2015 року відповідачем суму наданої позивачем фінансової гарантії перераховано в дохід Державного бюджету України.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах. Проте, наявність розбіжностей є субєктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем, у звязку з виявленими митним органом розбіжностями, надано пояснення з приводу виявлених розбіжностей та зазначено, що декларантом надано всі наявні документи та ніякі інші документи на момент декларування надаватися не будуть.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем пояснення не спростовують виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.06.2015 №112030000/2015/000067/1 митним органом зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності. Декларант, відмовився від надання в повному обсязі додаткових документів згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості подібних товарів на рівні 19,0417 доларів США за 1 кг (МД 112030000/2015/4284 від 30.03.2015) призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно вимог ч.4 ст. 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультації митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість за резервним методом, виходячи з раніше визнаної митним органом вартості аналогічного товару на рівні 17,3526 доларів США за кг, підставі МД №112030000/2015/005933.

Проте, митним органом не було враховано подані документи та додаткові пояснення, та прийнято рішення про коригування митної вартості товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості на рівні 19,0417 доларів США за 1 кг товару, на підставі МД 112030000/2015/4284 від 30.03.2015.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, став висновок митного органу, крім іншого, про те, що в надісланій сканованій копії коносаменту №953381362 від 09.04.2015 зазначено, що «Freight Prepaid», проте будь-які документи, що підтверджують факт оплати відсутні на момент митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідно до умов контракту №13130734 від 04.10.2013 поставка придбаваємого товару здійснюється на умовах поставки DAP Запоріжжя, що підтверджується також специфікацією №102 від 06.05.2015, інвойсом №NI-15-033 від 07.05.2015, а також іншими документами наданими до митного оформлення.

При цьому суд зазначає, що умови поставки DAP (Delivered at Place) покладає обовязок понесення витрат та ризиків, які повязані з транспортуванням в пункт призначення, саме на продавця товару.

Відповідно до п.5 контракту №13130734 від 04.10.2013 покупець сплачує 100% вартості постачаємого товару на протязі 120 днів від дати надходження товару на склад покупця.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача, на момент оформлення імпортованого товару, обовязку подати до митного органу платіжне доручення на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо встановленої розбіжності «в надісланому сканованому оригіналі CMR №236 від 19.05.2015 яка є по суті документом, що підтверджує укладання договору міжнародного перевезення відсутні умови поставки товару», суд зазначає, що вказана розбіжність не стосується числових показників заявленої митної вартості та жодним чино не може мати вплив на визначення її розміру, а лише може свідчити про обставини виконання сторонами досягнутих домовленостей.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає такого обовязкового реквізиту для CMR, як зазначення умов поставки, крім того, позивачем до митного оформлення подано контракт №13130734 від 04.10.2013, специфікацію №102 від 06.05.2015, інвойс №NI-15-033 від 07.05.2015, з яких вбачається, що поставка імпортованого товару здійснюється саме на умовах DAP Запоріжжя.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №21-591а15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що митним органом безпідставно витребувано від ПАТ «Дніпроспецсталь» додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки позивачем під час митного оформлення товару було подано повний пакет документів, що необхідний для оформлення імпортованого товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару за МД заявленою декларантом, зокрема: «Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основними та другорядними методами з розрахунку 19,0417 доларів США за кг (МД 112030000/2015/4284 від 30.03.2015).

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості заявленої декларантом і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Крім того, під час прийняття оскаржуваних рішень митним органом не обґрунтовано, чому для визначення митної вартості імпортованого товару було використано саме МД 112030000/2015/4284 від 30.03.2015, та не могло бути взяти до уваги митну вартість за митною декларацією, застосованою позивачем, оскільки позивач заявляючи митну вартість на рівні 17,3526 доларів США посилався також на митну декларацію 112030000/2015/005933 від 30.04.2015, тобто митну декларацію яка була прийнята пізніше ніж використана митним органом.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ наказу Державної митної служби України від 13 липня 2012 року №362 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» посадова особа митного органу, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати з середнім значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунку-фактури (інвойсу).

Представником позивача до матеріалів справи та до митного оформлення надано роздруківку з сайту www.metal-pages.com, відповідно до якої станом на кінець квітня 2015 року ціна на нікель котирувалась на рівні 12,796 доларів США, а станом на кінець травня 2015 13,521 долари США. Отже, застосування митним органом ціни на рівні 19,0417 доларів США не відповідає котируванням на ринку металу за вказані періоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за обраним резервним методом надано передбачені чинним законодавством документи для її підтвердження, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ), на підставі МД 112030000/2015/4284 від 30.03.2015.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112030000/2015/000067/1 від 02.06.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2015/00099 від 02.06.2015.

Судові витрати зі сплати судового збору, в розмірі 1607,00 грн. (одна тисяча шістсот сім гривень 00 коп.), присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко