Постанова № 57981005, 24.05.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р. Справа №805/786/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Маріупольський графітовий комбінат

до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області,

про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Маріупольський графітовий комбінат, звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, якою просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 4 листопада 2015 року № Ю-6617-25 у розмірі 190 496,87 грн. Крім цього, позивач просить суд в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України зобовязати відповідача не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання постановою законної сили, надати до суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили.

Позовні вимоги позивача (з урахуванням додаткових пояснень) обґрунтовані наступним.

10 листопада 2015 року позивач отримав від відповідача спірну вимогу. Позивач не заперечує факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), зауважень стосовно сум нарахованих відповідачем зобовязань у позові не викладено, але спірну вимогу вважає протиправною, враховуючи таке.

Вказаний документ містить вимогу відповідача щодо сплати товариством недоїмки з ЄСВ, яка виникла після 14 квітня 2014 року. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування № 2464-VI, товариство є звільненим від виконання своїх обовязків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як позивач знаходиться на території проведення антитерористичної операції. Також у позові зазначено, що на виконання п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування позивач 11 листопада 2014 року звернувся до відповідача із відповідною заявою про звільнення його від виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI. Крім цього, позивач зазначає про відсутність необхідності подання ним до фіскального органу сертифікату про настання для товариства форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки Законом № 2464-VI для звільнення платника від обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, вимагається лише подання до контролюючого органу відповідної заяви.

Представник позивача 24 травня 2016 року до суду не зявився, про дату, час та місце розгляду справи товариство повідомлялося судом належним чином, представник причини неявки до суду не повідомив, надав на електрону адресу суду додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача до суду не зявився, 24 травня 2016 року на електрону адресу суду надійшла заява інспекції про розгляд справи без участі представника. Крім цього, надійшли заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач має несплачені суми недоїмки з ЄСВ, а, отже, не виконує обовязки, передбачені Законом № 2464-VI. Отже, відповідач діє в межах повноважень, визначених законом, спірна вимога, на думку відповідача, є законною і не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Маріупольський графітовий комбінат є юридичною особою, код ЄДРПОУ 05394618, місцезнаходження: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Станіславського, будинок 9, перебуває на обліку у відповідача (Орджонiкiдзевське вiддiлення), про що свідчать відомості про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, безоплатний доступ до якого запечено на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

11 листопада 2014 року позивач звернувся до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області із заявою від 11 листопада 2014 року № 477 про звільнення товариства від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зокрема, від обовязку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 21-22 том 1), про отримання якої фіскальним органом свідчить вхідна відмітка на копії заяви.

4 листопада 2015 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-6617-25, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги сплатити суму недоїмки зі єдиного соціального внеску в сумі 190 496,87 грн (а.с. 15 том 1). Вимога отримана позивачем 12 листопада 2015 року, про що свідчить вхідна відмітка на копії вимоги, втім, за поясненнями позивача, викладеними у позові, вимога отримана ним 10 листопада 2015 року.

Не погодившись із отриманою вимогою позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою, а не отримавши задовільної відповіді до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 29 січня 2016 року № 1786/6/99-99-10-01-07-25 (отримано позивачем 2 лютого 2016 року відповідно до інформації на сайті Укрпошти http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ за пошуком по штрихкодовому ідентифікатору 0405329911039, розміщеному на конверті, у якому позивач отримав вказане рішення ДФС а.с. 26, 27 том 1) про результати розгляду скарги, останню не задоволено (скарга оставлена без розгляду у звязку із неправильним оформленням, а.с. 23-25 том 1). Тобто, спірна вимога залишена в силі.

Не погодившись з отриманою відповіддю та вважаючи спірну вимогу неправомірною, 2 березня 2016 року - у строк передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом (а.с. 43 том 1).

При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з пояснень відповідача сума заборгованості товариства з єдиного внеску станом на 1 липня 2015 року складала 118 881,92 грн. 13 липня 2015 року відповідачем прийнято рішення від 19 березня 2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, яким позивачу нараховано штраф та пеню у загальному розмірі 26 165,87 грн (зазначене підтверджується карткою особового рахунку позивача (КОР), наявною в матеріалах справи). Згідно звіту позивача за червень 2015 року (а.с. 54 том 2) товариством здійснено поточні нарахування з ЄСВ у сумі 74 595,16 грн по строку сплати до 20 липня 2015 року. Таким чином, заборгованість позивача склала 219 642,95 грн. За поясненням відповідача, які підтверджуються КОР, частина коштів, що були перераховані позивачем в якості ЄСВ за червень 2015 року, а саме 16 445,13 грн, були зараховані в якості оплати ЄСВ за період з 2 по 30 липня 2015 року. Таким чином, станом на 1 серпня 2015 року заборгованість позивача склала 203 197,82 грн (118 881,92 грн + 26 65,87 грн + 74 595,16 грн 16 445,13 грн).

Відповідно до звіту позивача за липень 2015 року (а.с. 60 том 2) здійснено поточні нарахування з ЄСВ у сумі 77 806,72 грн по строку сплати до 20 серпня 2015 року. Відповідач зазначає, що у період з 3 по 25 серпня 2015 року зараховано суму платежів позивача у розмірі 128 246,62 грн. Так, станом 1 вересня 2015 року заборгованість склала 152 757,92 грн (203 197,82 грн + 77 806,72 грн 128 246,62 грн).

Згідно звіту позивача за серпень 2015 року (а.с. 66 том 2) здійснено поточні нарахування з ЄСВ у сумі 68 585,19 грн по строку сплати до 20 вересня 2015 року. За період з 1 по 28 вересня 2015 року зараховано сплату позивача у загальній сумі 68 345,20 грн. Так, станом 1 жовтня 2015 року заборгованість склала 152 997,91 грн (152 757,92 грн + 68 585,19 грн 68 345,20 грн).

Як вбачається зі звіту позивача за вересень 2015 року (а.с. 72 том 2), товариством здійснено поточні нарахування з ЄСВ у сумі 67 928,90 грн по строку сплати до 20 жовтня 2015 року; у період з 1 по 22 жовтня 2015 року зараховано сплату позивача у загальній сумі 30 429,94 грн. Так, станом 1 листопада 2015 року заборгованість склала 190 496,87 грн (152 757,92 грн + 67 928,90 грн 30 429,94 грн).

Суд зазначає, що саме така сума заборгованості (190 496,87 грн) відображена відповідачем у спірній вимозі.

Таким чином, позивачем здійснювалась сплата ЄСВ: у період з 2 по 30 липня 2015 року - у загальній сумі 16 445,13 грн, у період з 3 по 25 серпня 2015 року - у загальній сумі 128 246,62 грн, у період з 1 по 28 вересня 2015 року - у загальній сумі 68 345,20 грн, у період з 1 по 22 жовтня 2015 року - у загальній сумі 30 429,94 грн, що знайшло своє відображення у КОР позивача та підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 172-226 том 3). У загальній сумі у період з 2 липня 2015 року по 22 жовтня 2015 року позивачем здійснено сплату ЄСВ в розмірі 243 466,89 грн.

Відповідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI та п. 8 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі Інструкція), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що враховуючи пояснення відповідача та відомості КОР позивача, станом на 1 липня 2015 року за позивачем обліковувалась недоїмка в сумі 118 881,92 грн; 13 липня 2015 року відповідачем поновлено рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та пені на суму 26 165,87 грн, однак, враховуючи, що у період з 2 липня 2015 року по 22 жовтня 2015 року позивачем здійснено сплату ЄСВ у загальній сумі 243 466,89 грн та з урахуванням ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VI та п. 8 Розділу VI Інструкції, станом на 31 жовтня 2015 року вказані суми боргу (118 881,92 грн недоїмки, 26 165,87 грн штрафу та пені) позивачем погашено. Як, зокрема, погашено і вищезазначені нарахування з ЄСВ за червень 2015 року у сумі 77 806,72 грн та частково (на суму 23 823,94 грн) нарахування з ЄСВ за липень 2015 року.

Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги той факт, що недоїмка у спірній вимозі відображена станом на 31 жовтня 2015 року, з урахуванням п. 3 Розділу VI Інструкції суд дійшов висновку про те, що недоїмка у сумі 190 496,87 грн включає в себе, нарахування з ЄСВ за липень - вересень 2015 року.

Таким чином, недоїмка з єдиного внеску у сумі 190 496,87 (67 928,90 + 68 585,19 + 53 982,78) грн виникла за позивачем у звязку з несплатою ним в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, сум з ЄСВ, самостійно задекларованих платником у звітах за липень-вересень 2015 року.

Разом із цим, згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 (Заходи впливу та стягнення) і 26 (відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Маріуполь, де зареєстровані позивач та відповідач.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11 листопада 2014 року позивач звернувся до Маріупольської ОДПІ із заявою від тієї ж дати про звільнення товариства від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зокрема, від обовязку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 21-22 том 1).

Докази надання фіскальним органом відповіді на вказану заяву сторонами суду не надані.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності необхідності подання до ДПІ сертифікату Торгово-промислової палати, який має підтверджувати настання для платника податків (та єдиного внеску) обставин непереборної сили, оскільки приписами п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не вимагається надання такого документу для звільнення платника від сплати ЄСВ; зазначеним пунктом передбачене лише подання до органу фіскальної служби заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (чого у межах даної справи позивач не вимагає), а підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення товариства від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Суд наголошує, що така заява подається платником до фіскального органу у відповідності до зазначеного пункту вказаного Закону у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Тобто, зобовязання з виконання обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, що виникли у період проведення АТО, можуть бути покладені на платника лише після встановлення факту неподання вищезазначеної заяви до податкового органу до закінчення терміну тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що станом на день розгляду даної справи судом (24 травня 2016 року) АТО триває, як тривала і станом на 4 листопада 2015 року (дата прийняття спірної вимоги).

Таким чином, спірна вимога про зобовязання позивача сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 190 496,87 грн (що включає ЄСВ за липень-вересень 2015 року, тобто, за період, який виник після початку проведення АТО) - є неправомірною.

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності цієї вимоги з підстав того, що її прийняття не заборонено чинним законодавством, враховуючи наступне.

Дійсно чинним законодавством прямо не передбачено заборони органу доходів і зборів надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, але при цьому є звільненими від виконання обовязків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», вимогу про її сплату.

Разом із цим, приймаючи таку вимогу та направляючи її для виконання платнику ЄСВ, звільненому від виконання обовязків щодо сплати цього внеску, від останнього фактично вимагається виконати дії, від виконання яких останній звільнений.

Крім цього, згідно ч.ч. 4 та 5 ст. 25 Закону № 2464-VІ вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі неузгодження платником внеску з органом доходів і зборів заборгованості з єдиного внеску платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Тобто, така вимога може бути предявлена до виконання у примусовому порядку до органів державної виконавчої служби та виконана цією службою.

З огляду на вищенаведене, вимога Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату Публічним акціонерним товариством Маріупольський графітовий комбінат боргу від 4 листопада 2015 року № Ю-6617-25 у розмірі 190 496,87 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень від 1 березня 2016 року № 205 та від 21 березня 2016 року № 316 позивачем при подачі даного адміністративного позову сплачено судовий збір: у сумі 1 378,00 грн і у сумі 2 857,45 грн відповідно (а.с. 3, 61 том 1).

Крім цього, представником позивача ОСОБА_1 понесено витрати на прибуття до суду у судове засідання 16 травня 2016 року у сумі 619,69 грн (а.с. 201 том 1).

Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4 855,14 грн.

Клопотання Публічного акціонерного товариства Маріупольський графітовий комбінат про зобовязання в порядку ст. 267 КАС України Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області надати до суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили, - суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України постанова складається, зокрема, з резолютивної частини, в якій може бути зазначено встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що судом може бути встановлено строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови у разі, коли постанова вимагає від відповідача вчинення певних дій.

Суд зазначає, що в межах даної справи не вирішувались питання про зобовязання відповідача вчинити будь-які дії.

Крім цього, відповідно до п. 6 Розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога фіскального органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом). Тобто, законодавством не передбачено вчинення інспекцією будь-яких дій, спрямованих на відкликання вимоги відкликання вважається таким, що відбулось, з дати набрання чинності рішенням органу, яким ця вимога скасована.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Маріупольський графітовий комбінат до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Орджонікідзівське відділення) від 4 листопада 2015 року № Ю-6617-25 про сплату Публічним акціонерним товариством Маріупольський графітовий комбінат боргу (недоїмки) на суму 190 496,87 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670) судові витрати у сумі 4 855 (чотири тисячі вісімсот пятдесят пять) гривень 14 копійок на користь Публічного акціонерного товариства Маріупольський графітовий комбінат (код ЄДРПОУ 05394618).

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Маріупольський графітовий комбінат про зобовязання в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання постановою законної сили, надати до суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили відмовити.

Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 24 травня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 30 травня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.